Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №826/9718/18 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Житомир справа № 826/9718/18

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в місті Києві, Шевченківського районного управління МВС України в місті Києві, Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

До адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, що полягає в невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 12.09.2017;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 44894,67 грн;

- стягнути солідарно з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України доповнити запис про поновлення ОСОБА_1 на роботі, шляхом зазначення в розділі 2 запису дати його вчинення – «16.11.2017», а в розділі 3 вказівкою, що ОСОБА_1 поновлена на службу в органи внутрішніх справ – «Поновлена на службу в органи внутрішніх справ».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після поновлення її на підставі судового рішення на раніше займаній посаді відповідач, її роботодавець, не виплачував їй заробітну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів. Також вказує, що такими протиправними діями відповідачами завдано їй моральної шкоди. Додатково зазначає про те, що їй неправильно внесено запис до трудової книжки про поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 10.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 адміністративну справу №826/7223/16 передано для розгляду головуючому судді Шуляк Л.А.

Ухвалою суду прийнято до провадження дану справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві надіслано відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки управління не відповідає за зобов`язаннями Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Відповідач - Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві подало відзив на адміністративний позов, в якому заперечувало щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі і в місті Києві, також наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про організаційно-штатні питання» від 06 листопада 2015 року №1388 скорочено всі штатні посади цих органів, в тому числі й посаду, яку обіймала позивач, а тому вона не має права на отримання грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 08.01.2026 за клопотанням позивача залучено Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головне управління Національної поліції України у місті Києві як співвідповідачів, розпочато розгляд справи спочатку.

Відповідач - ГУНП у м. Києві надіслав відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки управління не вступало у правові відносини з позивачем у справі, а тому не може нести відповідальність у виді стягнення з рахунків юридичної особи грошового забезпечення, так як позивач є працівником міліції, а не органів поліції і за власною ініціативою не пройшла конкурс на обрану посаду, що призвело до звернення до суду з цим, та іншими позовами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України, зокрема в Шевченківському районному управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с «По особовому складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Шевченківського районного управління, звільнено з 06 листопада 2015 року у Запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року в справі №826/496/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

У подальшому, постановою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 в частині зазначення дати, з якої позивач підлягає поновленню на посаді, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з дня, наступного за днем звільнення, а саме: з 07 листопада 2015 року»; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 в частині встановлення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - залишено без змін.

На виконання судового рішення у справі №826/496/16 наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 16 листопада 2017 року №41о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 17 серпня 2018 року №32о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого відділу Шевченківського районного управління відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно підпункту «г» (через скорочення штатів) пункту 64.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 22 серпня 2019 року у розмірі 135128,11 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення наступного змісту:« Стягнути з Головного управління МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 12 вересня 2017 року у розмірі 65 908 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісім) грн. 05 коп.». В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року - залишено без змін.

Позивач вважає, що після поновлення на посаді, відповідач мав виплачувати їй грошове забезпечення, проте цього не зробив, що є протиправною бездіяльністю, а тому вона звернулась за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; при цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 8-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», які набрали чинності 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Головне управління МВС України в місті Києві, та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС. Згідно з витягом з Переліку змін у штатах МВС в Головному управлінні МВС України в м. Києві скасовані всі штати й скорочені усі посади (15236 посад).

Як зазначалось, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року по справі №826/496/16 поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві і рішення в цій частині допущено до негайного виконання.

Слід врахувати, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19).

Разом з тим, лише 16.11.2017 Головне управління МВС України в місті Києві видало наказ №41о/с, яким на виконання судового рішення у справі №826/496/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

На запит позивача від 13.03.2018 щодо виконання судового рішення, листом від 28.03.2018 Головне управління МВС України в місті Києві повідомило, що її поновлено на посаді згідно із вищевказаним наказом та просило в найкоротший термін прибути до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві та надати трудову книжку для внесення запису уповноваженою особою у відповідності до цього наказу.

03.04.2018 позивач ознайомилась із вищевказаним наказом та надала трудову книжку для внесення відповідного запису.

Водночас, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, після видання наказу про поновлення на посаді позивача не було допущено до виконання обов`язків згідно посади, на яку її було поновлено, тобто фактичного поновлення на посаді не відбулось.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2023 у справі №297/1013/22 вказав, що виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 709/1465/19, від 27 березня 2023 року в справі № 297/377/18.

Отже, позивач хоч і з незалежних від неї причин, але не не виконувала роботу, за яку їй мало нараховуватись грошове забезпечення (заробітна плата), тому в контексті заявлених позовних вимог слід зазначити, що відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Разом з тим, з наведеного слід дійти висновку, що рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 фактично не було виконано відповідачем, адже крім винесення наказу про поновлення на посаді, відповідач мав вирішити питання щодо створення можливості їй приступити до виконання своїх попередніх обов`язків чи вирішити питання про її звільнення із дотриманням встановленого порядку.

За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі №640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Ця правова позиція Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України є сталою та послідовною. Зокрема, її висвітлено у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21, від 09 січня 2024 року у справі №460/15639/21 та інших.

Як зазначалось, ОСОБА_1 було звільнено з 20.08.2018 року згідно із наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 17 серпня 2018 року №32о/с.

Отже, період затримки виконання судового рішення становить з 13.09.2017 (наступний день після ухвалення судового рішення про поновлення на посаді) по 20.08.2018 (день звільнення).

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 р. у справі № 826/6162/18 на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017 по 16.11.2017 (142,39 грн. х 66 календарних днів) в розмірі 9397,74 грн.

З урахуванням того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та за затримку виконання судового рішення мають однакову правову природу та однаковий механізм їх визначення, суд враховує вищезазначене судове рішення та зазначає, що у такому разі період затримки виконання судового рішення становить з 17.11.2017 по 20.08.2018.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Як було встановлено у адміністративній справі №826/496/16, згідно довідки Шевченківського РУ ГУМВС в м. Києві від 16 червня 2016 року №345, заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2015 року складає 3937,20 грн, з яких сплачено ПФДО 590,58 грн, ЄСВ 102,37 грн, військовий збір 59,06 грн; заробітна плата за жовтень 2015 року складає 4748,60 грн, з яких сплачено ПДФО 712,29 грн, ЄСВ 12346 грн, військовий збір 71,23 грн.

Вищевказана інформацію повністю узгоджується з інформацією, що міститься в розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 від 29 листопада 2017 року №1426, виданого Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС в м. Києві, згідно якого, середній заробіток ОСОБА_1 складає 142,39 грн.

Також судами вказано, що Законом України «Про міліцію» не було визначено порядку розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, водночас аналіз положень Порядку №100 вказує, що для розрахунку середнього заробітку особи необхідно враховувати кількість робочих днів у відповідному періоді вимушеного прогулу особи.

Враховуючи, що вказані обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, вони в силу ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи.

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за період з 17 листопада 2017 року по 20 серпня 2018 року становить 188 робочих дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку виконання судового рішення становить 26 769,32грн (188 дні* 142,39грн).

Враховуючи надану ч.2 ст.9 КАС України судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Головного управління МВС в місті Києві, як органу, який допустив затримку виконання рішення, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 17 листопада 2017 року по 20 серпня 2018 року у розмірі 26 769,32грн.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, що полягає в невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 12.09.2017 та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 44894,67 грн та моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України доповнити у трудовій книжці запис про поновлення ОСОБА_1 на посаді, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що відповідно до п. 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Як видно з копії трудової книжки ОСОБА_1 в записі про поновлення в розділі 2 відсутня дата його вчинення, а в розділі 3 не вказано, що ОСОБА_1 поновлена на попередній роботі.

Таким чином зроблений в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про її поновлення не відповідає п. 2.10 Інструкції ведення трудових книжок та підляrає доповненню датою його вчинення і вказівкою про поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат не проводиться за їх відсутністю.

Керуючись статтями 9, 14, 49, 139, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 17 листопада 2017 року по 20 серпня 2018 року у розмірі 26 769 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 32 коп.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві доповнити у трудовій книжці запис про поновлення ОСОБА_1 на роботі, шляхом зазначення в розділі 2 запису дати його вчинення – «16.11.2017», а в розділі 3 вказівкою, що ОСОБА_1 поновлена на службу в органи внутрішніх справ – «Поновлена на службу в органи внутрішніх справ».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 01 квітня 2026 р.

01.04.26