Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №240/7662/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/7662/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2024 року № 02/к в частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік в розмірі 30% посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років державної служби з 01 січня 2024 року відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме: на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби у розмірі 50% посадового окладу на підставі наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року № 07/к про встановлення надбавки за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваним наказом порушено його право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантований статтями 50 та 52 Закону України “Про державну службу”. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України наголошує, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. З огляду на викладене, на переконання позивача, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не більше 30 відсотків не відповідає нормам Конституції України та спеціального Закону України “Про державну службу”, а тому не можуть бути застосовані. Позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма спеціального нормативно-правового акта, а саме частини 1 статті 52 Закону України “Про державну службу”, згідно якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що ТУ ДСА України в Житомирській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для виплати надбавки за вислугу років позивачу в розмірі 50 відсотків від посадового окладу, встановленої статтею 52 Закону України «Про державну службу», так як 01.01.2024 р. набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, яким передбачено, що норми Закону України “Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абз. 4 п. 12 розділу ‘‘Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”). Також абзац другий пункту 12 розділу ‘‘Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” не визнано неконституційним, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалою суду від 06.02.2025 провадження в даній адміністративній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24.

Ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач має стаж роботи на посадах державній службі станом на 01.01.2024 23 роки 08 місяців 28 днів та є працівником Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, на момент виникнення спірних правовідносин займала посаду керівника апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

19.01.2024 наказом голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області №02-к “Про встановлення надбавки за вислугу років керівнику апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області на 2024 рік” встановлено на 2024 рік надбавку за вислугу років на державній службі керівнику апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 у розмірі 30% посадового окладу, як такій стаж державної служби станом на 01 січня 2024 року становить 23 роки 08 місяців 28 днів.

Вважаючи, що наказ від 19.01.2024 №02-к в частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік порушує її право на належну оплату праці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів. (частина 4 статті 150 Закону №1402-VIII).

Закон України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII) відповідно до його преамбули визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону №889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років (частина 1 статті 46 Закону №889-VIII).

Відповідно до частин 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 статті 52 Закону №889-VIII встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас 09.11.2023 Верховною Радою України ухвалено Закон України “Про Державний бюджет на 2024 рік” №3460-IX, пунктом 12 розділу “Прикінцеві положення” якого передбачено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Отже, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” запроваджено норму, яка суперечить положенням частини 1 статті 52 Закону України “Про державну службу”, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Таким чином, ключовим для вирішення даної справи є з`ясування питання, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки державного службовця за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Суд зазначає, що вказане питання було предметом розгляду Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №240/7215/24.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 визначені наступні ознаки типової справи:

позивач державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону №3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

відповідачі місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону №3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

предмет спору розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону №3460-IX;

предмет позову позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону №889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:

"Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону №3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби."

З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду слід вважати, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону №3460-IX, який зупинив дію приписів Закону №889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому правомірно застосований відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, стосовно позивача під час визначення розміру його набавки за вислугу років, як державного службовця.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати протиправним наказ Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.01.2024 №02-к "Про встановлення надбавки за вислугу років керівнику апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області на 2024 рік" в частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби керівнику апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 з 01.01.2024 на рівні 30% посадового окладу.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зібрані у справі докази та надавши правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного вище правового регулювання та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат та у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області (вул. Сосновського, 38, м. Коростень, Житомирська обл., Коростенський р-н,11509. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02896012), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26278626) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

02.04.26