Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №240/25453/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/25453/25

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баранівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення 89 позачергової сесії 8-го скликання Баранівської міської ради від 20 серпня 2025 року №3580 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП «Дружба» за межами с. Жари Звягельського району Житомирської області;

- визнати протиправними та скасувати рішення 89 позачергової сесії 8-го скликання Баранівської міської ради від 20 серпня 2025 року №3581 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП «Прогрес» за межами с. Кашперівка Звягельського району Житомирської області;

- визнати протиправними та скасувати рішення 89 позачергової сесії 8-го скликання Баранівської міської ради від 20 серпня 2025 року №3582 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки за межами с. Табори Звягельського району Житомирської області.

В обґрунтування позову вказано, що спірні рішення прийняті в супереч ст.4 регламенту Баранівської міської ради та порушують вимоги п.4 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зауважує, що спірні земельні ділянки було передано в оренду іншій юридичній особі без належного розгляду питання на засіданні постійної земельної погоджувальної комісії Баранівської міської ради та оприлюднення.

Спосіб у який було прийнятті рішення №№3580,3581,3582 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованих колективних сільськогосподарських підприємств ім. Лесі Українки, «Прогрес» та «Дружба» відповідно свідчить про небажання Баранівської міської ради дотримуватися принципів «законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів. „ ». На думку позивача, такі дії Баранівської міської ради позбавили інших учасників ринку звернутися з подібною заявою про отримання земельних ділянок у користування та надати заперечення щодо передачі земельних ділянок в оренду ТОВ «Агрохолдинг Баранівка», що свідчить про обмеження конкуренції і порушує принципи рівності прав суб`єктів (лист-відповідь Баранівської міської ради від 12.09.2025 року №02- 12/1115 в адресу СТОВ «Мирославель-Агро» з додатками).

Ухвалою суду від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання.

В судове засідання 06.01.2026 прибули позивач та представник третьої особи, представник відповідача просив підготовче провадження проводити у їх відсутність. Суд визнав обов`язковою участь сторони відповідача в судових засіданнях.

Судові засідання 20.01.2026 та 27.01.2026 не відбулись, у зв`язку з тривалою повітряною тривогою у Житомирському районі.

В судовому засіданні 18.02.2026 закрито підготовче провадження, ухвалено виклик свідка, заслухано позиції сторін.

В судовому засіданні 02.03.2026 допитано в якості свідка ОСОБА_2 . Судове засідання відкладено, зобов`язано відповідача надати додаткові докази.

В судовому засіданні 17.03.2026 завершено стадію дослідження доказів та з`ясування обставин справи, відбувся перехід до розгляду в порядку письмового провадження.

12.12.2025 на адресу суду від Баранівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому, у задоволенні позову просять відмовити. Порушення у дотриманні вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, - заперечують. Наголошують, що передача на конкурентних засадах земельних ділянок поширюється лише на землі державної та комунальної власності, але невитребувані паї до таких земель не належать, тому ніякі земельні торги ( конкурси) щодо передачі в оренду невитребуваних часток (паїв) не проводились і не повинні були проводитись.

Звертають увагу, що розмір орендної плати встановлено на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі за рік оренди земельної ділянки, тобто максимальний відсоток , що свідчить про те, що міська раде не понесла і не може понести ніяких збитків від прийнятих рішень, а навпаки отримає дохід до місцевого бюджету.

Зауважують, що позивач проживає АДРЕСА_1 . У міській раді відсутні будь-які дані про те, що останній зареєстрований в установленому законом порядку та провадить підприємницьку діяльність у сфері товарного сільськогосподарського

виробництва , податків до місцевого бюджету він не сплачує. Наголошують, що порушення прав та інтересів позивача спірними рішеннями є необґрунтованим.

Представником третьої особи подано пояснення щодо позову, у яких у задоволенні позову просять відмовити. Наголошують, що оскаржувані рішення жодним чином не порушують особистих прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях про можливе порушення прав «невизначеного кола осіб».

17.12.2025 позивач подав заперечення на відзив, у якому зазначив, що відзив відповідача підписаний неуповноваженою особою та не може бути долучений до матеріалів справи.

19.12.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. Звертають увагу, що позиція щодо відсутності повноважень у секретаря ради підписувати відзив суперечить приписам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін у справі, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 89 позачерговою сесією 8-го скликання Баранівської міської ради від 20 серпня 2025 року було прийнято наступні рішення:

- №3580 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП «Дружба» за межами с. Жари Звягельського району Житомирської області;

- №3581 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП «Прогрес» за межами с. Кашперівка Звягельського району Житомирської області;

- №3582 «Про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподільних (невитребуваних) земельних часток (паїв) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки за межами с. Табори Звягельського району Житомирської області.

Вказані рішення прийняті за клопотаннями директора ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» відповідно до Законів України «Про місцеве самоврадування в Україні», «Про оренду землі», «Про землеустрій», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного кодексу України.

Пунктом 1 вказаних рішень визначено передати ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» в довгострокову оренду терміном на 10 років або до моменту державної реєстрації спадкоємцем прав на землю, земельні ділянки, кадастрові номери яких, визначені у додатках до рішень.

Не погоджуючись з рішеннями суб`єкта владних повноважень, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною третьою статті 140 та частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання щодо передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв).

Попередньо питання порядку денного сесії розглядаються на засіданнях постійних комісій ради ( ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частин 1-3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду зробити висновок, що нерозподілені частки не є державною або комунальною власністю, а лише перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування.

Відтак, у наявних правовідносинах Баранівська міська рада є розпорядником невитребуваних земельних часток (паїв) і передача їх в оренду тим чи іншим суб`єктам господарювання є правом, а не обов`язком міської ради.

З огляду на наведене, твердження позивача про обов`язок міської ради проводити аукціон (прозорий конкурс) з передачі таких земель в оренду, визнаються судом безпідставними.

Слід зауважити, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просить визнати протиправними та скасувати виключно рішення Баранівської міської ради, які за своєю суттю є адміністративними актами (рішенням) суб`єкта владних повноважень, ухваленими в межах його дискреції та спеціальної адміністративної процедури.

Також, судом враховано, що приймаючи оскаржувані рішення Баранівська міська рада вчинила дії як суб`єкт адміністративного управління, а не як власник, тобто були здійснені окремі публічно-правові функції, делеговані їй законом.

Відтак, орган місцевого самоврядування, що наділений відповідним правом, за відсутності об`єктивних перешкод та діючи в інтересах громади, спірними рішеннями передав земельні частки (паї) ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» в оренду на платній основі.

Щодо процедури прийняття спірних рішень.

Як попередньо встановлено судом, до Баранівської міської ради надійшло клопотання ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» щодо передачі їм в оренду на платній основі невитребуваних земель громади.

Клопотання директора ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» щодо передачі невитребуваних земельних часток (паїв) в оренду попередньо було розглянуто на постійній земельній комісії міської ради 20 серпня 2025 року та після цього на 89 позачерговій сесії міської ради 8 скликання того ж числа прийнято рішення.

Вказані дії вчинені у відповідності зі ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що визначає попередній розгляд питань порядку денного на засіданні комісії.

Що в свою чергу спростовує твердження про наявність процедурного порушення при прийнятті рішень, та не може слугувати підставою для визнання таких рішень протиправними.

З приводу доводів позивача про порушення ч. 4 ст. 15 Закону «Про доступ до публічної інформації» слід зазначити, що такі визнаються судом безпідставними, оскільки суперечать п. 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що встановлює: у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування не поширюються вищевказані вимоги.

Крім того суд зосереджує увагу на тому, що саме по собі порушення процедури прийняття рішення може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №806/1243/17.

Відтак, ймовірна наявність певних процедурних порушень при прийнятті рішення має породжувати наявність дефектів такого акта суб`єкта прийняття для встановлення підстав визнати його протиправним.

Судом також враховано, що для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній третій особі (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22 (провадження № К/990/19209/23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113738792).

Оскарження відбувається в порядку адміністративного судочинства (КАСУ), де позивач має довести, що він є належним позивачем, а не просто зацікавленим у справедливості загального рішення.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ від 07.09.2023 року справа «Статівка проти України» (Заява № 64305/12) право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні перешкоджати здійсненню цього права у спосіб або такою мірою, за яких буде порушена його суть.

Вони повинні переслідувати законну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосовними засобами та метою, якої прагнуть досягти. Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності. Зацікавлені сторони мають розраховувати на застосування таких норм. Проте відповідні норми або їх застосування не повинні перешкоджати використанню сторонами у справі доступних засобів юридичного захисту (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22 і 23, від 28 березня 2006 року, та «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), заява № 46673/06, пункти 41 і 42, від 30 червня 2016 року).

Так, Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Наведені положення КАС України не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважать начебто певні дії (рішення) суб`єкта владних повноважень такими, які впливають на їх правове становище.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення міської ради не зачіпає конкретних прав позивача за теперішніх обставин справи.

Позивачем не наведено обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси від прийняття спірних рішень відповідача.

Натомість, позивач не надав жодних доказів того, що він є (був) користувачем земель, що спірними рішеннями передані в оренду, або суміжним землекористувачем, як і не надав доказів, що на розгляді Баранівської міської ради перебувало питання щодо користування ним вказаними землями.

Більш того в судовому засідання позивач не зміг обґрунтувати інтерес до земель, що передані в оренду, а отже оскаржувані рішення міської ради не створюють жодних правових наслідків для позивача, тому не можуть порушувати його права чи інтереси.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Баранівською міською радою за наявності законних підстав та наданих повноважень винесено рішення про передачу земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, позивачем не спростовано обґрунтування прийнятих відповідачем рішень, інших підстав для скасування актів суб`єкта владних повноважень судом не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України та відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Баранівської міської ради (вул. Соборна, 20,м. Баранівка,Житомирська обл., Звягельський р-н,12701. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04344386) , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" (вул. Степана Бандери, 9,м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл.,12701. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04344386) про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

31.03.26