Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №240/11400/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/11400/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профільтех" до Відділу державного (нагляду) контролю в Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Профільтех" із позовом до Відділу державного (нагляду) контролю в Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №04300 від 14.05.2024 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільтех», винесену Відділом державного (нагляду) контролю в Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню оскільки Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачено застосування адміністративно-господарських штрафів до автомобільного перевізника, тому прийнята постанова про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу є протиправною, оскільки позивач не є перевізником та жодних послуг із перевезення не надає. Зокрема, згідно акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 040282 від 13.04.2024, зазначеної дати о 00 год. 37 хв. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 в порушення абзацу четвертого ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснював експлуатацію легкового транспортного засобу обладнаного, як таксі, без наявності відповідної ліцензії. Власником вказаного вище легкового транспортного засобу є ТОВ «Профільтех». На думку позивача, акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 040282 від 13.04.2024, складений відносно ТОВ «Профільтех», є повністю безпідставним, оскільки ТОВ «Профільтех» не вчиняло жодного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене абзацом четвертим ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», отже Товариство і не може нести адміністративну відповідальність за вказане правопорушення. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем оскаржувана постанова винесена без участі представника позивача, оскільки про розгляд справи не було належним чином повідомлено, чим порушено права підприємства надання відповідних пояснень.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

20.06.2024 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву вх. №35281/24. Відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що перевіркою було встановлено відсутність у водія ОСОБА_1 договору оренди транспортного засобу.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.04.2024 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області та на підставі направлення від 08.04.2024 №001668 було проведено рейдову перевірку за адресою: м.Житомир, проспект Миру, 45-Б, а саме перевірено транспортний засіб марки NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ "Профільтех", під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час здійснення перевірки документів було встановлено, що водій здійснював пасажирські перевезення, як таксі, без оформлення документів передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: транспортний засіб не був внесений в ЄІС (а.с.8).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.04.2024 №АР 040282, в якому вказано, що під час надання послуг з пасажирських перевезень легковим транспортним засобом, як таксі, встановлено порушення абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення пасажирських перевезень легковим транспортним засобом, як таксі, без документів визначених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відсутня ліцензія (а.с.10).

За результатами розгляду акта від 13.04.2024 №АР 040282 14.05.2024 відповідачем винесено постанову №043000 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ "Профільтех" у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст.39 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з пасажирських перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону №2344-ІІІ (а.с.10-11).

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Абзацом першим статті 39 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Абзацом третім частини 4 статті 39 Закону №2344-III визначено, що документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 2 Закону №2344-III визначено обсяг законодавства про автомобільний транспорт, а саме: Закону України «Про автомобільний транспорт, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-III визначено обсяг законодавства про автомобільний транспорт, а саме: Закону України «Про автомобільний транспорт, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно змісту вищезазначеної норми закону, інші нормативно-правові акти теж визначають обов`язкові документи, які повинні бути у водіїв під час здійснення перевезень вантажів.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку – протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу), визначених положеннями Закону №2344-ІІІ та Порядку №1567, ПДР України та Порядком №137 на момент проведення рейдової перевірки, підтверджено актом рейдової перевірки від 13.04.2024 №АР 040282.

Під час проведення перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено, що на належному позивачу транспортному засобі NISSAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснювалося перевезення пасажирів транспортним засобом, обладнаним, як таксі, без наявності на момент перевірки протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

Крім реєстраційних документів на транспортний засіб NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_1 будь-яких інших документів надано не було. У тому числі водієм ОСОБА_1 не було зазначено в акті проведення перевірки від 13.04.2024 №АР 040282, що транспортний засіб, що перевірявся, використовується особисто ним згідно договору оренди транспортного засобу, не був під час перевірки також пред`явлений і сам договір оренди транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що зауважень до акта перевірки в графі "Пояснення водія про причини порушень" водієм не зазначено. Напроти вказаної графи лише проставлено підпис про ознайомлення з актом.

Будь-яких інших документів, які б свідчили про передачу транспортного засобу, що перевірявся, іншим особам у законне користування водієм надано не було.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.08.2010 №379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів. Відсутність такого документа є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

З аналізу вказаної норми слід дійти висновку, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі позивач повинна була звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування транспортним засобом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №804/8740/16.

Зокрема в зазначеній постанові вказано, що попри те, що наведені положення Інструкції №379 та Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №300/750/21 від 14.09.2021 зазначається: «…Також, судом враховано, що позивач не надав жодних доказів (ні договору оренди, ні тимчасового реєстраційного талону) щодо передачі в законне використання транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 іншим особам на момент рейдової перевірки 18.121.2020, а відтак правові підстави для володіння транспортним засобом DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 іншими особами на момент перевірки були відсутні, транспортний засіб не вибував з володіння та користування позивача на момент перевірки, отже 18.12.2020 транспортний засіб DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався саме ОСОБА_1 …».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №120/5064/22 в якій зазначено наступне: «..Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861 (далі - Інструкція №379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо)…"

Відповідач у відзиві наголошує, що під час перевірки водієм транспортного засобу, що перевірявся ОСОБА_1 не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ТОВ "Профільтех" було передано у користування іншому перевізнику ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

З огляду на зазначене, документом, що визначає і вказує на перевізника (відповідальну особу) є саме документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу на законних підставах.

Ненадання відомостей про користувача транспортного засобу, створює для автомобільних перевізників, що порушують вимоги законодавства про автомобільний транспорт, умови уникнути відповідальності.

Наведені вище положення чинних на території України нормативно-правових актів позивач не виконав.

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція наведеної норми Закону №2344-III передбачає відповідальність саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до яких, як було з`ясовано під час розгляду справи, відноситься також документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу на законних підставах.

Оскільки позивачем допущено порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягає у тому, що під час надання послуг з пасажирських перевезень, як таксі, легковим автомобілем NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ "Профільтех", був відсутній документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу на законних підставах (в даному випадку договір оренди (найму) транспортного засобу), то відповідач діяв в межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону №2344-ІІІ та Положення №1567 та правомірно застосував до позивача адміністративно-господарську санкцію.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова прийнята без належного повідомлення позивача про розгляд справи, суд зазначає наступне.

Пунктами 25, 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, листом від 19.04.2024 за вих. №33934/24/24-24 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення (а.с.42).

Вказаний лист позивачем отримано 26.04.2024, що підтверджується підписом уповноваженої особи позивача у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення, яке додано до відзиву на позов (на звороті а.с.42), що спростовує доводи представника позивача про не повідомлення Товариства про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

На розгляд справи про порушення позивач не з`явився, будь-яких письмових пояснень не надіслав.

Відповідачем також зазначено, що позивачем у справі не було надіслано на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області договір оренди від 07.03.2024, яким нібито було передано транспортний засіб, що перевірявся, у користування гр. ОСОБА_1 .

Отже, позивач у справі був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак проявив свою байдужість та будь-яких документів, які б підтверджували відсутність порушення не надав.

Позивачем не було реалізовано право на оскарження відповідних дій/актів до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку №1567, щодо її оскарження.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Щодо решти доводів позивача, суд вважає, що вони стосуються порушення процедури прийняття рішення відповідачем і не спростовують суті виявлених порушень.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 зазначається, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу можливості спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

У постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Позивачем не було реалізовано право на оскарження відповідних дій/актів до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку №1567, щодо їх оскарження.

Отже, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Обставини, на які вказує позивач, не свідчать про те, що оскаржуване рішення суперечить закону.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що ТОВ "Профільтех" згідно з п.7.3 договору оренди (найму) транспортного засобу від 07.03.2024 (а.с.13-16) має право вимагати від Орендаря відшкодування збитків спричинених ним транспортному засобу, що є предметом даного Договору Оренди, а також пов`язаних з його використанням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Профільтех" (вул.Івана Сльоти, 49, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 37260027) до Відділу державного (нагляду) контролю в Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П. Корольова, 12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

01.04.26