Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №240/2357/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Житомир

справа № 240/2357/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду через систему "Електронний суд" з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 13.01.2026 ВП №79608967 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 13.01.2026 ВП №79608967 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладення штрафу, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Т.П. підставою винесення якої слугувало невиконання рішення суду.

На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду у справі №240/1089/25, а тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною та передчасно винесеною.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу, відповідачу та третій особі за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№7234/26, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Крім цього, у прохальній частині відзиву просить здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

В обґрунтування відзиву вказує, що рішення суду у справі №240/1089/25 боржником виконується не у повному обсязі, що у свою чергу і слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Зазначає, що боржником при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 проігноровано зміну мінімальної пенсії з 01.01.2026 за наявності рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, боржник штучно вчиняє певні дії та приймає рішення з метою не виконувати рішення суду в повному обсязі згідно з його резолютивної частини.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 05.02.2026, суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 19 лютого 2026 року, з метою належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи.

09 лютого 2026 року від ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення (за вх. №9051/26), у яких просить відмовити в задоволенні позову та здійснити розгляд справи без її участі.

На думку третьої особи, є безпідставним та неправильним посилання позивача в позовній заяві, що вимога від 06.01.2026 про застосування для обрахунку доплати до пенсії, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 2595 грн, виходить за межі зобов`язальної частини судового рішення та є іншим предметом спору.

Вважає, що ця величина повинна відповідати показникам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеним Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-1X на 01.01.2024 у розмірі 2361,00 грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 - 2595грн.

Крім цього наголошує, що нарахована заборгованість за рішенням суду до даного часу не виплачена, що є додатковою підставою для відповідальності позивача.

Зазначає, що при проведенні перерахунку її пенсії із застосуванням зазначеного механізму та ігноруючи зміну мінімальної пенсії за віком, за наявності рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штучно вчиняє певні дії та приймає рішення з метою не виконувати рішення суду в повному обсязі згідно резолютивної частини без поважних причин.

Саме тому вважає, що державним виконавцем на законних підставах винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн, вважає її законною та такою, що винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з довідкою від 19.02.2026 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 16.02.2026 по 20.02.2026, судове засідання відкладено на 12 березня 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2026 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача, оголошено відзив на позовну заяву та письмові пояснення третьої особи, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали від 12.03.2026, суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №240/1089/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 16.07.2024 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду ІІІ групи, що дорівнює шість мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Вказане рішення набрало законної сили 19.08.2025, у зв`язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом 04 листопада 2025 року позивачу видано виконавчий лист.

18 листопада 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79608967 з виконання виконавчого листа №240/1089/25, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 04.11.2025, про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 16.07.2024 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду ІІІ групи, що дорівнює шість мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Відповідно до п.2 вказаної постанови, боржнику встановлено строк на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 18.11.2025 №38664 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило державного виконавця про хід виконання рішення суду у справі №240/1089/25.

03 грудня 2025 року головним державним виконавцем було сформовано вимогу державного виконавця №40717, у якій вимагає в триденний строк, з дня отримання вимоги, виконати рішення суду, зокрема, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІI "Про статус і соціальний захист громадян, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІI, що дорівнює шести мінімальним пенсіям за віком, визначеним Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.

Зазначає, що рішення суду боржником не виконано в частині застосування показника мінімальної пенсії за віком, визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також заборгованість по рішенню суду не виплачена. Розмір щомісячної пенсії, на який має право стягувач, становить шість мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто ця величина повинна відповідати таким показникам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ХІ встановлено, що на 01.01.2024 складає 2361,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2023 №4059-IX встановлено, що на 01.01.2025 складає 2361,00 грн.

У листі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на вимогу державного виконавця від 03.12.2025 №40717 повідомляє, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду у справі №240/1089/25 розмір пенсії стягувача з 16.07.2024 становить 17603,25 грн, в тому числі 14166,00 грн (2361,00 грн х 6).

Також вказано, що відповідно до Порядку №821 заборгованість за минулий час з 16.07.2024 до 30.04.2025 (дата набрання чинності рішенням суду) становить 103177,1грн, поточна заборгованість з 30.04.2025 по 31.12.2025 - 33226,08 грн. Сума заборгованості за рішенням суду у справі №240/1089/25 включена до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком №821.

06 січня 2026 року головним державним виконавцем було сформовано вимогу державного виконавця №312, у якій вимагає в триденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, зокрема, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України від 28лютого 1991 року №796-ХІI "Про статус і соціальний захист громадян, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює шести мінімальним пенсіям за віком, визначеним Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.

Вказано, що рішення суду боржником не виконано в частині застосування показника мінімальної пенсії, визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також заборгованість по рішенню суду не виплачена. Розмір щомісячної пенсії, на яку має право стягувач, становить шість мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячн, з урахуванням раніше виплачених коштів. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто ця величина повинна відповідати таким показникам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2023 складає 2093,00грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX встановлено, що на 01.01.2024 складає 2361,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2023 №4059-IX встановлено, що на 01.01.2025 складає 2361,00 грн Законом України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що на 01.01.2026 складає 2595,00грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 07.01.2026 повідомило державного виконався про те, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" мінімальний розмір пенсії на дату зобов`язання становив 2361,00 грн. В результаті перерахунку на виконання рішення суду у справі №240/1089/25 розмір пенсії з 16.07.2024 становить 17603,25 грн, в тому числі 14166,00 грн (2361,00 грн х 6).

На думку боржника, вимога від 06.01.2026 №312 про застосування для обрахунку доплати до пенсії, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 2595 грн, виходить за межі зобов`язальної частини судового рішення та є іншим предметом спору.

Крім цього зазначає, що визначена відповідно до Порядку №21 заборгованість за минулий час з 16.07.2024 по 19.08.2025 (дата набрання чинності за рішенням суду) становить 103177,10 грн, поточна заборгованість з 19.08.2025 по 31.01.2026 - 40744,39 грн.

Наголошує, що перерахована пенсія, залишок поточної заборгованості та заборгованість за минулий період буде продовжуватись виплачуватись відповідно до Порядку №821.

13 січня 2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сладь Т.П., винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/1089/25.

У вказаній постанові зазначено, що 18.11.2025 відкрито виконавче провадження. З настанням нового бюджетного року та з метою перевірки виконання виконавчого провадження, 06.01.2026 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання. На адресу відділу надійшло повідомлення боржника про виконання рішення суду з якого вбачається, що нараховане підвищення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі шість мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік) на 2024 рік та 2025 рік. Мінімальна пенсія застосована на дату зобов`язання на 16.07.2024 та не змінена у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00 грн). Боржником у своїй відповіді зазначено, що підстав для застосування величини мінімальної пенсії з 01.01.2026 - 2595,00 грн, як зазначено у вимозі державного виконавця немає, оскільки виходить за межі зобов`язальної частини судового рішення та є іншим предметом спору.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відтак особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 13.01.2026 у ВП №79608967 та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/1089/25, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду у справі №240/1089/25, здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду ІІІ групи, що дорівнює шість мінімальних пенсій за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Водночас суд наголошує, що відповідно до резолютивної частини рішення суду у справі №240/1089/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду ІІІ групи, що дорівнює шість мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Суд зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду слугувало встановлення державним виконавцем не виконання рішення суду відповідно до його резолютивної частини, а саме розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини, застосований на дату зобов`язання - 16.07.2024 та не змінений у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії за віком згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00 грн).

У листі від 07.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що підстав для застосування величини мінімальної пенсії за віком з 01.01.2026 - 2595,00 грн, як зазначено у вимозі державного виконавця немає, оскільки виходить за межі зобов`язальної частини судового рішення та є іншим предметом спору.

Аналогічні доводи наведені позивачем у своїй позовній заяві.

Отже, позивач не заперечує, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача ним не враховано Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", що свідчить про неправильне виконання рішення суду у справі №240/1089/25, яким встановлено обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що обов`язок щодо належного виконання рішення суду у справі №240/1089/25 у встановлений строк позивачем не виконано, що у свою чергу є самостійною підставою для накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, щодо незрозумілості боржнику порядку та способу виконання рішення суду у справі №240/1089/25, оскільки доказів щодо звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі №240/1089/25 та доводів про незрозумілість резолютивної частини вказаного рішення суду, територіальним управлінням Пенсійного фонду України до суду не надано.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що обов`язок щодо повного та належного виконання рішення суду у справі №240/1089/25 позивачем не виконано та, як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови ВП №79608967 про накладення штрафу від 13.01.2026.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 45798761), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідн. номер НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення складено у повному обсязі 30 березня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко