Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №240/29839/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/29839/25

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

встановив:

ОСОБА_1 (далі -позивач) через свого представника - адвоката Давиденка Віктора Віталійовича звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 01.12.2025 № 111 о/с "По особовому складу" в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 02.12.2025;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2025 по дату ухвалення рішення суду, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 1355,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України на посаді Заступника начальника управління поліції-начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області.

30.09.2025 позивача попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу Національної поліції України від 11.09.2025 № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" у зв`язку зі скороченням штату.

Позивач мала намір продовжити проходження служби та надала згоду про призначення її на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу ЖРУП № 2 ГУНП в Житомирській області. Пройшла спеціальну перевірку для зайняття вказаної посади.

28.11.2025, лише за два дні до запланованого звільнення, позивачу було вручено Акт № 26 про запропонування вакантних посад, згідно з яким запропоновано три посади нижчого рівня, від яких вона відмовилась.

Наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 01.12.2025 № 711 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) з 01.12.2025.

На думку позивача, наказ про звільнення є протиправним з огляду на те, що реального скорочення займаної нею посади не відбулось, оскільки змінилася тільки назва посади, а тому підстави для звільнення в зв`язку з скороченням штату були відсутні.

Крім того, відповідачем порушено порядок пропонування вакантних посад та не запропоновано усі наявні вакантні посади у день повідомлення позивача про наступне звільнення. Лише за 2 дні до звільнення їй були запропоновані 3 посади, які не відповідають її досвіду роботи, освітньому рівню, стану здоров`я та ставленню до виконання службових обов`язків.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що з метою дотримання вимог порядку призначення на посаду поліцейського під час здійснення реорганізації, визначеного статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію", працівниками сектору кадрового забезпечення Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області, 30.09.2025 було ознайомлено ОСОБА_1 із наказом Національної поліції України від 11.09.2025 № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" та попереджено про можливе вивільнення в майбутньому.

14.11.2025 до УКЗ ГУНП в Житомирській області надійшов рапорт від ОСОБА_1 з проханням звільнити її зі служби в поліції, але перед звільненням направити для проходження військово-лікарської (медичної) комісії та звільнити за результатами її проходження.

Враховуючи, що до 28.11.2025 до УКЗ ГУНП в Житомирській області будь які документи (рапорти) від полковника поліції ОСОБА_1 щодо призначення (переміщення) на інші посади середнього складу поліції, а також інформація про закінчення та результати проходження ВЛК, не надходили, позивачу запропоновано наявні вакантні посади, з метою подальшого її призначення у зв`язку з організаційно-штатними змінами.

Оскільки пройшло два місяці з моменту попередження про скорочення посади, а також те, що ОСОБА_1 не погодилась із запропонованими посадами та 14.11.2025 подала рапорт про звільнення, що на думку відповідача, свідчило, про те, що вона не виявила бажання продовжити службу в поліції, було видано наказ ГУНП в Житомирській області від 01.12.2025 № 711 о/с, яким за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "про Національну поліцію" у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що посадові інструкції Заступника начальника від 02.04.2025 та Першого заступника начальника від 01.12.2025 є абсолютно ідентичними, тому функція позивача була збережена під зміненою назвою, відтак звільнення за скороченням штату є протиправним. Крім того, оскільки посада Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу ЖРУП № 2 була вакантною, відповідач мав обов`язок запропонувати цю посаду позивачу першочергово.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення, позивача, представників сторін, свідка, дослідивши наявні матеріали справи, усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 11.02.2026, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.08.1998 проходила службу в органах внутрішніх справ на різних посадах та з 02.04.2025 на посаді Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області.

Наказом Національної поліції України від 11 вересня 2025 року № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" скорочено посаду Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області та введено посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

30.09.2025 ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу Національної поліції України від 11.09.2025 № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" у зв`язку зі скороченням штату.

14.11.2025 до УКЗ ГУНП в Житомирській області надійшов рапорт від ОСОБА_1 з проханням звільнити її зі служби в поліції, але перед звільненням направити для проходження військово-лікарської (медичної) комісії та звільнити за результатами її проходження.

28.11.2025 ГУНП в Житомирській області позивачу було запропоновано вакантні посади, зокрема, заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного Управління поліції ГУНП, заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Житомирського районного Управління поліції № 1 ГУНП, заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП.

Від запропонованих посад позивач відмовилась, про що УКЗ ГУНП в Житомирській області складено акт №26 від 28.11.2025.

Наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 01.12.2025 № 711 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) з 01.12.2025 (далі - спірний наказ).

Позивач вказує, що мала намір продовжити проходження служби та надала згоду на призначення на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу ЖРУП № 2 ГУНП в Житомирській області, у зв`язку з чим пройшла спеціальну перевірку для зайняття вказаної посади. Однак, відповідач протиправно не призначив її на дану посаду.

Вважаючи порушеним своє право на проходження публічної служби, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному наказу, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з п.17 ч.4 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.58 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Згідно абзацу 1 ч.1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Абзацом 4 п.2 ч.1 ст.65 Закону №580-VIII передбачено, що переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Згідно ч.1 ст.68 Закону №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.68 Закону №580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до ч.1 цієї статті.

Водночас, частиною 3 ст.68 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до ч.2 цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 цього Закону.

Пунктом 4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Частина 5 ст.68 Закону №580-VIII передбачає, що переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи Наказом Національної поліції України від 11 вересня 2025 року № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" скорочено посаду Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області та введено посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

30.09.2025 ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу Національної поліції України від 11.09.2025 № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" у зв`язку зі скороченням штату.

28.11.2025 ГУНП в Житомирській області позивачу було запропоновано вакантні посади, зокрема, заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного Управління поліції ГУНП, заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Житомирського районного Управління поліції № 1 ГУНП, заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП.

Від запропонованих посад позивач відмовилась, про що УКЗ ГУНП в Житомирській області складено акт №26 від 28.11.2025.

Наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 01.12.2025 № 711 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) з 01.12.2025.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що реального скорочення посади, яку вона обіймала не було, а попередня посада була тільки перейменована.

Щодо даного питання представник відповідача заперечив та зазначив, що відбулося скорочення штатів, а саме: скорочено посаду Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області та введення посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, а тому ці посади є різними, свідчення чого є, зокрема, різний розмір посадового окладу. Однак, при цьому зазначив, що кількість заступників начальника Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області не змінилася.

Надаючи правову оцінку даним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Законодавство України чітко розмежовує поняття змін в організації виробництва і праці, зокрема, змін в штатному розписі, та скорочення штату працівників, які не є тотожними ні за змістом, ні за правовими наслідками.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, скорочення штату є лише однією з форм змін в організації праці, яка може бути підставою для звільнення працівника виключно за умови її реальності та дотримання встановленої процедури.

Разом з тим, сам факт внесення змін до штатного розпису не є безумовною підставою для звільнення, оскільки такі зміни можуть носити формальний характер і не свідчити про фактичне припинення потреби у виконанні відповідної трудової функції.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 у справі №826/12791/16, від 26.06.2019 у справі №821/1225/16, від 16.10.2025 у справі №640/20926/21 суди, вирішуючи спори про припинення публічної служби з підстав скорочення штатів повинні, передовсім, з`ясувати: чи мали місце ліквідація, реорганізація чи інші організаційно-штатні зміни в органі, де проходив службу позивач, якщо так, то чи мало це наслідком скорочення штату, зокрема посади, яку обіймав позивач. Скорочення штату може бути встановлене шляхом порівняння штатних розписів органу (установи) до і після відповідних змін.

Як зазначалося вище, Наказом Національної поліції України від 11 вересня 2025 року № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" скорочено посаду Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області та введено посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Порівняльний аналіз Посадової інструкції Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області, яка затверджена Наказом начальника Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області 02.04.2025 та Посадової інструкції Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка затверджена т.в.о.начальника Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області 02.12.2025, свідчить, що функціональні обов`язки по вказаним посадам не зазнали змін.

При цьому, слід зазначити, що ці посади належать до посад середнього класу поліції і є посадами, які передбачені в структурі Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області, що також свідчить, що не відбулося зміни структури територіального органу поліції. Протилежного відповідачем не доведено.

Крім того, не зазнали змін кваліфікаційні вимоги для заняття зазначених посад, а також взаємовідносини (зв`язки) за посадою.

Зазначене дає підстави для висновку, що вказані посади є аналогічними, оскільки вони мають однакове функціональне призначення, передбачають виконання тотожних посадових обов`язків та спрямовані на досягнення одного і того ж результату діяльності. Тобто, запроваджені зміни фактично зводяться до формального перейменування посади без істотної зміни умов проходження публічної служби на цих посадах, а відтак, на думку суду, відсутні об`єктивні підстави вважати, що мало місце реальне скорочення штату.

Щодо посилання представника відповідача на збільшення розміру посадового окладу за посадою Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції, як на ознаку різності цих посад, то суд зазначає, що незначне підвищення посадового окладу, в даному випадку на 150 грн., саме по собі не свідчить про зміну характеру роботи, змісту трудової функції чи обсягу посадових обов`язків, а відтак не є критерієм розмежування цих посад як різних за своєю суттю.

Така зміна має виключно фінансовий характер і не впливає на функціональне призначення посади, у зв`язку з чим, на думку суду, не може розглядатися як доказ створення нової, відмінної від попередньої, посади.

Отже, назначене коригування розміру посадового окладу, не спростовує висновку, що відповіді посади є аналогічними за змістом, функціональним призначення, і не підтверджує обставин реального скорочення штату.

Таким чином, оскільки фактичного скорочення штату не відбулося, а мало місце лише формальне виведення зі штату однієї посади та одночасне введення у штат нової посади з аналогічними функціональними обов`язками, такі дії відповідача не можуть розцінюватися як правомірна підстава для звільнення позивача зі служби.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заперечувалося відповідність позивача кваліфікаційним вимогам для зайняття новоствореної посади, а також, що вказана посада була вакантною в період з 30.09.2025 по 27.11.2025, суд вважає, що у органу поліції був наявний обов`язок забезпечити подальше проходження служби позивачем шляхом призначення її на таку посаду, яка, як встановлено, є аналогічною за змістом повноважень та функцій.

На думку суду, не призначення позивача на новостворену посаду за наявності відповідної кваліфікації, за відсутності реального скорочення, свідчить про формальний характер змін у штаті та порушення принципів обґрунтованості рішень у кадровій сфері.

Також однією з підстав своїх позовних вимог, позивач вказує на порушення порядку пропонування вакантних посад.

Зокрема, вказує, що відповідач зобов`язаний був повідомити її про всі наявні вакантні посади одночасно з попередженням про наступне звільнення. Однак, посади Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції їй запропоновано не було, а про наявні вакантні посади було повідомлено лише за два дні до звільнення.

Заперечуючи щодо таких доводів позивача, відповідач вказує, що враховуючи правове регулювання спірних правовідносин нормами ст.68 Закону №580-VIII, у нього був відсутній обов`язок пропонувати позивачу інші посади та здійснення такого пропонування одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку із скороченням штату.

Щодо даних доводів сторін, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Частинами 1,2 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Однією із складових принципу верховенства права є поняття "якості" закону, що є гарантією застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, а відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Слід зазначити, що норми права повинні бути доступними, передбачуваними та чіткими. Якщо адміністративний закон сформульовано нечітко (має "неякісну" структуру, дозволяє подвійне тлумачення), це порушує принцип юридичної визначеності.

У разі, коли закон нечіткий або суперечливий, суд, керуючись принципом верховенства права, зобов`язаний усунути цю неясність, віддаючи перевагу найбільш справедливому рішенню.

В адміністративному праві діє презумпція, згідно з якою будь-яка неясність або колізія у законодавстві має тлумачитися на користь приватної особи (позивача), а не державного органу ( принцип "In dubio pro libertate" (на користь позивача).

Крім того, одним з елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, що обмеження основних прав людини має бути чітким, передбачуваним та доступним. Застосування таких обмежень допустиме лише тоді, коли особа може передбачити наслідки своєї поведінки, а закон не є свавільним.

Статтею 60 Закону № 580-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Частинами 2,5 ст. 68 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч.1 ст.42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Таким чином, приписами Закону №580-VIII та КЗпП України гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

В той же час, з системного аналізу ст.68 Закону №580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Стаття 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників, відповідно ч.1-3 якої передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Отже, пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Згідно оскаржуваного наказу позивача звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а тому відповідач був зобов`язаний дотриматися вимог ч.2 ст.68 Закону №580-VIII щодо призначення за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Національної поліції України від 11 вересня 2025 року № 1063 затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції.

Згідно цього Переліку змін у штатах Національної поліції скорочено посаду Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області та введено посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

30.09.2025 ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу Національної поліції України від 11.09.2025 № 1063 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" у зв`язку зі скороченням штату.

Тобто, відповідно до вимог ч.1 ст.68 Закону №580-VIII та ст.49-2 КЗпП України відповідач персонально письмово попередив позивача про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

28.11.2025 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади, зокрема, заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного Управління поліції ГУНП, заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Житомирського районного Управління поліції № 1 ГУНП, заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП.

Від запропонованих посад позивач відмовилась, про що УКЗ ГУНП в Житомирській області складено акт №26 від 28.11.2025.

В судовому засіданні позивач свою відмову пояснила тим, що запропоновані посади не відповідали її досвіду роботи, освітньому рівню, ставленню до виконання службових обов`язків, а також були посадами нижчого рівня, ніж посада, яку вона обіймала. При цьому, така пропозиція надійшла їй за два дні до дати звільнення, що позбавило її достатнього часу на належне обдумування та прийняття рішення щодо подальшого проходження служби.

Тобто, спірним питанням є часовий термін, в який відповідач повинен був запропонувати позивачу вакантні посади.

Відповідач стверджує, що у нього відсутній обов`язок пропонувати всі наявні посади одночасно із попередженням про звільнення, та свою позицію обґрунтовує приписами ч.5 ст.40 КЗпП.

Суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалося ст.49-2 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

Частиною 2 ст.40 цього Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

25.09.2019 набрав чинності Закон України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон № 113-IX), яким статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Вказана норма КЗпП України була чинна на час виникнення правовідносин.

Так, ст.68 Закону №580-VIII врегульовані питання попередження поліцейського про наступне звільнення; призначення на посаду до закінчення двомісячного строку з дня персонального попередження про можливе подальше звільнення; звільнення поліцейського в період перебування на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці; переважне право на залишення на службі в поліції; зобов`язання поліцейського виконувати обов`язки за останньою посадою до дня призначення на посаду іншої особи; надання відпустки перед звільненням, а також питання виплати грошового забезпечення поліцейському, посада якого скорочується.

В той же час, аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що нею окремо не врегульоване питання пропонування поліцейському вакантних посад та часового проміжку, в який така дія повинна була виконана.

Отже, застосуванню підлягають норми загального трудового законодавства.

Таким чином, на думку суду, не пропонування поліцейському всіх наявних вакантних посад, які б відповідали його досвіду роботи, його професійному рівню, спеціальному званню, кваліфікації, одночасно з попередженням про звільнення, порушує його гарантовані законодавством права.

При цьому, системне тлумачення зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок запропонувати всі наявні вакантні посади, які відповідно може зайняти поліцейський, виникає саме на момент попередження про звільнення, оскільки лише за таких умов він має реальну можливість реалізувати своє право на продовження служби.

В протилежному випадку, відсутність у поліцейського інформації про наявні вакантні посади під час попередження про наступне звільнення, породжує для останнього негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо подальшого працевлаштування.

Таким чином, не пропонування поліцейському всіх наявних посад одночасно з попередженням про звільнення є істотним порушенням закону, що свідчить про протиправність звільнення та є підставою для поновлення на службі.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку пропонувати всі наявні посади одночасно із попередженням про звільнення є безпідставними, оскільки, на думку суду ґрунтуються на неправильному розумінні чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на правову позицію КАС ВС від 12.11.2024 у справі №520/19398/23, то суд вважає таке посилання помилковим, оскільки вона прийнята за інших фактичних обставин.

Крім того, відповідач заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що позивач подала рапорт про звільнення, що свідчить про те, що вона не виявила бажання продовжити службу в поліції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2025 до УКЗ ГУНП в Житомирській області надійшов рапорт від ОСОБА_1 з проханням звільнити її зі служби в поліції у зв`язку з виходом на пенсію, але перед звільненням направити для проходження військово-лікарської (медичної) комісії та звільнити за результатами її проходження.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 щодо обставин подання такого рапорту пояснила, що наміру звільнитися зі служби в поліції вона не мала, а бажала продовжити службу. Після попередження про наступне звільнення, в період з 30.09.2025 вона проходила відповідні перевірки на призначення її на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Разом з тим, оскільки після проходження таких перевірок, їй вказана посада відповідачем не була запропонована, хоча була вакантною, а також не запропоновано інших посад, вона подала зазначений рапорт. Подання такого рапорту пояснила як вимушену міру з метою реалізації соціальних гарантій, коли їй стало відомо про неминуче звільнення та блокування керівництвом призначення її на цю посаду. Щодо проходження ВЛК, то пояснила, що така нею не була закінчена, оскільки в ході її часткового проведення комісією з`ясувалося, що стан здоров`я дозволяє їй подальше проходження служби.

Надаючи оцінку даним доводам, суд виходить з наступного.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач, проходячи службу в поліції, була попереджена про наступне звільнення, однак відповідачем не було виконано обов`язку щодо одночасного пропонування їй всіх наявних посад, які б вона могла зайняти, враховуючи її кваліфікаційний рівень. Як вже зазначалося, така бездіяльність відповідача суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст.49-2 КЗпП, а також принципам обґрунтованості та добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень, які випливають зі ст.3,8,19 Конституції України.

Суд враховує, що за відсутності протягом тривалого часу будь якої пропозиції щодо подальшого проходження служби, позивач була поставлена у стан правової невизначеності та об`єктивного ризику втрати соціальних гарантій, пов`язаних з проходженням служби в поліції. За таких обставин подання позивачем рапорту про звільнення у зв`язку з виходом на пенсію було зумовлено необхідністю збереження належних соціальних гарантій та уникнення відповідних негативних наслідків.

Оцінюючи зазначений рапорт, з урахуванням пояснень позивача, суд виходить з того, що він не є результатом її добровільного волевиявлення, а поданий під впливом обставин, створених протиправною бездіяльністю відповідача, що свідчить про його вимушений характер.

За таких обставин, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо небажання позивача проходити службу в поліції, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами.

Зокрема, на користь такого висновку свідчить та обставина, що відповідачем щодо позивача вчинилися відповідні дії, спрямовані на вирішення питання про призначення її на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Так, в матеріалах справи містяться копії листа Управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області №167618-2025 від 09.10.2025 про надання начальникові УГІ ГУНП в Житомирській області завдання на проведення опитування з використанням поліграфа щодо ОСОБА_1 ; завдання від 09.10.2025, в якому зазначено, що метою цього опитування є кадровий скринінг - кандидата на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області Сороки Людмили Миколаївни та заяви останньої про надання згоди на проведення опитування з використанням поліграфа від 15.10.2025 у зв`язку із призначенням на посаду.

Вказані обставини свідчать на користь висновку, що позивач дала згоду на призначення її на посаду Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, оскільки в протилежному випадку таке б опитування не здійснювалося.

При цьому, доводи відповідача щодо небажання позивача продовжити службу в поліції через стан здоров`я також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки будь яких доказів, які б доводили протилежне, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подання позивачем рапорту про звільнення у зв`язку з виходом на пенсію за встановлених у справі обставин не може розцінюватися як прояв її небажання продовжити службу. Відтак, зазначений рапорт не приймається судом до уваги як належний доказ добровільного припинення позивачем служби в поліції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення позивача прийнятий із порушенням вимог законодавства, без дотримання встановлених гарантій проходження служби та за відсутності правових підстав. У зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 01.12.2025 № 111 о/с "По особовому складу" в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, підлягають задоволенню.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, відповідно до вказаної правової норми, яка застосовується до спірних правовідносин у частині гарантій від незаконного звільнення, а також з урахуванням спеціального правового регулювання проходження служби в Національній поліції України, у разі визнання звільнення поліцейського незаконним, він підлягає поновленню на службі.

Таке поновлення має бути здійснене, насамперед на тій посаді, яку поліцейський обіймав до звільнення. Якщо ж поновлення на попередній посаді є неможливим з об`єктивних причин (зокрема, у зв`язку зі змінами в штатній структурі або ліквідацією посади), уповноважений орган зобов`язаний забезпечити призначення поліцейського на рівнозначну посаду. При цьому, рівнозначною слід вважати посаду, яка відповідає попередній за основними критеріями: спеціальне звання, обсяг повноважень, функціональні обов`язки, рівень грошового забезпечення та умови проходження служби.

Таким чином, поновлення поліцейського не може мати формального характеру, а повинно забезпечувати реальне відновлення становища та гарантій, які існували до незаконного звільнення.

Відтак, враховуючи ту обставину, що позивач проходила службу на посаді Заступника начальника управління поліції-начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 ГУНП в Житомирській області, з якої її було звільнено, а також ту обставину, що дана посада була виведена зі штату, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області або на рівнозначній посаді з 02.12.2025.

Щодо позовної вимоги поновити позивача на службі в поліції на посаді Першого заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач не проходила службу на цій посаді і такий спосіб захисту буде суперечити приписам ст.235 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2025 року по 30 листопада 2025 року розмір грошового забезпечення позивача становить 41345,04 грн. у жовтні та 41346,70 у листопаді місяці. Отже середньоденний заробіток становить 1355,60 грн. (41345,04 грн.+41346,70 грн./61 день).

Таким чином, враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу в період з 02.12.2025 по 30.03.2026 становить 119 календарних днів, на користь позивача підлягає стягненню 161316,40 грн. (119х1355,60 грн.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині, що стосується поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає до негайного виконання.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність своїх дій.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Підстави стягнення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнена від його сплати відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 77,242-246, 295,371 КАСУ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10008. ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 01.12.2025 № 111 о/с "По особовому складу" в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді Заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Житомирського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області або на рівнозначній посаді з 02.12.2025.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2025 по 30.03.2026 в сумі 161316,40 грн. (сто шістдесят одна тисяча триста шістнадцять гривень сорок копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

30.03.26