Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №461/1177/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Некоз М.Ю.,

представниці заявниці Заєць Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Заєць Ніна Ярославівна за участю заінтересованої особи: Головного управління пенсійного фонду України у Чернігівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Заєць Н.Я., звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1985 року. Свої вимоги мотивує тим, що 23.10.2025 р. прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії заявниці, оскільки до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 04.07.1985 р., оскільки на титульній сторінці дата народження заявниці зазначено не повністю. У трудовій книжці НОМЕР_1 в графі дата народження зазначено тільки рік народження – 1965 р. У паспорті громадянина України, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України у Донецькій області 03.04.2001 р. вказано дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно, на час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії основний документ, який ідентифікує особу вказує дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як в трудовій книжці НОМЕР_1 вказано тільки рік народження 1965 року. З метою оформлення пенсії заявниця звернулась в пенсійний фонд і отримала відмову через наявну розбіжність у персональних даних, що унеможливлює однозначне підтвердження ідентичності особи та її трудового стажу. Відповідно дана помилка перешкоджає заявнику реалізувати своє законне право на оформлення пенсії. Враховуючи наведене просить заяву задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.02.2026 року відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.

Представниця заявниці у судовому засіданні вимоги заяви підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах заяви, та просять заяву задовольнити.

Заінтересована особа свого представника до суду не направила, хоча Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області було належним чином повідомлене про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника заявниці, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити з таких підстав.

За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС в Україні 03.04.2001 року,, копії картки платника податків, копії довідки від 30.10.2024 №1307-7002153321 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи дата на родження заявниці зазначена « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №134650040607 від 23.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії заявниці, оскільки до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 04.07.1985 р., оскільки на титульній сторінці дата народження заявниці зазначено не повністю. /а.с.7-8/.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно частини 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п.12 вказаної Постанови Пленуму при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у Свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Встановлення факту належності заявнику вказаної трудової книжки, необхідно для оформлення пенсії, а іншим способом, окрім судового, вона захистити свої права не може, тому виходячи із наданих доказів, суд вважає за необхідне заяву задовольнити.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні рішення судові витрати не відшкодовуються, відтак судові витрати необхідно залишити за заявником.

Керуючись ст. ст.4, 13, 18, 89, 229, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1985 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2026 року.

Суддя О.Р.Юрків.