Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №521/1200/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1200/26

Номер провадження № 2/521/3107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйка І.А.,

при секретарі судового засідання – Литвиненко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип, буд. 13) про стягнення заборгованості по заробітній платі, не виплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідній допомозі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2026 року позивачка звернулась до Хаджибейського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом.

28.01.2026 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Бобуйку І.А.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.01.2026 року позовну заяву залишено без руху.

03.02.2026 року представник позивачки подав заяву про усунення недоліків, якою усунув всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 29.01.2026 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі.

23.03.2026 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати.

Представник відповідача 23.02.2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладені в ньому доводи та заперечення при прийнятті рішення і відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в заявлених розмірах відносно ДП «Центр ДЗК».

23.02.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якору просив задовольнити у повному обсязі позовну заяву.

25.02.2026 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просив врахувати викладені доводи та заперечення і відмовити позивачці.

25.02.2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, з метою уникнення різного трактування постанови ВП ВС від 20.11.2025 року, що безпосередньо стосується правильності нарахування середнього заробітку.

10.03.2026 року від представника позивача надійшла заява, щодо детального опису виконаних робіт та надання правничої допомоги.

13.03.2026 року представник відповідача подав заяву, про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Представниця позивача подала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 2008 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу № 31/К від 18.06.2008 р. була прийнята на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (перейменованого 25 лютого 2009 року у Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру») на посаду секретаря в відділ секретаріату. Протягом наступних років ОСОБА_1 працювала у вказаній філії на посадах інженера виробничого відділу №4, інженера відділу землевпорядних робіт, інженера відділу землевпорядних та землеоціночних робіт, інженера 2 категорії відділу землевпорядних та оціночних робіт, інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт, інженера відділу землевпорядних робіт, провідного інженера землевпорядника відділу землевпорядних робіт №1, провідного інженера землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Згідно з наказом №46-к від 14 червня 2021 року, ОСОБА_1 було звільнено 14 червня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації. Зазначене підтверджується також записами у вкладиші НОМЕР_1 до трудової книжки.

В день звільнення ОСОБА_1 , тобто 14.06.2021 р., філія не повідомила її про нараховані суми належні при звільненні, не надала розрахунок про розмір нарахованих сум та не здійснила виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З аналізу вказаної правової норми суд підкреслює, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день виплати відповідних сум, що співпадає з днем звільнення відповідного працівника.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставі Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року.

Як зазначає позивачка, що на усні її вимоги, щодо здійснення належного розрахунку з нею, були проігноровані з боку відповідача, тому вона була вимушена звернутись за адвокатською допомогою.

Судом встановлено, що відповіддю ДП «Центр ДЗК» від 29.12.2025 р. №5/3277 на вказаний адвокатський запит було надано розрахунок заборгованості по заробітній платі, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпуски, інформацію щодо розміру середньоденної заробітної плати за квітень 2021 року та травень 2021 року. Крім того, ОСОБА_1 була отримана роздруківка даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (роздруківка якої надається).

ОСОБА_1 не погодилась з наданими розрахунками ДП «Центр ДЗК», що спонукало її провести власні розрахунки самостійно на підставі даних, отриманих з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що розрахунки здійснювались позивачем у відровідності до довідки за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджують суми заробітної плати, які нараховані та повинні були виплачені Філією Позивачеві. З урахуванням того, що заробітна плата виплачувалася Філією Позивачеві шляхом її переказу на розрахунковий рахунок Позивача.

Позивач надав суду виписку по своїй картці, яка сформована 20.01.2026 року, що підтверджує фактично виплачені Філією суми заробітної плати Позивачеві.

Таким чином, під час знаходженні у трудових відносинах Позивача з Філією, з боку останньої була нарахована, але не виплачена заробітна плата Позивачеві з 01.01.2020 року по 14.06.2021 року загальною сумою 44 814,06 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 06 копійок).

Щодо середнього заробітку за весь час затримки, відповідно до відповіді на адвокатський запит ДП «Центр ДЗК» від 29.12.2025 р. №5/3277 була надана інформація щодо розміру середньої заробітної плати за квітень та травень 2021 року. Однак, інформація, що міститься у наданій таблиці не відповідає дійсності та спростовується інформацією, що міститься у інформації, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, адже у квітні та травні 2021 року Позивач не перебувала у відпустці, а тому її заробітна плата з вирахуванням відповідних податків складала 4830 грн. за місяць.

Середньоденна заробітна плата Позивача була розрахована на підставі інформації, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з вирахуванням податків та керуючись вищевказаним порядком за наступною формулою:

середньоденна зп Позивача = (4830,00 (зп за квітень 21 р.) + 4830,00 (зп за травень 21 р.)) / 22 дні (кіл-сть роб.дн. у квітні 21 р.) + 18 днів (кіл-сть роб.дн. у травні 21 р.) = 9660 грн. / 40 днів = 241,5 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата Позивача складає 241 грн. 50 коп. (двісті сорок одна гривня 50 копійок).

Кількість робочих днів між днем звільнення Позивача – 14 червня 2021 р. та 19 січня 2023 року – дату спливу 6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності складає 411 робочих днів.

241.50 грн. * 411 днів = 99 256.50 грн.

(середньоденна з/п) (кіл-сть роб. днів між днем звіл-ння -14.06.21 та 19.01.23

Отже, заборгованість по середньому заробітку перед Позивачем за складає 99 256,50 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень, 50 копійок).

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній станом на час звільнення позивача) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку . При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Відповідно до п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №306/2708/23, Велика Палата Верховного Суду, врахувавши правову позицію Конституційного Суду України, виснувала, щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ та продовжилися після цього, з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.

Враховуючи, що Позивача було звільнено 14 червня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із нею не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, їй слід нараховувати в такому порядку: з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності).

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Щодо вихідної допомоги при звільненні розраховувався за наступною формулою:

241,50 грн. (середньоден. зп Позивача) * 40 днів (кіл-сть відпрац. роб.дн. у квітні і травні 21 р.) / 2 = 4830,00 грн.

Таким чином, розмір вихідної допомоги складає 4 830,00 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень).

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Судом досліджено, питання щодо грошової компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки.

Слід вказати, що Філією підтверджується факт існування заборгованості з компенсації за невикористану щорічну відпустку Позивача, що підтверджується наказом Філії №46-к від 11.06.2021 р.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит ДП «Центр ДЗК» від 29.12.2025 р. №5/3277 був наданий розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 34 кал. дні, однак разом з цією відповіддю також надана інформація щодо розміру середньої заробітної плати за квітень та травень 2021 року відповідно до якого Позивач була у відпустці з 14.04.2021 по 30.04.2021 року та з 01.05.2021 року по 10.05.2021, з 17.05.2021 по 31.05.2021 року, однак Позивач фактично не перебувала у відпустці у цей період.

Враховуючи зазначену ДП «Центр ДЗК» кількість календарних днів невикористаної відпустки – 34, а також неперебування Позивачем у відпустці з квітня по травень 2021 року – 42 дні, загальна кількість невикористаних Позивачем днів відпустки за період роботи Позивача у Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» складає 34 дн.+42 дн. = 76 к.д.

Для розрахунку компенсації за всі невикористані Позивачем дні щорічної відпустки, необхідно суму нарахованої заробітної плати за період з 14.06.2020 року по 14.06.2021 року поділити на кількість робочих днів за цей період та помножити на 76 днів. Компенсація за всі невикористані Позивачем дні щорічної відпустки була розрахована за наступною формулою:

59 093,84 грн. (зп за період з 14.06.20 по 14.06.21 (день звільнення) / 251 день (кіл-сть роб.дн. за період з 14.06.20 р. по дату звільнення)) * 76 дні (невикор. дні відпустки) = 17 892,96 грн.

Отже, компенсація за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки складає 17 892,96 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 96 коп.)

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Загальний розмір компенсації позивачеві втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 32 611,78 грн . (компенсація втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) + 11 935, 29 грн . (компенсації позивачеві втрати частини компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) = 44547,07 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 44 814.06 грн. (нарахована, але не виплачена заробітна плата) + 99 256,50 грн. (заборгованість по середньому заробітку) + 4 830,00 грн. (вихідна допомога при звільненні) + 17 892,96 грн. ( грошова компенсацію за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки) + 44 547,07 грн. (сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) = копійок).

Розрахунок суми компенсації втрати частини компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки, у зв`язку з порушенням строків їх виплати наведений у таблиці 3, що міститься у додатку «Здійснені Позивачем розрахунки у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі, не виплаченій при звільненні, середньому заробітку за період прострочення, вихідній допомозі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та грошової компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки» до цієї позовної заяви.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 19 жовтня 2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Піддоходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з наступними змінами. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 755/15005/23.

Так, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6ст. 95 КЗпП України, ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати, стосується заробітної плати позивача.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 464/2834/21 та від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23.

Розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати наведений у таблиці 2, що міститься у додатку «Здійснені Позивачем розрахунки у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі, не виплаченій при звільненні, середньому заробітку за період прострочення, вихідній допомозі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та грошової компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки» до цієї позовної заяви.

Таким чином, судом було встановлено, що загальна заборгованість перед ОСОБА_1 складає 211 340,59 грн. (двісті одинадцять тисяч триста сорок гривень 59 копійок), яка складається із:

?заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 814.06 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 06 копійок),

?по середньому заробітку за весь час затримки складає 99 256,50 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень, 50 копійок),

?по вихідній допомозі при звільненні – 4 830 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень),

?по грошовій компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки 17 892,96 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 96 копійок),

?по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати – 44 547,07 грн. (сорок чотири тисячі п`ятсот сорок сім гривень, 07 копійок)

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Щодо вирішення питання про зменшення витратит на правничу допомогу. Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

У відповідності до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вище зазначена, суд вважає, що дана категорія справ є складною, був проведений значний обсяг робіт зі сторони адвоката, здійснені математичні розрахунки, адвокатом здійснено адвокатські запити, проведено дослідження судової практики та норм законодавства. А для позивача ця справа має істотне значення у зв`язку з тим, що вона чотири роки не могла отримати від відповідача самостійно нараховані, але не виплачені грошові кошти після звільнення, що зумовило її звернутися за правою допомогою для захисту її прав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 16000, 00 гривень, підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 16000 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 22.12.2025 року; копії прибуткових касових ордерів № 1 від 17.01.2026 року та №13 від 10.03.2026 року; копію акту надання послуг від 10.03.2026 року

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи все вищевикладене, суд задовольняє позивачу його позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 36, 40, 44, 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 95 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 28, 48, 133, 137, 141, 175-177, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип, буд. 13) про стягнення заборгованості по заробітній платі, не виплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідній допомозі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ: 21616582; адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип, буд. 13) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянки України № НОМЕР_2 , орган, що видав 5127 дійсний до 05.03.2030 року; № РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість у сумі 211 340,59 грн. (двісті одинадцять тисяч триста сорок гривень 59 копійок), яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 814.06 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 06 копійок), по середньому заробітку за весь час затримки складає 99 256,50 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень, 50 копійок), по вихідній допомозі при звільненні – 4 830 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень), по грошовій компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки 17 892,96 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 96 копійок), по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати – 44 547,07 грн. (сорок чотири тисячі п`ятсот сорок сім гривень, 07 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ: 21616582; адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип, буд. 13) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянки України № НОМЕР_2 , орган, що видав 5127 дійсний до 05.03.2030 року; № РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 16000 грн (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.