Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №521/17963/21 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/17963/21

1-кп/521/377/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 ( у режимі відеоконфернції),

законних представників потерпілої ОСОБА_10 ( у режимі відеоконфернції), ОСОБА_11

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, кримінальне провадження, за обвинувальним актом, внесеним до ЄРДР № 12021020130000223 від 01.07.2021 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юхимівка, Шаргородського р-ну, Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, офіційно не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В період часу з 2020 року по червень 2021 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно проживав та був пов`язаний побутом з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньою донькою останньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, в період часу з початку січня 2020 року по середину червня 2021 року у вечірній час, більш точного часу не встановлено, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення розпусних дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло малолітньої особи ОСОБА_13 , користуючись безпорадним станом останньої, а саме нездатністю розуміти характер і значення скоюваних з нею дій та чинити опір, ОСОБА_6 , систематично, а саме більше десяти разів з використанням свого статевого органу, вказівного та середнього пальців своєї руки, задовольняв власну статеву пристрасть.

Так, востаннє, в період часу з 01.06.2021 по 15.06.2021, більш точного часу встановити не вдалося, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої ОСОБА_13 , у вечірній час запросив потерпілу до спальні, яка розташована у квартирі за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Після того, як ОСОБА_13 зайшла до спальної кімнати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи, що потерпіла є малолітньою та усвідомлюючи, що вона за своїм психічним станом не могла розуміти вчинюваних з нею дій та чинити опір, зняв свій одяг та спідню білизну, після чого, одяг та спідню білизну потерпілої, вклав останню на ліжко на живіт. Після цього, ОСОБА_6 , ввів свій статевий орган в анальний отвір малолітньої ОСОБА_13 , а середній та вказівний пальці своєї руки ввів у піхву потерпілої, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді одного розриву дівочої пліви, що не було небезпечними для життя тягне за собою розлад здоров`я понад 6 днів і не більше 21 дня, і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.3. і п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Задовольнивши власну статеву пристрасть, ОСОБА_6 , наказав малолітній ОСОБА_13 не розповідати про вчинені ним протиправні дії та прийняти душ.

В результаті, вчинені агресивно-сексуальні дії ОСОБА_6 були для малолітньої ОСОБА_13 психотравматичними, непереносимими, мали суттєвий вплив на її свідомість та незрілу психіку, призвели до єдиного можливого в тій ситуації для неї захисту - репресії (витіснення).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав та надав наступні покази. Теща з зятем приїхали в Одесу, скоїли на нього напад. Коли приїхала його цивільна дружина за дитиною до Жмеринки та сказала що буде писати заяву на тещу з зятем, вони таким чином хотіли помститись. Він даний злочин не скоював, є свідки, його не було в Одесі, був в Чорноморську.

ОСОБА_14 було 1,5 роки коли він зійшовся з ОСОБА_15 , жили вони в Чорноморську, знімали гуртожиток. Потім вони переїхали в м. Одесу. Жили на вул.Маразліївський, потім переїхали на вул.Ватутітна. Жив з нею з 1,5 років до 8 років. В 2021 році він, можливо, залишився з дитиною, проте на період скоєння злочину він був в Чорноморську. Приїжджав в Одесу на вихідні, коли ОСОБА_15 була вдома. На самоті з потерпілою залишався не часто, робив ремонт. Він не був наодинці з потерпілою. Мати дитини працювала в Обжорі, у неї були нічні зміни. В такий період потерпіла була сама вдома. Він купав ОСОБА_16 , під наглядом. В статеві відносини з ОСОБА_17 не вступав. Висновок експертизи не може пояснити. У неї (дівчинки) бувало свербіло, може через це. Треба спитати у бабусі і тітки, чому вона так пояснювала. Бабуся попросила її так сказати. Матір дівчинки його кохала, а дитина поважала. Дитина сприймала його як батька. ОСОБА_18 його не боялась, любила, поважала. Все що він міг, він робив для дитини. На вихідні вони гуляли в парках. Він говорив, що поставить її в куточок, якщо вона не хотіла вчитися. Фізичну силу не застосовував. Це придумала не вона. У нього з тещою була конфліктна ситуація, вона сказала що забере у них дитину. Всі 7 років вони не їздили в ОСОБА_19 також допомагала йому по роботі, тому вона повезла дитину в ОСОБА_20 . Бабуся мало часу проводила з дитиною, дитина її боялась, контакту довірливого у них не було. Мала туди не просилась, не казала, що сумує. Вона дала такі покази, бо боялась, 21 числа його побили, 30 числа написали заяву. В Чорноморську він робив квартиру і там проживав. Він вважає, що не може насильно брати жінку. У нього з жінкою була обоюдна згода, от з нею сексом і займався. Він вважає, що дитина могла йому відмовити, а авторитет був як у доньки батько. Він думає, що дитина друзям би скоріше розповіла, чи матері, аніж бабусі. Жодна приватна лікарня не хотіла братися за це, і навіть малюнки були не такі, як малювала ОСОБА_21 .

У нього були довірчі відносини з дитиною, вона приймала його як батька. Він не проводив роз`яснення щодо сексуального виховання дитині, вона йому не розповідала нічого на цю тему. Напередодні вони знімали квартиру, дитина постійно сиділа в телефоні, потім забігла в кімнату та побачила як він з дружиною займаються сексом, він вважаю цей її "секрет" перекрутили. Вважає себе потерпілим у даній справі, теща з зятем його побили, а потім посадили за грати. Про злочин він дізнався коли ОСОБА_15 почала їздити в райвідділок та сказала, що теща написала заяву, що гвалтував дитину. Він вірив в судочинство та думав що вийде. Ніхто його справу належним чином не розглядав. При затриманні був присутній захисник. Він погодився на поліграф, але там вписали зовсім другі відповіді. Він хотів найняти поліграфолога, слідча сказала, що вони не візьмуть його до уваги, адже він не взяв до уваги їх поліграф. Він знайомий з висновками експертизи, слідча сказала "радій, ти не педофіл". Під час експертизи було 3 людей справа, 2 попереду його, вони задавали питання, він відповідав.

Зі слів ОСОБА_15 йому відомо, що бабуся повезла дівчинку до гінеколога в Жмеринці, там не захотіли приймати, потім повезли в Вінницю. Потім привезли сюди, судмедексперт сказав, що він не гінеколог та не може дати висновок, тому повезли до приватного гінеколога, яка сказала що нічого серйозного немає та вона не буде підписувати, а потім вийшли з підписаним документом. Підтвердити його алібі можуть 2 хазяїна квартири яким я робив ремонт в Чорноморську, а також колега по роботі, який з ним проживав та їздив в Одесу. І дружина. Слідчий їх не допитував. Він не казав слідчому про допит цього свідка.

В судовому засіданні та під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_6 наполягав на своїй невинуватості. Просив у суду справедливості.

Захисник обвинуваченого – ОСОБА_22 в судовому засіданні зазначив про недоведеність вини його підзахисного та просив постановити виправдувальний вирок. Зазначив, що весь конфлікт виник через квартиру в м. Жмеринка.

Зокрема, вважає, що обвинувачення проти його підзахисного ОСОБА_6 базується виключно на твердженнях малолітньої особи ОСОБА_13 , а саму заявницю ОСОБА_23 судом не було допитано. Вважав, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення його підзахисним інкримінованого злочину, тому просив винести справедливе рішення.

В судовому засіданні під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, з урахуванням позицій законного представника та представника потерпілої ОСОБА_13 щодо травматизації потерпілої у разі її допиту в суді, про що вказувала психолог на стадії досудового розслідування, було ухвалено судом не допитувати потерпілу.

Малолітня потерпіла ОСОБА_13 в судове засідання для дачі показів не викликалась. Прокурором було заявлено клопотання про дослідження в судовому засіданні відеозаписів допиту малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 02.07.2021, 05.07.2021 та 08.07.2021, проведених за участі психолога та матері потерпілої спеціалізованому приміщенні “Зеленій кімнаті” ГУНП в Одеській області.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні було відтворено диск з допитом малолітньої потерпілої ОСОБА_13 від 02.07.2021, яка під час досудового розслідування була допитана із застосуванням методики «зеленої кімнати», у приміщенні кімнати дружньої для опитування дітей ГУНП в Одеській області по вул. Єврейська, 11 м. Одеса, за участі представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , спеціаліста психолога ОСОБА_24 , із застосуванням відеофіксації, при огляді якого судом встановлено наступне. Психолог ОСОБА_25 намагається встановити контакт з малолітньою ОСОБА_13 задаючи їй різні питання про життя дівчинки. ОСОБА_13 відповідає, що її тато ( ОСОБА_6 ) живе в Іллічівську, ремонтує квартири. Мама працює, зокрема вночі. Коли мама на роботі дівчинка залишається вдома сама. На запитання чи ображає її хтось відповідає, що бабуся її не ображає, та взагалі ніхто не ображає. Тато іноді ставить “у куток” за коліна через те, що вона не слухається, наприклад не помила посуд або не поприбирала. У кутку стоїть, доки де дорахує до 100. У вільний час ходить з батьками на дитячий майданчик. Ще вона полюбляє малювати, полюбляє тварин. Потім на відео відображено, як ОСОБА_13 починає гратися з лялькою, та психолог запитує, чи відомо дівчинці стать ляльки. Дівчинка відповідає, що у хлопчиків та дівчат різні “пісі”. На запитання звідки їй це відомо, можливо десь бачила, ОСОБА_13 відповідає що не бачила, а просто зрозуміла. Також сказала, що у дівчата та хлопчики носять різної довжини волосся, а ще у хлопчиків на животі росте волосся. Коли психолог почала запитувати про якісь секрети, та ОСОБА_13 не захотіла відповідати на питання. Та взагалі сказала, що секрет чужій людині не може розказати. Після чого психолог вийшла, та залишилась матір дівчинки, та почала запитувати її про секрет. ОСОБА_13 почала показувати на камеру, що при ній не хоче говорити, та скаже лише мамі на вушко. Після чого, щось каже мамі на вушко, та мама її перепитує: “Знімав труси і пхав?”, дівчинка киває. Потім мама питає, чи на п`яну це було, та ОСОБА_13 , також киває. Мама питає, може ОСОБА_13 щось невірно зрозуміла... На що ОСОБА_13 відповідає, що вона все правильно розуміє. Також каже, що кричала на всю квартиру, нічого не вигадує, та що розповіла про це бабусі. Що папа, коли нап`ється, чіпляється до її “попи”, та 2 пальця сував у “пісю”. Також вмикав на телефоні такі відео. Каже, що папа бреше. Сама собі пальчики нікуди не сувала.

Потім до кімнати повертається психолог та ОСОБА_13 каже, що сказала мамі те, що ОСОБА_26 не могла сказати, що це страшна правда.

В судовому засіданні було відтворено диск з допитом малолітньої потерпілої ОСОБА_13 від 05.07.2021, яка під час досудового розслідування була допитана із застосуванням методики «зеленої кімнати» у приміщенні кімнати дружньої для опитування дітей (аудиторія 319) ОДУВС по АДРЕСА_3 , за участі представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , спеціаліста психолога ОСОБА_27 , з застосуванням безперервної відеофіксаціїї ,при огляді якого судом встановлено наступне. В кімнаті з ліва розташовано вікно, що виходить у внутрішній двір університету, в ближньому лівому куті розташовано вазон з кімнатною рослиною, в дальньому правому куті є стіл білого кольору на якому є предмети для малювання, біля столу стілець білого кольору; на відстані 0,5 м. від стільця вправо розташовано диван блакитного кольору перпендикулярно до якого розташовано крісло блакитного кольору, біля дивану та крісла є журнальний столик на якому розташовано склянку з олівцями та зошити для малювання, на стіні протилежній є полиці на яких розташовані м`які ляльки різного віку та статі. Дитина не дуже йде на контакт з психологом, хоче розповідати лише мамі. Дівчинка щось говорить мамі на вушко. Психолог питає, чи те, що дівчинка сказала мамі було 1,2,3 рази? Дівчинка заперечує. Потім каже, що це було 10 разів. Потім психолог просить показати на ляльках, як це було. Поклавши ляльку, яка є нею на підлогу, при цьому, лялька роздягнута та перевернута обличчям до низу. Взяла ляльку чоловічої статі, яка є батьком, та тримаючи за статевий орган показала, як статевим органом батько намагався проникнути у попу. Потерпіла каже, що ще пальчиком робив у «пісю», та з кремом, яким руки мажуть. Потім вони вдівалися та купалися.

В судовому засіданні було відтворено диск з допитом малолітньої потерпілої ОСОБА_13 від 08.07.2021, яка під час досудового розслідування була допитана із застосуванням методики «зеленої кімнати» , проведеного у приміщенні каб.16 Відділення поліції № 3 по вул. Мечникова, 53, в м. Одеса, за участі представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , спеціаліста психолога ОСОБА_28 , із застосуанням безперервної відеофіксації, при огляді якого судом встановлено наступне. На задані питання ОСОБА_13 відповідала наступне: мешкає за адресю: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_29 . Вони винаймали квартиру за зазначеною адресою, протягом двох-трьох місяців, точніше не пам`ятає. До матері та батька відноситься добре, батька не боїться. Інколи батько ставив її в кутом за погану поведінку, наприклад не вивчила вірш. Також бив ремінцем по попі. Сказала правду бабусі Ані, що папа пхав їй пісю в попу, це було 10 разів. Коли був на вулиці сніг, це було вперше, після того, як в будинку появилась ялинка. Це все було в квартирі по АДРЕСА_4 в маміній та папиній кімнаті, на ліжко. Папа її роздягнув зняв кофту, штани та труси. Першим роздягнувся батько, поклав її на ліжко на живіт, сказав закрити очі та розслабитися, та після у її попу запхав свою пісю. Їй було 6 років, вона не ходила до школи. Вона плакала, а батько сказав, щоб терпіла, це все було 30 хвилин. Далі, батько сказав їй пійти у душ помитися, потім вона пішла спати, у свою кімнату, а батько у свою. Вранці мама прийшла з роботи, нічого їй не сказала, боялася, що вона ударить. Батько тільки в попу піхав свою пісю. Батько звав її до кімнати батьків, казав роздягнутися, що вона і робила, далі, сказав їй лягти на спину и намагався засунути їй в пісю свою пісю, но в нього не получилось, після засунув їй в пісю два пальці руки ( середній та указательний) та всовував та висовував пальці. Пальцями тільки один раз було. До бабусі у ОСОБА_20 батько не приїздив. Останній раз батько пісю пхав в попу на початку літа, після школи в перший день літа, пальчиком в пісю не пхав.

Свідок ОСОБА_30 показала суду, що працює в Службі у справі дітей Хаджибейського району. З обвинуваченим та потерпілою немає відносин. Дівчинка ОСОБА_31 була доставлена до Хмельницького райвідділку. Її було направлено, адже була розмова дитини з психологом. Дівчинка була налякана, вона не хотіла розмовляти. Вона розказала, що її вітчим, коли мама працювала, та лишала її саму вдома, то він роздягав дитину та казав йти до своєї кімнати та робив їй боляче. Біль стосувалась сексуального характеру. Дівчинку возили в той день до приватного гінеколога. Про сексуальне насильство вона не чула сама. Не весь час вона була її представником, була ОСОБА_32 також, вона зараз на лікарняному. В її ( ОСОБА_33 ) присутності вона нічого такого не розповідала. Вона повторювала просто, що вітчим робив їй боляче. Вона психологу не показала нічого. Коли дівчинку доставляли до лікарні, вона казала, що приходив друг дядя ОСОБА_34 та вона робила масаж. Мама була присутня одразу весь цей час, без мами вони не спілкувались. Вона дати не називала, вона просто казала що це було тоді, коли мама уходила на роботу. У гінеколога свідок не була з ними. ОСОБА_18 доставили до поліції з мамою. Свідка туди визвали, так як дитину треба було доставити до лікарні. З Вінницької області бабуся подзвонила та сказала, що дівчинка подзвонила їй. Свідку це розповіла ювенальна превенція. Бабуся зателефонувала на 102 та сказала що мама їде з дитиною до Одеси, а дитина розповіла бабусі, що вітчим робив щось з нею. ОСОБА_18 доставили до райвідділку. Там працював психолог з дитиною, а свідок була присутня при цьому. Дитину було відібрано на підставі того, що над дитиною було здійснено сексуальне насильство. Від приватного гінеколога була довідка. Тому свідок зробила висновок, що це було сексуальне насильство. Це було зі слів бабусі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_35 показала суду, що працює судовим експертом-психологом. Не пам`ятає допиту, що проводився за її участі на досудовому розслідуванні, але має уявлення. Їм тоді контакт не вдалось встановити з потерпілою.

Допитана в якості свідка ОСОБА_27 показала суду, що працює заступником директора в експертній установі. Цих подій не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_36 показала суду, що працює ТВ Служби у справах дітей Хаджибейської районної адміністарації головним спеціалістом, який займається дітьми, які потрапляють у державні заклади. Їй відомо те, що затримали ОСОБА_12 на залізничною вокзалі, коли вона прийшла на роботу. Сказали, що там було згвалтування дівчинки, що виявила це бабуся. Поїхали туди ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , та потім одразу поїхали до поліції. Там з`ясовували обставини, мати опитували, потім дівчинку повезли до зеленої кімнати. Коли дівчинку вже влаштували до закладу, всі документи потрапляють до свідка. Вона спілкувалась з мамою та з татом, але з самою дівчинкою не спілкувалась. Тато, має на увазі ОСОБА_39 , один раз до них приїжджав, хотів забрати дівчинку, але потрібні були документи. Він хотів зібрати їх та забрати дитину. Він сказав, що документи передав через матір, але вона їх не передала. Після першої зеленої кімнати, їм розповіли, що дівчинка підтвердила ці факти. Це розповідала ОСОБА_40 , що ОСОБА_6 до неї приставав, коли мати була на роботі, коли він брав її до себе до ліжка, і коли мати мала поверталась до дому, він відправляв її до своєї кімнати, казав тільки матері не розповідати, це буде їх таємниця. Коли питали у матері в поліції вона все заперечувала, там сиділа дівчинка. Мати заперечувала, казала, що у нього дуже великий дітородній орган, що вона не могла, він її бив, часто її підмивав, про це казала мама. З самою потерпілою свідок не спілкувалась, бо після кімнати вони з психологами прийшли до висновку, що не бажано, щоб вона згадувала все, що було. З дівчинкою напряму спілкувалась тільки ОСОБА_37 , вона їхала в швидкій та дівчинка там їй все розповідала. У поліції була представник ОСОБА_38 . Коли приїжджав батько, то його визвала мати, вона не сказала чому відібрали дитину, коли вони запитали що він буде робити, то він сказав, що віддасть матері, то вони сказали ні. Тому що він не знав чому відібрали дівчинку. Ця інформація була відома свідку в межах виконання її службових обов`язків. Вербицька казала свідку ці обставини, оскільки вказане було потрібно для позбавлення батьківських прав. Свідок записувала свідчення ОСОБА_41 , бо їйі треба було з`ясувати всі обставини для позбавлення батьківських прав. Особисто свідок не бачила потерпілу. ОСОБА_18 одразу відвезли до гінеколога. Вона не бачила та не питала, чи є сліди насилля на дівчинці. Те, що її допитували без матері, в зеленій кімнаті, не є порушенням. Там була служба у справах дітей, яка мала представляти дітей у таких ситуаціях. На запитання головуючого показала, що має з`ясувати всі обставини та вирішити, чи подавати, чи не подавати на позбавлення або на повернення батьківських прав. Збираю усі документи, беру акти бесіди з сусідами, з мамою, з татом. Вирішує, що їй треба зробити. Готує проект рішення на позбавлення або повернення батьківських прав та подаю до комісії з питань захисту дітей. Щодо цієї ситуації, зібрані матеріали вони подали в суд та матір позбавили батьківських прав. Подали відносно матері та батька, але батько ОСОБА_42 помер. Суд виніс рішення позбавити батьківських прав. Дитина була в Польщі, а потім вона попала в прийомну сім`ю.

За клопотанням прокурора буда допитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка є прийомною матір`ю потерпілої ОСОБА_13 . Показала суду, що працює приватним підприємцем в Польщі, проживає в Польщі. З потерпілою познайомились влітку минулого (2024) року . Після проходження курсів прийомних батьків їх направили на знайомство з дитиною. Вона була збуджена, трішки хвилювалась, була замкнена, вони знайомились онлайн. Вона не говорила, що вона так себе поводить, свідок думає, що це було через те, що вони ще не були знайомі. Після цього, вона розповідала уривками про життя в біологічній родині, але спогади були уривчасті та не в дуже хорошому контексті, сім`я була неблагополучною. Вона розповідала хороші спогади про життя в бабусі та як батьки залишали її вдома саму, сварили і били, вона дуже боялась фізичного покарання. Свідку стало відомо про обставини кримінального провадження з карточки дитини, вона знала про це ще до знайомства з нею. Зараз вони час від часу звертаються до психолога, у дитини було переїдання та тривожність, гризіння нігтів, спроби контролювати щось, проблеми з засинанням. Дитина наразі поступово звикає до сім`ї. У них не було відвертої розмови про «сексуалізоване насильство», адже дитина не готова до розмови про це. Проте, вони грали в гру, вона відповіла на питання про те, чого вона хотіла щоб не було в світі, вона відповіла що це «сексуалізоване насильство». Дитина пам`ятає, що жила в родині, де був вітчим та що там було погано. Конкретики вона не надавала. На запитання захисника показала, що вона спілкується з дитиною приблизно рік. Щодо розвитку дитини, у неї прийнятний розвиток, проте поведінка дитини дуже відрізняється від дитини, яка не переживала травматичного досвіду. У вільний час дитина активно займається вивченням двох мов, робить поділки, малює, грає, в кіно ходить, з суспільством спілкується, вчить всю шкільну програму. Вона згадує минулу сім`ю, проте погано все пам`ятає. Події, що відбулись 4 роки тому відобразились на дитині, дитина травмована. Дитина має труднощі із пам`яттю. Вона не пам`ятає події, які відбувались декілька днів тому, наприклад, вони дивились фільм, а через декілька днів вона вже не пам`ятає, що вона цей фільм дивилась. На запитання головуючого показала, що дитина так і сказала фразу, "щоб не було сексуального насильства". До потрапляння в їх родину, вона не знала про "правило трусиків". Вони з нею декілька разів проговорювали це, бо для свідка це базові знання для дитини. З дитиною ніхто до свідка не говорив про її безпеку, що є бажані та небажані дотики. Свідок їй показувала декілька навчальних відео про сексуальне виховання. Дівчинка сказала, що вона не знала цього, до того, як свідок їй це казала. Десь через півроку, вони повернулись до цього питання, через проблеми з пам`яттю вона сказала що вже забула, що вони дивились ці відео. Про сексуальне насильство з дівчинкою говорять. Потерпіла знала цю фразу раніше, вона сказала, що вона знає що це, проте не давала пояснень.

Також судом неодноразово викликалась у судові засідання свідок ОСОБА_23 , яка є заявником по справі. Проте, остання до суду не з`явилась. Враховуючи викладене, прокурор не наполягав на її допиті, з чим погодились сторони по справі.

Також обвинуваченим було надано заяву про допит свідка ОСОБА_43 на підтвердження його алібі. Прокурор заперечувала проти допиту вказаного свідка, адже він не був допитаний на стадії досудового розслідування. В подальшому, сторона захисту не забезпечила явку даного свідка до суду.

Стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, надано наступні документи, письмові та речові докази, які відповідно до ст.ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:

-витяг з ЄРДР №12021020130000223 від 01.07.2021 відповідно до якого 30.06.2021 до Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_23 про те, що її племінниця ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розповіла, що співмешканець її матері ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем їх спільного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , на протязі останнього року, систематично вступає із нею в статеві зносини;

-рапорт старшого слідчого СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_45 від 30.06.2021, відповідно до якого у ході спілкування із малолітньою ОСОБА_13 , в присутності психолога, остання повідомила, що співмешканець матері, якого вона називає «папа», відносно неї вчиняє дії сексуального характеру. Також малолітня ОСОБА_13 повідомила, що дана подія відбувалася неодноразово за місцем проживання в АДРЕСА_2 , батько демонстрував останній порнофільми, змушував її мастурбувати свій статевий член та вступав із малолітньою у статеві зносини, а саме: зі слів малолітньої «свою пісю пхав мені в попу». Крім того, малолітня за допомогою малюнків продемонструвала вигляд статевого члену та яким чином батько вступав з нею в статеві зносини. До рапорту долучено 4 малюнки, на яких дівчинка намалювала: малюнок сім`ї (чоловік, жінка та дитина); вигляд статевого члену у спокійному стані; статевий член у стані ерекції, який вона три має рукою; розташування її тіл із батьком;

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.06.2021, відповідно до якого ОСОБА_23 просить прийняти міри до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , який на протязі року систематично вступає в статевий зв`язок з її племінницею ОСОБА_13 не природним способом за місцем проживання в м. Одеса;

-копія постанови про залучення законного представника малолітньої потерпілої від 01.07.2021, відповідно до якої ОСОБА_23 залучено до кримінального провадження № 12021020130000223 від 01.07.2021 як законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_13 ;

-копія постанови старшого слідчого СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницікій області від 01.07.2021 про проведення процесуальних дій на іншій території, відповідно до якої доручено працівникам ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області у кримінальному провадженні № 12021020130000223 від 01.07.2021 провести слідчі та процесуальнії дії, а саме: допитати у встановленому законом порядку, в якості потерпілої малолітню ОСОБА_13 з дотриманням вимог 223, 224 КПК України, із застосуванням відеофіксації, щодо обставин вчинення відносно неї даного злочину; призначити судово-медичну експертизу потерпілій ОСОБА_13 ;

- копія довідки КНП «Дитяча міська поліклініка №6» ОМР від 02.07.2021 видана лікарем-гінекологом ОСОБА_46 , відповідно до якої зазначено наступне. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлена у супроводі працівників поліції та матері. При огляді встановлено: зовнішні статеві органи розвинені правильно, відповідно до віку та статі. Ознак запалення не має. Дівоча перетинка пошкоджена. У ділянці між 5 і 6 год. умовного циферблату візуалізується асиметрчний розрив. Анальний отвір свіжих ушкоджень не має, але зовнішній отвір розтягнений;

-висновок експерта КУ «ООБСМЕ» №1178/36-Д від 01.07.2021, відповідно до якого при експертизі підекспертної ОСОБА_13 виявлені наступні ушкодження:

а) один розрив дівочої пліви, орієнтований по умовному циферблату поміж 5 і 6 годинами, який доходить до основи, довжиною приблизно 0,5-0,6 см.

б) садна передньо-внутрішньої та передньої поверхні лівого колінного суглоба;

в) закритий перелом лівої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням кісткових «кісткових уламків».

Ушкодження у вигляді розриву дівочої пліви могли бути спричиненні тупим предметом (визначити форму, розмір та інші загальні або приватні ознаки знаряддя, яким спричинено розрив, не представляється можливим), і, приймаючи до уваги, що краї дівочої пліви в місці розриву набряклі, покриті білисуватим нашаруванням, а також приймаючи до уваги дані наданих матеріалів, теоретично не виключається спричинення розриву приблизно дві неділі до моменту проведення експертизи дитини.

Дівоча пліва у підекспертної ОСОБА_13 минулої кільцеподібної форми, еластична, без видимих осаднень, місцями бахромчаста, рожевого кольору, має отвір дещо овальної форми, діаметром приблизно до 0,5 см.

Судово-медичних даних про можливість здійснення статевого акту з підекспертною ОСОБА_13 без або з пошкодженням дівочої пліви в розпорядженні експерта не має.

Доступність жіночих статевих органів, в тому числі, і дівочої пліви, не виключає спричинення ушкодження у вигляді розриву дівочої пліви самостійно самою ОСОБА_13 .

В той же час, самоспричинення розриву дівочої пліви, зазвичай не є характерним.

Тілесне ушкодження у вигляді розриву дівочої пліви не було небезпечним для життя, тягне за собою розлад здоров`я понад 6 днів і не більше 21 дня, і за цим критерієм, згідно в. 2.3.3. і п. 4.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Мазки з ротової порожнини, піхви та прямої кишки з метою визначення наявності сперматозоїдів не відбирались у зв`язку з давністю останнього статевого акту (приблизно за дві неділі до моменту проведення експертизи).

В ділянці анального отвору ОСОБА_13 ушкоджень не виявлено.

Ушкодження у вигляді саден лівого колінного суглоба могли бути спричиненні від дотичної дії тупого травмуючого предмету, ймовірно, за 1-2 доби до моменту експертизи (садна коричневого кольору, розташовані вище рівня неушкоджених тканин) і, приймаючи до уваги локалізацію саден, не виключається спричинення їх при падінні з незначної висоти.

Тілесні ушкодження у вигляді саден кінцівки не були небезпечними для життя, при звичайному своєму перебігу мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою, згідно п. 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки у нижній третині могло бути заподіяно при падінні на витягнуту руку, і, згідно наданої слідчим медичної документації, спричинене 24.06.2021 р.

Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки характеризується розладом здоров`я більше 3-х тижнів (21 день) і за цим критерієм згідно п.2.2.1. (в), п.2.2.2. та п.4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відноситься до категорії ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості;

-постанова про визначення підслідності від 23.07.2021, відповідно до якої визначено підслідність кримінального провадження 12021020130000223 від 01.07.2021 за СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області;

- висновок судово-психіатричного експерта №517 від 16.09.2021 згідно якого у малолітньої випробуваної ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рівень інтелектуального розвитку відповідає нормі для її вікової групи. В неї немає ознак відставання в психічному розвитку, не пов`язаного з психічним захворюванням. Через малолітній вік, відсутність сексуальної обізнаності, несформованість статево-рольової ідентичності та у зв`язку з особливостями ситуації з «подвійною мораллю сімейних стосунків» підекспертна не могла розуміти сексуальну спрямованість дій насильника, сприймаючи їх як агресивні та погані по відношенню до себе. У досліджуваній у справі ситуації дитина перебувала в безпорадному стані, була не здатна розуміти характер і значення скоєних із нею дій, чинити опір. Такі індивідуально-психологічні особливості випробуваної, як конформність, підкореність дорослому авторитету, тривожність, чуйність та чутливість до середовищних впливів, залежність від значимого іншого, дорослого, сильного, наділеного владою, якого необхідно слухатися і якому необхідно підкорятися, «подвійна мораль» сімейних відносин і неможливість довгий час отримати підтримку і захист, безсумнівно могло істотно впливати на її психічний стан і поведінку в досліджуваних у справі ситуаціях, формуючи відчуття безвиходу і безпорадності її психічного стану, страху, відчаю, глибокої емоційної напруги. Паталогічної схильності до фантазування, навіювання не виявляє, рівень її сугестивності і підкореності досить високий, що характерно для дітей даної вікової категорії, орієнтованих на повагу до ддорослого авторитету. Схильності до псевдології не виявляла. Вчинені по відношенню до підекспертної агресивно-сексуальні дії були для випробуваної психотравматичними, непереносимими, мали суттєвий вплив на її свідомість та незрілу психіку, призвели до єдиного можливого в тій ситуації до неї захисту-репресії (витіснення). Забути, не пам`ятати, витіснити з пам`яті негативний дослід знущань та принижень-для дитини було єдиним способом вижити та зберегти себе. Щоб уникнути подальшої психотравматизації дитини, категорично не рекомендується її подальша участь в судово-слідчих діях;

- висновок судово-психіатричного експерта №569 від 12.10.2021 згідно якого особистість ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інтелектуально зріла, він здатний до свідомого планування своєї поведінки, прогнозу вчинків, що коїть, в тому числі правових наслідків своєї поведінки. особистість підекспертного ОСОБА_6 характеризується рисами певної дисгармонічності, поєднанням суперечливих особистих проявів, характерні демонстративність та ригідність, агресивність і жорстокість, відсутність почуття емпатії, потреба в постійному отриманні підтримки власної самооцінки за рахунок приниження, знущання, проявів сили до близьких і слабкіших за нього-це особисті прояви випробуваного, які могли впливати на його поведінку, сприяючи формуванню асоціальних стереотипів, але, не підконтрольність поведінки свідомості та зниження здатності підекспертного до розуміння наслідків дій, що коїть, розуміння характеру і суспільної небезпеки вчинюваних ним дій. Оскільки підекспертний категорично відмовляється від визнання своєї причетності до скоєння інкримінованого йому діяння, кваліфікувати його емоційний стан не уявляється можливим. Паталогічної схильності до фантазування не виявляє. Ознак симулювання на експериментальному матеріалі не виявляє. Має високі захисні тенденції, установку до заперечення інкримінованого йому діяння. ОСОБА_6 на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждає, здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових засобів медичного характеру не потребує, за своїм психічним станом може предстати перед слідством та судом;

-довідка спеціаліста-поліграфолога УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_47 від 27.10.2021 про результати опитування ОСОБА_6 , за його добровільною згодою, з використанням поліграфа, згідно якого встановлені наступні висновки:

На запитання Які злочини або протиправні дії Ви скоювали у своєму житті. За які не понесли покарання?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: пограбування, домагання до малолітньої, даєте неправдиві покази щодо злочину.

На запитання «Коли Ви дізнались про злочин?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: знали ще до того, як стався злочин, планував злочин.

На запитання «До кого Ви домагалися у минулому році ?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: домагання до малолітньої, до Даші, домагався до другої дитини.

На запитання «Від чого Ви отримуєте сексуальне збудження ?» у ОСОБА_48 виявлено позитивні реакції на: від перегляду дитячого відео з порно, від оголеного дитячого тіла.

На запитання «Яку роль Ви самі собі відводите в даній справі?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: виконавець, ґвалтівник.

На запитання «Які дії скоювали особисто Ви у відношенні до малолітньої?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: знаходячись на одинці, просив її роздягтися, торкався оголеного тіла, роздягав, скоював статевий акт по відношенню до малолітньої, залякував.

На запитання «По відношенню до цього злочину, які дії скоювали особисто Ви?» у ОСОБА_6 виявлено позитивні реакції на: створювали собі алібі к момент злочину, намагався зникнути, намагався втекти.

За результатами поліграфа ОСОБА_6 вирогідне всього здійснював дії сексуального характеру із застосуванням примусу по відношенню до малолітньої, приховує свою роль по справі, боїться кримінальної відповідальності, налаштований повністю заперечувати свою причетність до цього злочину;

-протокол огляду місця події від 01.10.2021 відповідно до якого за участі ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_49 , за участі понятих, проведено огляд належного ОСОБА_6 мобільного телефону «Meizy M3 Note» із сім карткою оператора «лайфселл». Оглянутий мобільний телефон вилучено до сейф пакету INZ2062231;

-постанова про передачу речового доказу на зберігання від 01.10.2021 та квитанцією №000888 до нього, відповідно до якого мобільний телефон «Meizy M3 Note» срібного кольору, із захисною кришкою чорного кольору та сім карткою оператора «lifecell» № НОМЕР_1 визнано речовим доказом;

-постанова про визнання особи в якості спеціаліста від 02.07.2021 відповідно до якої визнано експерта відділу психологічних та інших досліджень ОНДІСЕ МЮ України, кандидата психологічних наук ОСОБА_50 в якості спеціаліста при допиті малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Довідку спеціаліста-поліграфолога УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_47 від 27.10.2021 про результати опитування ОСОБА_6 суд не вважає доказом, проте приймає як додатковий аргумент на підтвердження правильності процесуальних дій та враховує в сукупності з іншими доказами.

Відомості, встановлені у документах по справі, не є доказами на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України. Проте , ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.

Крім того, під час судового розгляду були досліджені копії документів, що посвідчують особу, та характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема:

- копія паспорту громадянина України ОСОБА_6 ;

-копію картки податників податків ОСОБА_6 ;

- дані КУ ООМЦПЗ відповідно до яких за даними архіву та картотеки ОСОБА_6 на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не значиться;

-листом КНП Вінницької ОПЛ №2 Вінницької ОР ОСОБА_6 проживав в Жмеринському районі Вінницької області ніколи не звертався за медичною допомогою, за даними архіву не значиться;

-свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого є ОСОБА_6 ;

-свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якого є ОСОБА_6 ;

-вимогу ГУНП в Одеській області, згідно якої ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не притягувався;

-характеристика з ДУ «ОСІ» від 07.08.2023 та довідкою про заохочення та стягнення до неї, відповідно до якої за час перебування в установі зарекомендував себе позитивно. Ув`язнений ОСОБА_6 не допускав порушення встановленого режиму тримання. Дружні відносини підтримує з ув`язненими/засудженими, які характеризуються позитивно. По відношенню до представників адміністрації установи поводить себе тактовно та ввічливо. На заходи соціально-виховного впливу реагує. На профілактичних обліках в установі не перебуває. Ув`язнений ОСОБА_6 правил поведінки, розпорядку дня, правил санітарії та особистої гігієни дотримується під наглядом адміністрацію. Залучається до робіт без оплати праці, пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення лише в межах території установи у вільний від проведення слідчих дій час. Сумлінно ставиться до праці та якісно виконує всю покладену на нього роботу. Має 3 заохочення.

Крім того, прокурором в ході судового розгляду долучено ряд документів, про позбавлення батьківських прав матері та батька потерпілої ОСОБА_13 – ОСОБА_12 та ОСОБА_53 , та щодо влаштування малолітньої ОСОБА_13 до прийомної родини ОСОБА_10 та ОСОБА_54 . Вказані документи не мають доказового значення по справі, та надані прокурором для підтвердження того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_55 мають право представляти інтереси ОСОБА_13 в суді та що дитина забезпечена належними умовами проживання на даний момент.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду документи, докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права, сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським судом з прав людини у п. 24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п. 23 рішення у справі «Гурепка проти України », в яких наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Отже, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Водночас суд зазначає, що покази обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, а лише покази обвинуваченого про його невинуватість не спростовують показів потерпілої, свідків та досліджених матеріалів кримінального провадження.

Захисник просив безпосередньо допитати малолітню потерпілу ОСОБА_13 в суді. За клопотанням сторони обвинувачення, безпосередній допит малолітнього потерпілого ОСОБА_13 ..

Судом було досліджено відеозаписи допиту малолітньої ОСОБА_13 , яка під час досудового розслідування була допитана із застосуванням методики «зеленої кімнати» у присутності законного представника, психолога з застосуванням безперервної відеофіксаціїї. Дитина у безпечній для себе обстановці надала свідчення, що батько ОСОБА_6 вчиняв дії сексуального характеру відносно неї.

Дослідження такого доказу - відеозапису свідчень дитини -жертви злочину і прийняття відеосвідчень як доказу в суді відповідає всім міжнародним та національним вимогам судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів, а також забезпеченню найвищому пріоритету інтересів дітей.

Так, згідно постанови Верховного суду від 23.11.2021, справа №369/1044/19 судом було досліджено відеозапис допиту свідка за правилами «зеленої кімнати», в якому вона детально розповіла про обставини вчиненого злочину. Судом констатовано, що таке дослідження доказу-відеозапису і прийняття відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізацїї, що відповідає міжнародним вимогам до дитини-свідка чи жертви злочинних посягань.

Відповідно до Керівних принципів ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів кожна дитина має право на першочергову увагу якнайкращому забезпеченню своїх інтересів, включаючи право на захист і можливість гармонійного розвитку.

Відповідно до пункту 49 Віденських керівних принципів держави повинні перевірити, оцінити і поліпшити, якщо це необхідно, стан доказового і процесуального права, що регулює становище дітей-свідків злочинів, аби у повному обсязі забезпечити захист їхніх прав, і що слід намагатися, наскільки можливо, не допускати прямих контактів між дитиною-жертвою і правопорушником під час процесу розслідування і кримінального переслідування, а також в ході судових слухань.

Таким чином, дитину як потерпілого/свідка доцільно допитувати лише тоді, коли обставини у справі не можна повно і достовірно встановити за допомогою інших доказів, що є у справі, оскільки допит у суді може викликати стрес у дитини.

На підставі відеозапису свідчень потерпілого також проведена судово-психологічна експертиза та встановлено, що дитина дає свідчення добровільно, без застосування примусу.

Підстави відхиляти такий доказ як допит малолітньої потерпілої в умовах "зеленої кімнати" у суду відсутні.

При опитуванні дитини вживаються необхідні законодавчі або інші заходи для забезпечення: проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей, якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.226, ч.1 ст.227, 352, 353 КПК України, допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу, тобто у присутності законного представника, педагога чи психолога, аза необхідності лікаря.

Допит малолітньої ОСОБА_13 у суді не мінімізував би зазначені психологом ризики завдання здоров`ю потерпілої шкоди, оскільки останній, так або інакше, довелося б відповідати на питання дорослих (учасників судового розгляду) пов`язані з вчиненим відносно неї дій сексуального характеру, що з урахуванням її віку ( на час вчинення правопрушення 7 років) і психологічного здоров`я не виправдовує здійснення таких процесуальних дій за її участю. Через малолітній вік повторний допит щодо обставин насильства, яке їй прийшлось пережити, може спричинити її повторне травмування. Крім того, з моменту подій пройшов тривалий час (більше 4 років), суд вважає, що викладення потерпілою подій на той час є більш повним та змістовним, з урахуванням психологічних особливостей розвитку дитини. Також, на даний час, в умовах воєнного стану, малолітня потерпіла ОСОБА_13 перебуває за кордоном, у прийомній родині.

До того ж, суд враховує, що аналіз досліджених в судовому засіданні висновків спеціалістів та висновків експертів, дозволяє стверджувати про об`єктивну неможливість проведення допиту малолітньої дитини, оскільки дитина пережила психотравматичний досвід, потребує психологічної реабілітації. Важливим є фактор припинення розпитування дитини про пережиті події і багаторазове повторення розповідей про пройдені ситуації.

Крім того, покази малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , об`єктивно узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами щодо обставин вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме: часу та місця вчинення злочину, способу вчинення.

Будь-яких інших клопотань щодо дослідження тих чи інших доказів на підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 протягом тривалого розгляду справи стороною захисту заявлено не було.

Обговорюючи позицію обвинуваченого, який не визнав свою вину суд не приймає до уваги, оскільки такі його твердження спростовуються доказами дослідженими судом, а показами малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , допитаної на досудовому засідання за правилами «зеленої кімнати», довідкою від 02.07.2021 лікаря гінеколога та висновком експерта №1178/36-Д від 01.07.2021 відповідно до яких у малолітньої ОСОБА_13 встановлено пошкодження дівочої перетинки, а саме її розрив та розтягнення зовнішнього анального отвору.

Аналізуючи висновок судово-психіатричної експертизи №517, за наслідками проведення експертного психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_13 , експерт, серед іншого, дійшов висновку про те, що: у досліджуваній у справі ситуації дитина перебувала в безпорадному стані, була не здатна розуміти характер і значення скоєних із нею дій, чинити опір. Такі індивідуально-психологічні особливості випробуваної, як конформність, підкореність дорослому авторитету, тривожність, чуйність та чутливість до середовищних впливів, залежність від значимого іншого, дорослого, сильного, наділеного владою, якого необхідно слухатися і якому необхідно підкорятися, «подвійна мораль» сімейних відносин і неможливість довгий час отримати підтримку і захист, безсумнівно могло істотно впливати на її психічний стан і поведінку в досліджуваних у справі ситуаціях, формуючи відчуття безвиходу і безпорадності її психічного стану, страху, відчаю, глибокої емоційної напруги. Паталогічної схильності до фантазування, навіювання не виявляє.

Судом встановлено, що на момент вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 було 36 роки, а ОСОБА_13 7 років. Тобто ОСОБА_6 , скориставшись її вразливим станом внаслідок малолітства, упродовж деякого часу вчиняв насильницькі дії стосовно останньої.

Формуючи у малолітньої дитини усвідомлення прийнятності таких дії між батьком (дорослим чоловіком) та малолітньою дитиною, поступово навчав її поведінки, що притаманна дорослим жінкам, при цьому створюючи неправильне, збочене поняття взаємовідносин між батьком та дитиною, цілеспрямовано бажав досягнути саме збудження статевого інстинкту.

Своїми довготривалими, заздалегідь прорахованими діями, ОСОБА_6 формував у малолітньої ОСОБА_13 неправильне розуміння змісту та ставлення до статевих відносин, створюючи спотворений соціальний досвід, порушуючи нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток та статеву недоторканість дитини, при цьому ОСОБА_6 чітко усвідомлював протизаконність своїх дій, їх кримінальну караність та наслідки, розумів, що ОСОБА_13 є малолітньою дитиною, яка не може розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї дій, а тому не могла чинити йому адекватний опір. Усе що вона могла зробити, це розповісти про випадки сексуального характеру з боку батька дорослим, що вона і зробила.

При цьому, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 569, обвинувачений не перебував у будь-якому психо-емоційному стані, який би не дозволяв йому усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В даному випадку суд враховує приписи ч.ч. 1 та 10 ст. 101 КПК України, відповідно до яких висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Відтак, вищезгадане експертне дослідження підтверджує той факт, що у своїх показаннях малолітня потерпіла ОСОБА_13 була щирою, надавала правдиві та достовірні пояснення, підстав вважати, що дитина надавала пояснення з чужих слів або з метою наклепу у суду немає, так само як і немає підстав ставити під сумнів належність, достовірність та допустимість проведених в межах даного кримінального провадження експертного дослідження, з урахуванням стажу роботи експертів, а також їх попередження про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Щодо твердження захисника у судових дебатах, про існування конфлікту з приводу квартири у м. Жмеринка, то вони є голослівними, адже ніяких доказів на підтвердження вказаного факту суду не було надано.

Так, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 , надані ним під час допиту в судовому засіданні, суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою пом`якшити передбачене покарання, оскільки вони є протилежними показами потерпілої, такими, що не відповідають встановленим по справі обставинам і спростовуються наведеними вище доказами. Обвинуваченому було неодноразово надано можливість т надати докази на підтвердження своєї позиції, проте стороною захисту жодного доказу суду не було надано.

До того ж, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика ЄСПЛ орієнтує на те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» (Mattoccia v. Italy) від 25 липня 2000 року).

В свою чергу, за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушень Закону, узгоджуються один з одним, є належними, допустимими та достатніми.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд уважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати, як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

У постанові від 21 лютого 2018 року Верховний Суд наводить класичне визначення стандарту "поза розумним сумнівом": "Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".

Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 КК України, доведена повністю "поза розумним сумнівом".

Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК України – як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмету (згвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

При призначенні покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України суд не встановив.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, неодруженого, має постійне місце проживання, утриманців не має.

Також, судом враховується, що злочин вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, що в майбутньому може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.91, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 17,19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та враховує підвищену суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст. 152 КК України, з фактичним відбуттям такого.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, до обвинуваченого ОСОБА_6 суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Обираючи обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі, суд також враховує вимоги міжнародного законодавства, закріплені в Конвенції ООН про права дитини та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротської конвенції) про високу суспільну небезпечність злочинів проти статевої недоторканості неповнолітніх, яка зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканості та нормальному фізичному та психічному розвитку неповнолітньої.

Згідно з статтею 19 Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втучання у здійснення її права на особисте життя.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України від 19 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», Кримінальний виконавчий кодекс України доповнено ст. 6-1 та запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

За вимогами ч. 1, 4, 5 ст. 6-1 КВК України єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку. До реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду. Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.

Відповідно до Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2023/5 віл 26.06.2018 р., із змінами та доповненнями, Реєстр - є складовою частиною Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, та містить відомості про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що інформація щодо ОСОБА_6 підлягає внесенню до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2021 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, незаконного впливу на свідків, до набрання вироком законної сили, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд залишає без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту затримання останнього, тобто з 02.10.2021 року.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України і призначити покарання за у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі .

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_6 згідно з ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 02.10.2021 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Внести інформацію про ОСОБА_6 за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.152 КК України до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки телефон «Meizy M3 Note» срібного кольору, із захисною кришкою чорного кольору та сім карткою оператора «lifecell» повернути ОСОБА_6 ..

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одсеси суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1