Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №505/3158/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/3158/25

Провадження № 2/505/1705/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Білоуса В.М.

секретар судового засідання Негрескул Д.О.

учасники судового процесу:

представник позивача Дрогобецька Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Подільськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Куяльницької селищної ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Куяльницької селищної ради Подільського району Одеської області, вказавши в позові, що з початку 2016 року по червень 2017 року вона із відповідачем ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . В Свідоцтві про народження дитини в графі батько вказаний: « ОСОБА_2 ». Відповідач з червня 2017 року постійно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не спілкується з сином, не приймає участі в утриманні дитини, не сплачує аліменти, та загалом не виконує свої батьківські обв`язки, що змушує її звернутися до суду із позовними вимогами про позбавлення відповідача батьківських прав. До теперішнього часу ОСОБА_1 виховує малолітнього сина ОСОБА_3 фактично самостійно без допомоги з боку біологічного батька ОСОБА_2 . Відповідач в добровільному порядку допомогу на утримання дитини не надавав, тому вона була змушена звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання дитини. 15.03.2019 року Котовським міськрайонний судом Одеської області видано судовий наказ, згідно якого стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не сплачує аліменти з часу призначення, внаслідок чого відкрито виконавче провадження №58733509, станом на 13.08.2025 року утворилась заборгованість, яка становить 264925,90 грн. Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте її представник адвокат Дрогобецька Т.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, підтвердила обставини викладені у позовній заяві та просила їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до трекінгу поштового відправлення Укрпошти конверт повернувся на адресу суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник Органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, згідно якої наданий підтримують в повному обсязі висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 та просять розглянути справу без участі їх представника.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що є сусідами позивачки, підтвердили обставини викладені в позовній заяві , а також те, що з часу народження дитини відповідач не проявляє щодо своєї дитини батьківської турботи, з дитиною не спілкується, дитина не знає свого батька. З червня 2017 року дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні у позивачки, яка доглядає за ним до цього часу.

Вислухавши пояснення представника позивача, свідків та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України № 789-Х11 від 27.02.1991, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини».

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, що їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний розумовий та духовний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до судового наказу виданого Котовським міськрайонний судом Одеської області від 15.03.2019 року, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення сином повноліття.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні серії ВП №58733509 , станом на 13.08.2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 264925,90 грн.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації Подільського району Одеської області № 97/20 від 31 серпня 2020 року, визначено місце проживання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем реєстрації їх матері – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно довідки виданої старостою Гоноратського старостинського округу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 08 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання с 2017 рокі по теперішній час ОСОБА_2 на території с. Гонората Подільського району Одеської області не з`являвся.

Із довідки виданої Гоноратським закладом дошкілької освіти «Капітошка» Куяльницької сільської радии Подільського району Одеської області від 07.08.2025 за вих. № 9 вбачається, що ОСОБА_2 за період перебування в цьому закладі сина ОСОБА_3 , з вересня 2020 року по травень 2023 року заклад не відвідував, не займався вихованням дитини, вихованням дитини не цікавився. Обов`язки з виховання та навчання дитини виконувала позивачка самостійно.

Як вбачається із висновку Органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області №308 від 09.12.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд вважає необхідним врахувати зазначені висновки у справі, що розглядається, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а відтак вирішення питання про його застосування потребує з`ясування низки обставин, які характеризують дотримання батьками своїх обов`язків з виховання дитини. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що вихованням дитини займається виключно позивачка ОСОБА_1 , тобто мати дитини, а відповідач ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, про нього не турбується, не займається його піклуванням, вихованням, утриманням, не проявляє будь-якої батьківської турботи.

Дослідженими судом доказами підтверджується відсутність піклування з боку ОСОБА_2 про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, відсутність інтересу батька до внутрішнього світу дитини протягом тривалого часу, впродовж якого формувались фізичні особливості та психологічні риси дитини.

Суд бере до уваги, що сформована відповідачем ОСОБА_2 модель поведінки щодо дитини є добровільно обраною ним та не продиктована життєвими обставинами та останній слідує такій моделі з часу народження дитини. Більш того, обрана відповідачем модель поведінки створює перешкоди в задоволенні першочергових потреб дитини в його розвитку, вихованні, утриманні, особливо з урахуванням малолітнього віку дитини.

Доказів, які б свідчили про поважні причини не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків стосовно дитини судом не встановлено.

Аналізуючи всі обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дитини та з метою захисту інтересів малолітньої дитини, з урахуванням наведених конкретних обставин справи, є достатньо підстав для застосування до ОСОБА_2 вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Куяльницької селищної ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.

Суддя: