Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №947/26320/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26320/25

Провадження № 1-кп/947/573/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000611 від 09.05.2025 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, з середньою освіто, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 01.09.2016 року вироком Шевченківського районну суду Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, яке відбув у повному обсязі, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену судимість у встановленим законом строк, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 08.05.2025 року о 15:30 годині, ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 11, побачив малознайомого ОСОБА_5 , який спав на бордюрі за вказаною адресою, при цьому у нього на плечі перебувала сумка чорного кольору. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення будь-якого майна, що перебувало у сумці ОСОБА_5 .

Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами), з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити реалізації злочинного умислу, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, відкрив сумку ОСОБА_5 , звідки таємно викрав мобільний телефон чорного кольору, марки «Samsung Galaxy A16», з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 8099 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Просив суд врахувати його щире каяття, позитивну характеристику при вирішенні питання про міру покарання.

У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме – що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.

Питання про речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно суд вирішує в порядку ст.100 та ст.124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 та пункту 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2025 року (Справа № 947/18518/25, Провадження № 1-кс/947/7230/25) на Мобільний телефон чорного кольору, марки «Samsung Galaxy A16», з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-Мобільний телефон чорного кольору, марки «Samsung Galaxy A16», з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 – повернути потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1