Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №495/10001/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/10001/25

Номер провадження 3/495/219/2026

05 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

29.12.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380277 від 06.12.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 204-1Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: 06.12.2025 о 13:30 год. на околиці села Удобне, Одеського району, Одеської області, в прикордонній смузі на відстані 150 м. від п/зп 0613 на напрямку с. Удобне (Україна) – Паланка (РМ) був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України з території України до Республіки Молдова поза пунктом пропуску та без дозволу відповідних органів влади. Чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон» та ст. 5, 6 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

02.03.2026 адвокат Шевцов А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Свої пояснення мотивує тим, що ОСОБА_1 мав на меті здійснити короткотривалу поїздку до м. Ізмаїл, з метою зустрічі із братом - ОСОБА_2 , що проживає у вищевказаному місті, та повернутися додому - м. Кропивницький. Задля реалізації вказаної мети, останнім було прийнято рішення скористатися послугами служби таксі «404», вказаний спосіб є найшвидшим з можливих та є виправданим в даній ситуації. Так, 05.12.2025 ОСОБА_1 було здійснено виклик автомобіля марки Renault, моделі Медапе, державний номерний знак НОМЕР_1 , для поїздки до м. Ізмаїл, вже під час слідування до пункту призначення, діючи раціонально та маючи сталий намір повернутися додому наступного дня, останній попередньо досяг домовленості з водієм таксі про зворотний маршрут до м. Кропивницький на наступний день після поїздки, а саме: виїзд було заплановано та в подальшому реалізовано: 06.12.2025. Метою заздалегідь досягнутої домовленості було встановлення гарантованого та вчасного повернення до місця мого проживання, таким чином, маршрут в обох напрямках був чітко спланований та погоджений із водієм заздалегідь, що повною мірою спростовує будь-які припущення про наявність у ОСОБА_1 наміру щодо зміни траєкторії руху. Під час слідування за маршрутом «м. Кропивницький - м. Ізмаїл» автомобільною дорогою загального користування М-15, ОСОБА_1 та водієм таксі було пройдено значну кількість контрольно-пропускних пунктів, зокрема транзитну ділянку «Маяки - Паланка - Удобне». На кожному з КПП співробітники Державної прикордонної служби України, здійснювали необхідну перевірку їх документів. Під час перевірки документів на КПП, один із працівників прикордонної служби, без жодних пояснень, здійснив указівку ОСОБА_1 щодо необхідності прослідувати за ним, оскільки цю вимогу озвучила службова особа при виконанні обов`язків, останній сприйняв дані дії як частину стандартної процедури перевірки. Працівник ДПСУ вивів останнього на відкриту місцевість за межі безпосередньої території КПП, де сказав стати на фоні рослинності для здійснення фото фіксації, свої дії він мотивував необхідністю «прив`язки до локації», знову ж таки, не пояснюючи належних підстав такої процедури. Не маючи жодних прихованих намірів із свого боку та будучи впевненим у неупередженості та правомірності дій працівника прикордонної служби, ОСОБА_1 виконав, зазначені останнім, вказівки. Проте, після здійснення фото, для ОСОБА_1 ситуація кардинально та несподівано змінилася: працівник ДПСУ зауважив, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Таким чином, перебування особи, що притягається до адміністративної відповідальності, за межами КПП не було його особистою ініціативою, а виключно результатом виконання прямої указівки працівника прикордонної служби.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові пояснення захисника, та долучені докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

З`ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380277 від 06.12.2025; паспорт громадянина України; рапорти; схемою виявлення правопорушення від 06.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналіз змісту диспозиції ч.ч. 1, 2 ст. 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Так, положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724) (далі Правила).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетин державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.

Так у своїх поясненнях представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності стверджує, що ОСОБА_1 не мав на меті незаконний перетин державного кордону, а хотів лише здійснити короткотривалу поїздку до м. Ізмаїл, з метою зустрічі із братом - ОСОБА_2 , що проживає у вищевказаному місті, та повернутися додому - м. Кропивницький, проте на підтвердження вказаного не зазначає підстави, які давали би змогу ОСОБА_1 для безперешкодного перетину кордону, в тому числі військово-облікові документи або дозвіл від НОМЕР_2 прикордонного загону.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КпАП України, так як його вина у вчиненні правопорушення повністю підтверджується доказами, наявними у справі.

Відповідно до санкції частини 1статті 204-1 КУпАП,за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Відповідно дост.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.33-35,204-1ч.1,221,283,284 КУпАП, суддя,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить – 3400 грн (три тисячі чотириста грн) з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу (частина перша статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя С.В. Гелла