Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №740/432/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/432/26 Головуючий у 1 інстанції Роздайбіда О. В.

Провадження № 33/4823/385/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Аніщенка О.Г., прокурора - Лазоренка Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , депутат 8-го скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, є особою з інвалідністю 2 групи,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., на користь держави.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом 8-го скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, тобто у відповідності до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення вимог ч.1 ст.45 та п.2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2022 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подав таку декларацію 27.11.2025, хоча зобов`язаний був подати не пізніше 31 січня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Аніщенко О.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нову, якою відповідно до ст.22 КУпАП, звільнити його підзахисного від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв`язку з малозначністю скоєного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування скарги посилається на незаконність проведення співробітниками УСР в Чернігівській області перевірки своєчасності подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та щодо неможливості участі прокурора в розгляді судом справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю такої функції у Законі України «Про прокуратуру». Зазначає, що ОСОБА_1 вину визнав, у вчиненому розкаявся, не мав наміру уникнути фінансового моніторингу доходів, оскільки декларація за 2022 рік ним була подана з власної ініціативи; вказав на відсутність обставин, які б обтяжували його відповідальність, що суттєво знижує суспільну шкоду вчиненого правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки, а також те, що цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільн6им інтересам. А тому існують умови для застосування до ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП, що буде достатнім та адекватним скоєному засобом впливу, дозволить досягти виховних та превентивних мір на майбутнє, одночасно забезпечуючи невідворотність реагування за кожне правопорушення, в тому числі й за малозначне. Також просив врахувати, що ОСОБА_1 і на даний час є депутатом Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. А тому накладення адміністративного стягнення буде мати наслідком внесення ОСОБА_1 до списку осіб, притягнутих за корупційні правопорушення.

Також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки у судовому засіданні 02 березня 2026 року постанова не оголошувалась і її зміст стороні захисту був невідомий. Повний текст судового рішення був отриманий захисником лише 05 березня 2026 року, тому строк оскарження постанови місцевого суду пропущений з поважних причин.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши пояснення захисника Аніщенка О.Г., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який просив постанову місцевого суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику Аніщенку О.Г. строк на звернення до суду.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №27/2026 від 14.01.2026, ОСОБА_1 , будучи депутатом 8-го скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, тобто у відповідності до пп.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення вимог ч. 1 ст.45 та п. 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2022 рік, за формою, що визначається НАЗК, а саме подав таку декларацію 27.11.2025, хоча зобов`язаний був подати не пізніше 31 січня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП (а.с.5-10).

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 20.09.2023 N? 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким передбачено відновлення декларування.

Частиною 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з п.2-7 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст.45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій-чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Так, частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.

Вирішуючи питання про наявність у діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 є депутатом Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, що підтверджується витягом із рішення першої сесії восьмого скликання Талалаївської сільської ради №1-1/VIII від 26.11.2020 року (а.с.14-15).

Відтак, ОСОБА_1 , будучи депутатом 8-го скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у відповідності до п.п. «б» п.1. ч.1 ст.3 Закону № 1700-VІІ року є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Про ознайомлення ОСОБА_1 з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», зокрема про необхідність до 01.04.2021 подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, свідчить особиста участь ОСОБА_1 у засіданні третьої сесії Талалаївської сільської ради восьмого скликання та його особистий підпис у повідомленні про необхідність декларування (а.с.16-17).

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що депутат 8-го скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_1 подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік лише 27.11.2025.

Отже, датою фактичного подання ОСОБА_1 декларації за 2022 рік є 27 листопада 2025 року.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку, відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», поширюється дія цього Закону, в порушення ч.1 ст.45 Закону України, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, оскільки граничний термін подачі таких декларацій був до 31 січня 2024 року включно, а декларація ним фактично подана 27.11.2025.

Тобто, в діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відтак, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 легковажно поставився до виконання покладеного на нього обов`язку щодо подання декларації.

А тому, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники спеціальних підрозділів Національної поліції не наділені повноваженнями проводити перевірку декларацій апеляційним судом не приймаються.

Відповідно до Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого Наказом Національної поліції України № 1077 від 23.10.2019, до завдань Департаменту, крім іншого, належить протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України;

Департамент відповідно до компетенції має повноваження, ДСР має права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про запобігання корупції» та іншими нормативно-правовими актами, серед яких і виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень.

Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України відноситься до органів внутрішніх справи, який у порядку ч.1 ст.255 КУпАП уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі, передбаченого ст.172-6 цього Кодексу.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою. А тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, є неспроможними.

Також необґрунтованими є твердження апелянта, які зводяться до необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Звільнення від адміністративної відповідальності, на підставі ст.22 КУпАП, є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності всіх з`ясованих фактів, що вказують на доцільність і необхідність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

При вирішенні питання про те, чи є діяння малозначним, суду необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те на, що було направлено діяння і до яких втрат могло призвести.

Учинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, пов`язаним із корупцією, передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов`язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що було проігноровано ОСОБА_1 , який за відсутності поважних причин своєчасно не виконав обов`язок щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Родовим об`єктом корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних із корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, установлений відповідними нормативно-правовими актами. Ці правопорушення суперечать принципам запобігання та протидії корупції, можуть мати наслідком підрив авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для визнання вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення малозначним, у тому числі з урахуванням тривалості пропущеного строку виконання обов`язку щодо подачі відповідної декларації.

Застосування статті 22 КУпАП з огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, суттєво знижує ефективність протидії корупції, дозволяє уникнути передбаченої законом відповідальності, а відтак, застосування такої норми є неможливим.

Накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, яке, при цьому, є мінімальним, відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, із урахуванням принципів співмірності, індивідуалізації, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті адміністративного стягнення, тобто є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Аніщенку О.Г. строк на апеляційне оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Заболотний