Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №741/310/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/310/25

Головуючий у першій інстанції – Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/509/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Носівська об`єднана територіальна громада в особі Носівської міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з липня 2019 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обґрунтовувала тим, що у липні 2019 року вона познайомилась з ОСОБА_2 , із цього часу до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом однією сім`єю як чоловік і дружина за адресою: АДРЕСА_1 . Вони спільно вели побут, господарство, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальним платежам, купували речі, предмети побуту, проводили ремонт у будинку, мали взаємні права та обов`язки притаманні сім`ї, планували укласти шлюб. Разом з ОСОБА_2 вони займались вирощуванням полуниці на присадибній ділянці та її продажем, спільно працювали по найму у підприємців і жили на зароблені кошти. У всіх установах ОСОБА_2 вказував адресу їх спільного місця проживання, за якою, зокрема у 2023 році, виконавчою службою надсилались документи на його ім`я.

Зазначала, що вона після розірвання шлюбу у травні 1999 року в іншому шлюбі не перебувала і не перебуває. ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, близьких родичів не мав.

06.06.2024 за місцем їх з ОСОБА_2 мешкання на його ім`я надійшла повістка та він був мобілізований до ЗСУ. В особовій справі мобілізованого до лав ЗСУ ОСОБА_2 указував заявницю дружиною та адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув в зоні проведення бойових дій в с. Роботине Запорізької області.

Указувала, що на її звернення з приводу виплати ОГД ІНФОРМАЦІЯ_3 в усній формі повідомив, що право на виплату допомоги вона зможе мати при наявності судового рішення про факт спільного проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу дасть заявниці підстави для звернення з метою реалізації свого права на пільги та виплати відповідно до вимог закону.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 13.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог, посилаючись на незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наданими у справі доказами та показаннями свідків підтверджено її спільне проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка і жінки за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця вказує, що сам ОСОБА_2 у документах вказував її дружиною і місцем свого проживання вказував вищезазначену адресу.

Наголошує, що районний суд не взяв до уваги, що постановами суду від 30.08.2023 та 05.06.2024 ОСОБА_2 встановлювався адміністративний нагляд із забороною покидати місце проживання по АДРЕСА_1 у нічний час.

На думку заявниці, посилання районного суду на те, що вона у прохальній частині заяви не вказує місце спільного проживання, не є підставою для відмови у задоволенні заяви, тим більше, що в описовій частині заяви зазначено адресу проживання.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали спільні витрати, вели спільний бюджет, здійснювали купівлю майна для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, а тому висновки суду першої інстанції про те, що між ними не було сталих стосунків, які притаманні чоловіку і жінці без реєстрації шлюбу є правильним та обґрунтованим.

Зазначає, що заявницею не підтверджено спільного проживання з ОСОБА_2 , не надано жодних квитанцій, які б підтверджували купівлю майна для спільного користування, здійснені витрати на утримання житла, його ремонт, а також про перерахування ним під час проходження військової служби на картку заявниці певних коштів, що могло б свідчити про факт подружніх стосунків.

Указує, що матеріали справи не містять доказів збереження у будинку заявниці переважної більшості речей ОСОБА_2 , зокрема, щоденного побутового вжитку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника - адвоката Левченка Г.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника Міністерства оборони України Дзюби В.Ю., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справ про адміністративне правопорушення №741/1329/21, №741/982/22, 741/1456/23, 741/435/24, 741/1067/24, 741/1122/24, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви є необґрунтованими, обставини покладені в основу заяви не підтверджуються долученими до неї доказами.

Однак з таким висновком районного суду колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано рішенням суду від 02.03.1999 (справа №2-26 1999 р.) (а.с. 14).

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2020 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вона зареєстрована з 07.10.2020 та проживає (а.с. 9, 10).

Заявниця вказує, що у вищевказаному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2019 року.

06.06.2024 на ім`я ОСОБА_2 за домашньою адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 видано повідомлення про призив на військову службу в ЗСУ за мобілізацією та повістку на відправку (а.с. 13 зворот).

У картці, що міститься в особовій справі мобілізованого ОСОБА_2 , серед іншого вказано: сімейний стан – неодружений, дружина (р.н. місце проживання) – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , діти – не має, батько – помер, мати – померла, домашня адреса – АДРЕСА_1 , адреса прописки – АДРЕСА_2 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув в зоні проведення бойових дій, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №5299 від 17.09.2024, виданим КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, а також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24.09.2024 Носівською міською радою (а.с. 11).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №5299 від 17.09.2024 смерть ОСОБА_2 настала в зоні проведення бойових дій в с. Роботине Пологівського району Запорізької області з причин ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухівки та уламками (розтрощення голови) (а.с. 12, 70).

З довідки Носівської міської ради від 18.02.2025 №17-02/415 слідує, що згідно з реєстром територіальної громади ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований один (а.с. 59).

Як вбачається з супровідного листа від 12.03.2025 №4в/ф/865 ІНФОРМАЦІЯ_3 командиру ВЧ НОМЕР_2 надіслано пакет документів для виплати грошового забезпечення та допомоги на поховання на загиблого солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рахунок цивільної дружини ОСОБА_1 (а.с. 69).

Відповідно до листа ТВО командира ВЧ НОМЕР_2 від 06.04.2025 №1789/3185 заява ОСОБА_1 щодо виплати грошового забезпечення, належного загиблому військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , була відхилена, оскільки згідно наказу МОУ №260 від 07.06.2018 вона не має права отримувати дану виплату, оскільки нема підтвердження про перебування у шлюбі з даним військовослужбовцем (а.с. 74).

Відповідно до ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У ст. 2 ЦПК країни передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України)

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у ч. 2 ст. 318 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 в справі №569/4466/23).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заявниця зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №244/4801/13-ц, від 23.09.2019 у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі №748/897/18, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 18.12.2019 у справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 25.09.2024 у справі № 461/8250/20.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, провадження № 61-30273св18, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, провадження № 61-43499св18, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, провадження № 61-13801св21, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20 провадження № 61-1904св22).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 543/563/22, провадження № 61-10702св23).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 524/10054/16.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 362/3705/20, провадження № 61-7276св21).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів, враховує наступне.

Як зазначалось вище, судом у справі встановлено, що ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2026 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.01.2004 (а.с. 184).

На виконання ухвали апеляційного суду Носівською міською радою надано акт обстеження об`єкта нерухомості, розташованого на території Носівського міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого комісією у присутності мешканців сусідніх домоволодінь проведено обстеження вказаного об`єкта нерухомості та встановлено наступне.

Мешканці сусідніх домоволодінь повідомили:

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) повідомила, що за вказаною адресою будинок відсутній; пам`ятає, що колись давно там була пожежа; про мешканців будинку нічого не знає.

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) повідомила, що не знає нічого про сусідів, які проживали у будинку АДРЕСА_2 ; будинку давно немає.

В ході обстеження встановлено: житловий будинок за вказаною адресою відсутній.

До акту комісією додано роздруковані фотознімки, які підтверджують фізичну відсутність будинку.

Таким чином, будинок за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 відсутній, тобто фізично проживати за адресою реєстрації останній не міг.

Повістка про мобілізацію ОСОБА_2 до лав ЗСУ від 06.06.2024 надійшла йому за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням, що це домашня адреса мобілізованого.

В анкетних даних особової справи мобілізованого ОСОБА_2 вказав домашню адресу: АДРЕСА_1 , зазначив дружину - ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_2 вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.02.2020 був засуджений за ч. 3 ст. 297 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі по закінченню відбуття покарання 29.04.2021.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2023 продовжено адміністративний нагляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 строком на 6 місяців, встановивши, зокрема, таке обмеження: заборона виходу із дому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 21:00 год. до 5:00 год. наступної доби.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 09.04.2024 установлено за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , адміністративний нагляд строком на 1 рік, встановивши, зокрема, таке обмеження: заборона виходу із дому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 23:00 год. до 6:00 год. наступної доби.

ОСОБА_2 за життя неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Із досліджених апеляційним судом матеріалів справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 встановлено наступне.

Так, у справі №741/1329/21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 187 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн (а.с. 60, а.с. справи про адміністративне правопорушення 16).

У матеріалах справи адреса місця реєстрації ОСОБА_2 вказана: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 2).

У справі №741/982/22 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 187 ч. 2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 01.12.2022 справи про адміністративні правопорушення №741/982/22 (провадження №3/741/638/22), №741/983/22 (проадження №3741/639/22), №741/984/22 (провадження №3/741/640/22), №741985/22 (провадження №3/741/641/22) відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП, об`єднано в одне провадження, присвоївши справі єдиний унікальний номер 741/982/22. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 4 доби (а.с. 61-62, а.с. справи про адміністративне правопорушення 36-37).

У матеріалах вказаної справи про адміністративне правопорушення наявні особисті письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.11.2022, в яких він вказав, що за вказаною адресою ( АДРЕСА_4 ) проживає постійно, але останнім часом проживає з гр. ОСОБА_7 (заявницею) за адресою: АДРЕСА_1 . Про зміну місця проживання він працівників поліції належним чином не повідомив, у зв`язку з чим під час перевірки 05.11.2022, 31.10.2022 та 28.10.2022 за адресою: АДРЕСА_4 (де він повинен бути згідно ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 08.02.2022) його вдома не було. На АДРЕСА_4 він з`являється дуже рідко (а.с. справи про адміністративне правопорушення 3).

У протоколі судового засідання від 01.12.2022 головуючим під час встановлення особи притягуваного встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У занесених до протоколу судового засідання поясненнях ОСОБА_2 вказував, що змінив місце фактичного проживання та вчасно не повідомив про це органи поліції, тому його не було вдома (а.с. справи про адміністративне правопорушення 35)

У справі №741/1456/23 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 187 ч. 2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 30.08.2023 справи про адміністративні правопорушення №741/1456/23 (провадження №3/741/936/23), №741/1457/23 (провадження №3/741/937/23) та №741/1626/23 (провадження №3/741/1084/23) щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП, об`єднано в одне провадження, присвоївши справі єдиний унікальний номер 741/1456/23 (провадження №3/741/936/23). ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 51 КУпАП, призначено стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн (а.с. 63, а.с. справи про адміністративне правопорушення 41).

У протоколі судового засідання від 30.08.2023 головуючим під час встановлення особи притягуваного встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 40).

У протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАБ №775428 від 22.07.2023, серії ВАБ №775427 від 22.07.2023, серії ВАВ №778821 від 19.08.2023 щодо ОСОБА_2 адреса його місця проживання вказана: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 2, 17, 30).

У матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення наявна виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №372 від 19.08.2023 КНП «Носівська міська лікарня ім. О.Я.Примака» Носівської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_2 19.08.2023 перебував в амбулаторно-поліклінічному закладі з діагнозом «алкогольне сп`яніння», місцем проживання хворого зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 32).

У наявних у справі особистих письмових поясненнях ОСОБА_2 від 17.07.2023 та 19.08.2023 останній місцем свого мешкання, а також місцем реєстрації, вказував: АДРЕСА_1 , зазначав, що дійсно проживає за даною адресою (а.с. справи про адміністративне правопорушення 4, 19, 34).

У справі №741/435/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн (а.с. 64, а.с. справи про адміністративне правопорушення).

У вказаній постанові суду, протоколі судового засідання від 28.02.2024 та у наявному у матеріалах справи протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №901899 від 23.02.2024 зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 2, 13).

У справі №741/1067/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187, щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 65-66, а.с. справи про адміністративне правопорушення 14-15).

У вказаній постанові суду, протоколі судового засідання від 05.06.2024 та у наявному у матеріалах справи протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №232932 від 15.05.2024 зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 2, 13).

Також у матеріалах справи наявні особисті письмові пояснення ОСОБА_2 від 15.05.2024, в яких він, зокрема, вказував, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає постійно. Під час перевірки 14.05.2024 о 23:29 год. Він був вдома і спав, тому не чув як до нього стукали, його цивільна дружина може це підтвердити (а.с. справи про адміністративне правопорушення 4).

У справі №741/1122/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187, щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 67-68, а.с. справи про адміністративне правопорушення 12).

У вказаній постанові суду, протоколі судового засідання від 05.06.2024 та у наявному у матеріалах справи протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №232935 від 15.05.2024 зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_1 (а.с. справи про адміністративне правопорушення 2, 11).

Також у матеріалах справи наявні особисті письмові пояснення ОСОБА_2 від 23.05.2024, у яких зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_1 , та він, зокрема, вказував, що за вказаною адресою проживає постійно разом зі співмешканкою. Під час його перевірки працівниками поліції 21.05.2024 о 23:44 год. він був вдома і спав, тому не чув як до нього стукали, його цивільна дружина може це підтвердити (а.с. справи про адміністративне правопорушення 5).

Постановою державного виконавця Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.11.2023 ВП №73392343 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Носівського районного суду Чернігівської області №741/913/23 від 20.06.2023 про стягнення з боржника ОСОБА_2 судового збору у сумі 536,80 грн, адресою боржника вказано: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Виклик державного виконавця від 23.11.2023 №51433 в рамках вказаного виконавчого провадження боржника ОСОБА_2 здійснювався також за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Постановою державного виконавця Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.11.2023 ВП №73423389 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Носівського районного суду Чернігівської області №741/793/23 від 12.07.2023 про стягнення з боржника ОСОБА_2 судового збору у сумі 536,80 грн, адресою боржника вказано: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 з листопада 2022 року в усіх документах щодо нього, поясненнях перед органами державної влади, зокрема судовими та правоохоронними, в медичних закладах тощо декларував адресу: АДРЕСА_1 , як основне постійне місце свого проживання, а ОСОБА_1 визнавав як цивільну дружину.

З матеріалів справ про адміністративні правопорушення слідує, що неодноразово встановлений ухвалами суду адміністративний нагляд стосовно ОСОБА_2 здійснювався саме за адресою: АДРЕСА_1 , як місцем його основного постійного мешкання.

Документи в рамках судових та виконавчих проваджень адресувались ОСОБА_2 також на адресу його проживання: АДРЕСА_1 .

Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 починаючи з липня 2019 року проживали разом по АДРЕСА_1 , жили як подружжя, інших сімей чи родин не мали, ходили разом, взявшись за руки, разом працювали у людей по найму, разом купували продукти, обробляли город, вирощували для продажу суницю, а зароблені кошти спрямовували на оплату комунальних послуг. ОСОБА_9 зазначала, що їй відомо, що ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 зареєструвати шлюб.

Апеляційний суд вважає, що заявницею доведено факт її проживання з ОСОБА_2 , загиблим військовослужбовцем, однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2022 року до дня смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_6 , ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявності взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю. Вказаний факт підтверджується матеріалами справи, зокрема судовими рішеннями, матеріалами справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 , повісткою про мобілізацію ОСОБА_2 , анкетою із особової справи мобілізованого, матеріалами виконавчого провадження, та показаннями свідків.

Достатніх, допустимих та достовірних доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з липня 2019 року до жовтня 2022 року матеріали справи не містять. Установлено, що ОСОБА_2 звільнений з місць позбавлення волі по закінченню відбуття покарання 29.04.2021, і лише з листопада 2022 року підтверджено його факт постійного проживання з ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, заява ОСОБА_1 у цій частині вимог не підлягає задоволенню.

Не є слушними доводи Міністерства оборони України про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право (отримання одноразової грошової допомоги) з огляду на наступне.

Законодавство України розглядає окреме провадження встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу як універсальну процесуальну форму (п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15.03.2022).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне «подвоєння» судового процесу є неприпустимим з огляду на те, що вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, про що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (постанови від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16).

Як зазначалось вище, суб`єктивні права не можуть бути об`єктом захисту в окремому провадженні, оскільки не можуть бути предметом судової діяльності матеріальні правовідносини. Матеріально-правовий спір в окремому провадженні не вирішується, а встановлюються факти та стани, що мають юридичне значення.

Зазначене унеможливлює штучне «подвоєння» процесу, яке можливе, як правило, лише в позовному провадженні, де наявний спір про право. А в окремому провадженні встановлюється лише юридичний факт або стан. Інший підхід до вирішення цього питання може призвести до висновку про «зайвість» у ЦПК України норм про окреме провадження та встановлення певних юридичних фактів.

Установлення факту проживання однією сім єю чоловіка та жінки без шлюбу передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Судове рішення про встановлення факту проживання однією сім єю чоловіка та жінки без шлюбу є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як жінці, з якою загибла особа (військовослужбовець) проживали однією сім єю, але не перебували у шлюбі (ст. 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.

Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка проживала однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень.

Однак на етапі встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право.

Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом юридичного факту суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту утримання.

У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень,що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Процесуальними законами не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (положення ч. 5 ст. 188 ЦПК України та ч. 4 ст. 172 КАС України).

Не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (п. 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21).

Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили (ч 4 ст. 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей процесуальним законодавством (ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України) передбачено, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення Носівського районного суду Чернігівської області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , шляхом встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з листопада 2022 року до дня смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з листопада 2022 року до дня смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 02 квітня 2026 року.

ОСОБА_1 – зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Міністерство оборони України – адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022.

Носівська міської ради Чернігівської області – адреса місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Носівка, вул. Центральна, 20; код ЄДРПОУ 04061984.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

Н.В.Шитченко