Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №512/94/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3063/26

Справа № 512/94/25

Головуючий у першій інстанції Брюховецький О.Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

31 січня 2025 року позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами №4208369 від 10.09.2021, №3142657 від 10.09.2021, №77593455 від 12.09.2021 на загальну суму 256 127,04 грн понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 3073,52 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Савранського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Коллект Центр» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)надання кредиту №4208369 відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» №55977908 від 10.09.2021, відповідно до якого на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 відкритий у АТ «Універсал Банк», було переказано грошові кошти в сумі 20000 грн;

2)на підтвердження видачі відповідачу грошових коштів по кредиту №3142657 позивачем надано довідку платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_240916171415 від 16.09.2024, відповідно до якої 10.09.2021 о 03 годині 01 хвилина 15 секунд зроблено грошовий переказ коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_2 на суму 12000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 107652783.

3) на підтвердження видачі відповідачу грошових коштів за кредитом №77593455позивачем надано довідку платіжної організації ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якої 11.09.2021 відбулося завершення платіжної операції на суму 12652,00 грн. на карту НОМЕР_3 , номер якої вказаний у договорі позики у реквізитах сторін.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4208369 від 10.09.2021, відповідно до якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 20000,00 гривень. Згідно з пункту 1.3 кредит надавався строком на 6 днів з 10.09.202 по 16.09.2021 (а.с.22).

З пункту 1.5. договору вбачається, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3500,00 грн. в грошовому виразі та 1,822,271.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 23500,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Як вбачається з пункту 1.5.1. договору комісія за надання кредиту складає 2000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Разом з тим з вказаного договору вбачається, що проценти за користування кредитом складають 1500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.51, 1.5.2).

Згідно пункту 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.22-26).

Згідно з довідки про ідентифікацію вбачається, що 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 відправлено одноразовий ідентифікатор F58442 на номер телефону НОМЕР_4 (а.с.54).

Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит №4208369 від 10.09.2021 вбачається, що сума кредиту становить 20000,00 грн., а процент за користування кредитом – 1500,00 грн., реальна річна процентна ставка – 1822,2 %, загальна сума кредиту – 23500,00 грн. (а.с.26 – на звороті).

З паспорту споживчого кредиту №4208369 від 10.09.2021 вбачається, що сума кредиту становить 20000 грн, строк кредитування 6 днів, процентна ставка: 1.25 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3 Договору. Стандартна (базова) ставка: 5.00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п. 1.3. Договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 Договору. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за супровідні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 2000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Платежі за супровідні послуги третіх осіб, обов`язкові для укладення договору/ отримання кредиту (послуги нотаріуса, оцінювача, страховика: відсутні. Платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті споживачем: відсутні. Загальні витрати за кредитом: 3500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом згідно п. 1.3 Договору (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 23500,00 грн. Реальна річна процентна ставка: 1,822,271.00 відсотків річних. Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема у випадку продовження споживачем (позичальником) строку кредитування згідно п.2.3 Договору В такому разі паспорт споживчого кредиту не оновлюється (а.с.27).

Крім того, надання кредиту відповідачу підтверджується заявою анкетою на кредит (а.с.28).

Матеріали справи містять правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (а.с.29-33).

Згідно з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4208369 вбачається, що списання простроченої комісії за рахунок фінансового результату становить 2000,00 грн, списання прострочених процентів за рахунок фінансового результату - 61500,00 грн, кошти отримані від відступлення кредиту – 4793,71 грн, дохід від відступлення права вимоги по кредиту – 4793,71 грн, списання простроченого тіла кредиту за рахунок фінансового результату - 20000,00 грн (а.с.56).

Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №55977908 від 10.09.2021 про перерахунок коштів в сумі 20000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с.55).

У подальшому 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102 відповідно до умов якого право грошової вимоги вищевказаним кредитним договором набув (а.с.71-73).

З реєстру боржників до вказаного договору факторингу вбачається, що в ОСОБА_1 виник борг перед ТОВ «Вердикт Капітал» в сумі 83500,00 грн. (а.с.74).

Згідно договору про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» відступає право вимоги ТОВ «Коллект центр» (а.с.90-93).

Крім того, матеріали справи містять додаткову угоду №5 до договору про відступлення прав вимоги від 20.12.2024 (а.с.94).

Із реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4208369 становить на загальну суму 170500,00 грн (а.с.94 на звороті - 95).

Відповідно до змін в реєстрі боржників у друкованому (підписаному) вигляді до договору №10-032023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 вбачається, що у ОСОБА_1 перед позивачем виникла загальна сума заборгованості 170500,00 грн. (а.с.9).

З розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Вердикт капітал» в сумі 170500 грн (а.с. 65).

Крім того, з розрахунку заборгованості ТОВ «Колект центр» вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 170500 грн, однак загальна заборгованість заявлена до стягнення 147500 грн. (а.с.68).

Разом з тим з матеріалів справи вбачаються відомості про укладення договору позики №3142657 від 10.09.2021 та відповідачем. Згідно з пп.2.3.3 сума позики становить – 12000,00 грн., строк позики до 07.10.2021, тобто 27 днів (п.п.2.3.4).

Підпунктом 2.4.4 договору встановлено базову процентну ставку за позикою, фіксована 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.п.2.4.3).

Згідно з підпункту 2.5 договору вбачається, що розмір процентів на прострочену позику, фіксований 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (а.с.34-37).

З розрахунку заборгованості за договором позики №3142657 від 10.09.2021 вбачається, що загальна вартість кредитної заборгованості у ОСОБА_1 становить 18447,60 грн (а.с.38).

Відповідно до графіку нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики встановлено, що за 27 днів користування кредитом ОСОБА_1 належить сплатити 18447,60 грн. (а.с.38 на звороті-39).

З паспорту позики вбачається, що загальні витрати за позикою становлять 6447,60 грн., орієнтовна загальна вартість позики для споживача за весь строк користування позикою (у т.ч. сума позики, проценти за користування позикою, комісії та інші платежі) – 18447,60 грн. реальна річна процентна ставка, відсотків річних 33373,00 – акційна та базова.

Згідно з п.6 паспорту позики вбачається, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення позики – 1.01% на день.

Разом з тим з паспорту позики вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови надання позики та орієнтовну загальну вартість позики, надані виходячи із обраних ним умов надання позики, що підтверджується його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора /g88676/ (а.с.40-41).

Матеріали справи містять анкету клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.42).

Крім того, матеріали справи містять правила надання грошових коштів у позику. В тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Маніфою» (а.с.43-46).

З листа директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_240916171415 від 16.09.2024 вбачається, що 10.09.2021 о 03 годині 01 хвилина 15 секунд зроблено грошовий переказ коштів на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 на суму 12000,00 грн (а.с.57).

В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Маніфою» який містить інформацію про видачу на банківську картку онлайн позики, зокрема ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , договір позики №3142657 (а.с.57-58).

Згідно з розрахунку заборгованості за Договором позики №3142657 станом на 29.12.2021 вбачається, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «Маніфою» виникла заборгованість на загальну суму 36387,60 грн. (а.с.59).

Згідно з договору факторингу від 29.12.2021 вбачається, що ТОВ «Маніфою» відступає право вимоги ТОВ «Вердикт капітал» (а.с.76-77).

З реєстру боржників до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021 вбачається, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» виникла заборгованість в сумі 36387,60 грн. (а.с.88).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3142657 станом на 10.01.223 вбачається, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» виникла заборгованість в сумі 172107,60 грн (а.с.66).

Крім того, розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект центр» вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 172107,60 грн, однак загальна заборгованість заявлена до стягнення 65760,00 грн. (а.с.69).

З реєстру боржників до договору №10-01/2023 вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 172107,60 грн. (а.с.10).

Крім того, в матеріалах справи міститься договір позики №77593455 від 12.09.2021 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 12652,00 грн. (а.с.47).

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що сума платежу за розрахунковий період становить 19694,60 грн. (а.с.47 на звороті).

Також, матеріали справи містять правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.48-53).

Згідно з довідки ТОВ «»ФК «Фінекспрес» вбачається, що 11.09.2021 відбулося завершення платіжної операції на суму 12652,00 грн. на карту НОМЕР_3 (а.с.60).

У матеріалах справи міститься лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про видачу банківської карти клієнтів онлайн-позик зокрема ОСОБА_1 за договором позики №77593455 (а.с.61).

Згідно даних по кредиту №77593455 від 09.12.2021 вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість перед ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 42864,97 грн. станом на 22.02.2022 ( а.с.62 на звороті - 64).

Згідно договору факторингу від 22.02.2022 вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає право вимоги ТОВ «Вердикт капітал» (а.с.81-83).

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу вбачається про заборгованість відповідача перед ТОВ «Вердикт капітал» в сумі 42864,97 грн. (а.с.89).

Згідно договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» відступає право вимоги ТОВ «Коллект центр» (а.с.90-93), додаткова угода №5 від 20.12.2024 (а.с. 94).

З розрахунку заборгованості за кредитом №77593455 від 09.12.2021 станом на 10.01.2023 у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Вердикт капітал» у сумі 42867,04 грн. (а.с.67).

З реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення права вимоги вбачається що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на загальну суму 42867,04 грн. (а.с.11).

Крім того, з розрахунку заборгованості за вищевказаним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Коллект центр» в сумі 42867,04 грн. (а.с.70).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №645/59/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі (постанова Верховним Судом від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17).

Водночас саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).

Відповідно до пункту 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі Положення) інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Пунктом 60 Положення визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89(зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Згідно з пунктом 61 Положення форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, саме виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредиту, заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Представником позивача надано відомості про нарахування та погашення по кредитному договору №4208369 від 10.09.2021, кредитному договору позики №3142657 від 29.12.2021 та кредитного договору №77593455 від 12.09.2021 (а.с.56, 59, 62 на звороті -64).

Однак, вказані відомості про нарахування та погашення, які містяться у матеріалах справи не є належним доказом у справі, оскільки не містять відомостей про стан рахунку відповідача на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, а також баланс рахунку на кінець періоду.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що належних доказів наявності заборгованості за наданими кредитами та її розміру матеріали справи не містять.

У свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, укладення договорів на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Вказані розрахунки заборгованості містять лише суму заборгованості (незмінну) та не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань).

За відсутності доказів, суд першої інстанції дійсно був позбавлений можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунків позову, які є односторонніми документами позивача та не був погоджений з відповідачем.

Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем всупереч вимог статті 81 ЦПК України не було надано суду належних доказів щодо розміру заборгованості, про яку позивач заявляє у позовній заяві, а саме: неповернення або часткового повернення кредиту.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

1) у матеріалах справи наявне платіжне доручення №55977908 від 10.09.2021, відповідно до якого на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 відкритий у АТ «Універсал Банк», було переказано грошові кошти в сумі 20000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що платіжне доручення не відповідає Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів.

Також Договір про споживчий кредит №4208369 від 10.09.2021 не містить реквізитів ОСОБА_1 , на якій останній мав би отримати грошові кошти, визначені Договором. Також колегія суддів звертає увагу, що у Довідці не вказано призначення платежу і на виконання якого договору надають грошові кошти.

2) у матеріалах справи наявна довідка платіжної організації ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якої 11.09.2021 відбулося завершення платіжної операції на суму 12652,00 грн. на карту НОМЕР_3 , номер якої вказаний у договорі позики у реквізитах сторін.

Апеляційний суд не бере до уваги дану довідку як належний доказ надання кредитних коштів, оскільки датою операції у довідці зазначено «11.09.2021», однак договір був укладений 12.09.2021, а переказ коштів не може передувати укладенню кредитного договору.

3) у матеріалах справи наявна довідка платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_240916171415 від 16.09.2024, згідно із якої 10.09.2021 о 03 годині 01 хвилина 15 секунд зроблено грошовий переказ коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_2 на суму 12000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 107652783.

Водночас Договір позики №3142657 від 10.09.2021 не містить реквізитів ОСОБА_1 , на якій останній мав би отримати грошові кошти, визначені Договором. Також колегія суддів звертає увагу, що у Довідці не вказано призначення платежу і на виконання якого договору надають грошові кошти.

Таким чином, Довідка платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_240916171415 від 16.09.2024 не береться до уваги колегією суддів як належний доказ, який підтверджує факт перерахування кредитних коштів.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо клопотання про витребування доказів.

02 червня 2025 року від ТОВ «Коллект Центр» надійшло клопотання про витребування доказів, в якому заявник просить:

1)Поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів

2)Витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д) виписки по рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) за номерами карток № 516874ххххх5410 та № НОМЕР_6 за період із 10.09.2021 р. по 20.09.2021 р.

3)Витребувати в АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) виписку по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) за номером картки № НОМЕР_1 період із 10.09.2021 р. по 20.09.2021 р.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що заяви про витребування доказів не підлягають задоволенню за таких підстав.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18))».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що:

«частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Апеляційний суд зазначає, що ТОВ «Коллект Центр» є позивачем у справі і не був позбавлений права на заявлення відповідного клопотання у суді першої інстанції.

Крім того у клопотанні заявник зазначає, що «позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів по рахунках відповідача, оскільки, зважаючи на вказані норми чинного законодавства України, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу, а необхідність звернення до суду з вказаним клопотанням виникла після ознайомлення позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, який поставив під сумнів надані позивачем докази».

Таким чином, сам позивач у справі зазначає, що витребування доказів необхідно для фактичного усунення причин, які стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання про витребування доказів колегією суддів було відмовлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Повний текст судового рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 24 березня по 27 березня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Колегія суддів також зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування аварійних (екстренних відключень без застосування графіків) відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 02 квітня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» залишити без задоволення.

Заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда