Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №512/604/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4273/26

Справа № 512/604/24

Головуючий у першій інстанції Бростовська Н.О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 27.08.2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» уклали Договір про надання споживчого кредиту № 691453, відповідач ознайомилась з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит» акцептує публічну пропозицію кредитора, яка розміщена на сайті фінансової компанії https://sloncredit.ua/, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів. За умовами договору споживачу надається кредит в розмірі 15600,00грн строком на 1096 днів з кінцевим терміном повернення 27.08.2024 року Відповідач зобов`язалась виконувати умови договору. Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.09.2023 рокувідповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 13000 грн.

На підставі договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року право грошової вимоги за кредитним договором №691453 від 27.08.2021 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на момент укладення договору факторингу у відповідачки виникла заборгованість в розмірі 30222,70грн, у тому числі: 12070,70грн. заборгованість за тілом кредиту, 18152грн заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу а також наданим позивачем розрахунком заборгованості.

15.11.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено на адресу відповідачки досудову вимогу про сплату заборгованості за вказаним кредитним договором, але станом на момент звернення до суду відомості про погашення заборгованості відсутні.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 691453 від 27.08.2021 року у розмірі 30222,7 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Савранський районний суд Одеської області рішенням від 05 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №691453 від 27.08.2021 року у розмірі 30222,70 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не надала до суду доказів, які б спростовували її заборгованість перед позивачем, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №691453 від 27.08.2021 року в розмірі 30222,70 грн підлягають задоволенню.

Суд вважав, що заява відповідачки про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 1.4 кредитного договору №691453 від 27.08.2021 року визначено, що строк кредиту становить 1096 днів з кінцевим терміном повернення 27.08.2024 року, до якого діє договір, а в частині виконання зобов`язань та нарахування штрафів до повного виконання споживачем зобов`язань за цим договором (пункт 9.2 договору).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить Савранського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року у справі № 512/604/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що умовами надання споживчого кредиту № 641453 від 27.08.2021 року укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем визначено обов`язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки визначені в заяві. У разі не погашення суми кредиту в строки зазначені в заяві, відповідно до п.4.1 договору про надання споживчого кредиту, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав та сплати процентів, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. У даному випадку споживач повинен здійснити дострокове повернення кредиту та процентів.

Відповідно до п. 5 Договору про надання споживчого кредиту, періодичність внесення платежів встановлена щомісячно 27 числа кожного місяця. Скаржник стверджує, що не здійснила оплату платежу за 27.02.2022 року та 27.03.2022 року. На думку скаржника, вже 27.03.2022 року ТОВ «Слон Кредит» фактично знав про порушення прав, проте не заявляв про це і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов`язання, так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Скаржник вважає що, починаючи з 26.03.2025 року строк позовної давності щодо суми кредитного договору № 691453 від 27.08.2021 року та стягнення відсотків за вказаним договором сплив.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження в справі та позивачу Товариству з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Скаржник копію ухвали про відкриття провадження отримала 14.10.2025 року в порядку п.3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ТОВ «Діджи Фінанс» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 22.09.2025 року та 11.08.2025 року відповідно, що підтверджується довідками.

У жовтні 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду, через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ТОВ «Діджи Фінанс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30222,70 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не надала до суду доказів, які б спростовували її заборгованість перед позивачем, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №691453 від 27.08.2021 року в розмірі 30222,70 грн підлягають задоволенню.

Суд вважав, що заява відповідачки про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 1.4 кредитного договору №691453 від 27.08.2021 року визначено, що строк кредиту становить 1096 днів з кінцевим терміном повернення 27.08.2024 року, до якого діє договір, а в частині виконання зобов`язань та нарахування штрафів до повного виконання споживачем зобов`язань за цим договором (пункт 9.2 договору).

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.08.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 691453, у формі електронного документу,відповідно до умов якого ОСОБА_1 надається кредит у сумі 15600,00 грн строком на 1096 днів із кінцевим терміном повернення 27.08.2024 року.

Згідно з п.1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом 20 % на день (7300 % річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.

Умовами п.2.1 договору сторонами узгоджено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 13000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству в будь-який спосіб; у розмірі 2600,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п.3.5 договору.

Договір про надання споживчого кредиту №691453 від 27.08.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т153, 27.08.2021 року 22:43:51.

Додатком №1 до вказаного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача за договором споживчий кредит № 691453 від 27.08.2021, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т153, 27.08.2021 року 22:43:51.

Колегія суддів вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання договору про надання споживчого кредиту у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Слон Кредит» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Листом від 26.09.2023 року № 2646_230926165329 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», повідомило ТОВ «Слон Кредит» про перерахування 27 серпня 2021року на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 грошову суму в розмірі 13000 грн.

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п.2.1 договору про надання споживчого кредиту №691453.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором, з якого вбачається, що відповідач користувалася коштами, зокрема здійснювала погашення заборгованості.

Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить заперечень з приводу не належності ОСОБА_1 платіжного засобу/поточного рахунку № НОМЕР_2 та не надходження на вказаний рахунок 27.08.2021 року коштів за договором про надання споживчого кредиту № 691453.

Факт укладення відповідачем вказаного вище договору про надання споживчого кредиту не заперечується, а також не спростовано отримання ним кредитних коштів. В ході розгляду справи відповідач не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладений з ТОВ «Слон Кредит», який в свою чергу у встановленому законом порядку відступив своє право вимоги за вказаним споживчим договором ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджується в тому числі додатком до договору факторингу, наданим стороною позивача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 2808-23, у за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» передає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Положеннями п. 4.1. договору визначено перехід права вимоги: Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.

Отже сторонами договору факторингу № 2808-23 обумовлено підписання реєстру прав вимог лише за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування яких передбачено розділом 3 договору.

На підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс»до суду надано платіжну інструкцію № 4565 від 28 серпня 2023 року.

Згідно з витягу з додатку до договору факторингу (реєстр боржників), який підписаний обома сторонами договору, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 691453 від 27.08.2021 року на загальну суму 30222,70 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12070,70 грн; заборгованість за відсотками становить 18152 грн.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло всіх прав за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли за договором про надання споживчого кредиту № 691453.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши укладення сторонами договору про надання споживчого кредиту та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, врахувавши неналежне виконання останньою умов договору та наявність у зв`язку з цим заборгованості, врахувавши вище викладені норми права, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 691453 від 27.08.2021 року в розмірі 30222,70 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої посилався на те, що пунктом 5 договору про надання споживчого кредиту передбачено внесення платежів щомісячно до 27 числа кожного місяця. Припинила здійснювати оплату платежу за 27.02.2022 року, наступний платіж також не був здійснений. Вважає, що з 27.03.2022 року по сьогоднішній день строк позовної давності пропущено.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 27.07.2024 року за допомогою підсистеми “Електронний суд”.

З розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 691453 від 27.08.2021 року вбачається, що позивач просить стягнути заборгованості за період з 28.01.2022 року по 27.08.2024 року.

Враховуючи, що сплив строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення заборгованості, яка виникла починаючи з 28.01.2022 року припадає на 28.01.2025 року, із позовом позивач звернувся 27.07.2024 року, то колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, тому наслідки спливу строку позовної давності до правовідносин сторін не застосовуються.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до встановлених обставин, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

У відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» заявлено клопотання про стягнення зі скаржника на користь товариства витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Подання учасником справи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403 св 23), постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 523/15909/18

Частина 1 статті 42 ЦПК України визначає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

У частинах 5-6 статті 43 ЦПК України визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 7 статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691 св 21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник не додав доказів направлення (надання) іншим учасникам справи, а саме відповідачу ОСОБА_1 копії відзиву на апеляційну скаргу в якому міститься клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, разом із документами, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» додало квитанцію № 4656868 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТ ОСОБА_2 02.10.2025 року.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 представляла інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції на підставі ордеру Серія ВН № 1406396, в якому зазначено про надання адвокатом правової допомоги у Савранському районному суді Одеської області.

В матеріалах справи відсутні доказі на підтвердження повноважень Якімової А.О. на представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в апеляційному суді.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» не дотримані як вимоги ч. 4 ст. 360 ЦПК України, так і вимоги статті 183 ЦПК України при поданні відзиву на апеляційну скаргу в якому міститься клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не надано доказів направлення копії відзиву на апеляційну скаргу відповідачу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що відзив на апеляційну скаргу, в якому заявлено клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Відзив ТОВ «Діджи Фінанс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повернути без розгляду ТОВ «Діджи Фінанс».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко