Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №127/28777/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/28777/25

Провадження № 22-ц/801/758/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа № 127/28777/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/28777/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.11.2025, ухвалене у складі судді Кривенка Д.Т. в приміщенні суду в м. Липовець,

в с т а н о в и в :

12.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1172-1497 від 16.03.2023 в розмірі 30000 грн, з яких : прострочена заборгованість за кредитом 6000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 24000 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1172-1497.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A 5865, для підписання кредитного договору 1172-1497 від 16.03.2023 підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив вищезазначені умови кредитного договору.

Станом на 25.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 59580,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 53580,00 грн; порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 29580,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 000,00 грн. а саме: прострочену заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 24000,00 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу (вх № 1846/26-вх від 13.02.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 проходив перевірку співробітником ТОВ «Укр Кредит Фінанс», оскільки ні сканкопій документів, ні підтвердження проходження верифікації за допомогою технологій BankID на дослідження не надано; позивачем не доведено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 1172-1497; у справі відсутні докази, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» засобами електронного зв`язку направляв оферту відповідачу, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду акцепт; відсутні докази про порядок отримання одноразового ідентифікатора та факту його накладення у електронному документі; (2) позивачем не надано первинні документи, оформленні відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості; виконаний позивачем розрахунок за відсутності первинних документів не є достатнім доказом заборгованості за кредитом; позивачем не надано доказів зарахування коштів на рахунок відповідача, не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором; (3) встановлення сторонами в договорі розміру відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 24000 грн є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 6000 грн; (4) відповідач не був повідомлений про розгляд справи, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви не отримував.

24.02.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 2299) ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. До відзиву відповідачем додано копію договору про надання послуг в системі LigPay від 2.12.2019 /а. с. 115-119/; та моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі /а. с. 120/.

Ознайомившись зі змістом відзиву, суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, дійшов висновку про прийняття копії договору про надання послуг в системі LigPay від 2.12.2019 та моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі подані позивачем до суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.04.2021 в справі № 279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутні недобросовісність дій.

При цьому процес судового доказування є цілісною системою. Тому недопущення у деяких випадках доказу з формальних підстав руйнує цю систему.

Принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства покладають певні права та обов`язки на кожного учасника справи. Зокрема, встановлено, що банк до позовної заяви надав повний перелік документів та доказів, які, на його думку, підтверджували позовні вимоги, у тому числі розрахунок заборгованості /а. с. 9-10/. Районний суд не звернув увагу, що жодних заперечень відповідача проти позову не було. Кожному суб`єктивному праву особи кореспондує юридичний обов`язок іншої особи. Ці два елементи правовідносин не можуть існувати один без одного.

Копія договору про надання послуг в системі LigPay від 2.12.2019 та моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі є документом, який підтверджує обставини, на які посилається позивач та заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі, мають виключне значення для правильного вирішення цієї справи, а тому взяття їх до уваги є правильним судом апеляційної інстанції (постанова ВС від 21.07.2021 по справі № 344/11813/14-ц, постанова ВС від 7.04.2022 по справі № 640/3075/17). Відповідачем в суді першої інстанції зазначені позовні вимоги не заперечувались, хоча про розгляд справи відповідач був обізнаний, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зачепіло З.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.11.2025 у справі з ціною позову (30000 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн)

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

16.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1172-1497. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A 5865, для підписання кредитного договору 1172-1497 від 16.03.2023 підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день /а. с. 11-16/.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору /а. с. 28-30/.

Станом на 25.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 59580,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 53580,00 грн; порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за кредитним договором. Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 29580,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 000,00 грн. а саме: прострочену заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 24000,00 грн /а. с. 4 зворотна сторона, 31-35/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1172-1497 від 16.03.2023, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 ..

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 16.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1172-1497. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A 5865, для підписання кредитного договору 1172-1497 від 16.03.2023 /а. с. 11-16/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема — одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.

Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.

Відповідачем не надано доказів, що у цій справі договір про відкриття кредитної лінії № 1172-1497 від 16.03.2023, укладено між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про відкриття кредитної лінії № 1172-1497 від 16.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 ..

Щодо доведеності розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

16.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1172-1497.

Зі змісту договору про відкриття кредитної лінії № 1172-1497 від 16.03.2023 в ньому зазначено номер особового електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано суму кредиту № 1172-1497 від 16.03.2023 ОСОБА_1 6000 грн на card_mask НОМЕР_1 , платіж 2249110260 /а. с. 30 зворотна сторона/.

Відповідно до умов кредитного договору : кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6000,00 грн. (п. 4.1); строк кредитування 300 днів (п. 4.8); базовий період* 14 днів (п. 4.4); знижена % ставка 2,50 % в день (п. 4.3, 10.1); стандартна % ставка 3,00 % в день (п.4.6)

/а. с. 11-16/.

Станом на 25.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 59580,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 53580,00 грн (період з 16.03.2023 по 9.01.2024, строк кредитування 300 днів); період з 16.03.2023 по 29.03.2023 (14 днів, процента ставка 2,5 %) = 14 х 150 грн в день = 2100 грн; 30.03.2023 по 09.01.2024 (286 днів, процентна ставка 3,0 %) = 286 х 180 грн в день = 51480 грн.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, а тому в період часу з 24.12.2023 до 9.01.2024 максимальний розмір денної процентної ставки має становити 2,5 %.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

З огляду на зазначене, за період з 24.12.2023 до 9.01.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 % в день.

Судом першої інстанції не враховано те, що розмір процентів (3 % в день) нарахований позивачем в період з 24.12.2023 до 9.01.2024 з порушенням частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 2,5 % в день.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 29580,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 30000,00 грн. а саме: прострочену заборгованість за кредитом 6000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 24000,00 грн /а. с. 4 зворотна сторона, 31/.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи положення частини першої статті 13 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30000 грн, з яких : прострочена заборгованість за кредитом 6000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 24000 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу та процентам, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (постанова ВС від 9.10.2024 по справі № 582/202/22).

Норма пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору, позивачем здійснено нарахування заборгованості по тілу кредиту та процентам. Проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, ухвали про відкриття провадження у справі не отримував, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи містяться докази повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції 26.11.2025 о 9:00 год та вручення копії ухвали про відкриття провадження (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067024469830) /а. с. 57-59/.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.11.2025 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Поновити дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.11.2025.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський