Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №734/465/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/207/26 Справа № 734/465/26

В И Р О К

іменем України

02 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судову справу - кримінальне провадження № 62025100150004710, відомості про яке 10 жовтня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , військове звання – солдат, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 , згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

із участю сторін кримінального провадження – прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,

в с т а н о в и в:

відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. За Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05.30 години 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

11 серпня 2025 року ОСОБА_3 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, і направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ч. 6 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу. Таким чином, солдат ОСОБА_3 з 11 серпня 2025 року почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації і набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 серпня 2025 року № 229 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта 1 навчального курсу школи загальновійськової, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч.ч. 1, 3 і 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6 і 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його, окрім іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно викопувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги, вимог ст.ст. 11, 16. 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17 і 65 Конституції України, п.п. 1 і 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, із метою ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення, в умовах воєнного стану, близько 17.50 години 09 жовтня 2025 року, знаходячись в розташуванні 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки Військової частини НОМЕР_1 , що на той час дислокувалася у лісосмузі у АДРЕСА_1 , здійснив постріл із ввіреного йому автомату АКМ № НС8338 у ліву стопу, тим самим заподіявши собі тілесні ушкодження у вигляді наскрізного поранення лівої стопи з уламковими переломами дистанційних метафізів II, III плесневих кісток та діафізу проксимальної фаланги III пальця зі зміщенням уламків.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав у вчиненні кримінального правопорушення, висловив щире каяття і показав, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, з 11 серпня 2025 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . В останній день навчання знаходився у лісі неподалік АДРЕСА_1 . У сумці мав один патрон, який раніше знайшов, ним зарядив автомат АКМ і близько 17.00-18.00 години 09 жовтня 2025 року вистрілив собі у ліву ногу, від чого отримав тілесне ушкодження. Такі дії пов`язані з тим, що військовослужбовці розповідали про один із підрозділів, де є дорога в один кінець. Тоді злякався і не хотів продовжувати військову службу у вказаному підрозділі, а нині жалкує, що вчинив такі дії. Має намір продовжити військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників кримінального процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які учасниками кримінального процесу не оспорюються. Обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Правовими нормами ч.ч. 1 і 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2)відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При встановлених обставинах та оцінюючи досліджені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, – ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , дотримуючись правових норм ст.ст. 50 і 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є обставинами, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням правових норм ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком. На підставі ст. 76 КК України необхідно зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання буде достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до правових норм ст. 100 КПК України. Підстави для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 і 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя