Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №766/18704/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18704/25

н/п 1-кп/766/2958/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

?прокурора ОСОБА_3 ,

?обвинуваченого ОСОБА_4 ,

?потерпілий ОСОБА_5 в судові засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231040001107 від 11.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Доманівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуваючого, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на приписи ст. 89 КК України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

1.1. Суд встановив, що ОСОБА_4 , в період часу з 14.08.2025 року по 01.09.2025 року (більш точного часу судом не встановлено) з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, таємно, в умовах воєнного стану, введеного в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, цілком усвідомлюючи цю обставину, яка суттєво підвищує суспільну небезпечність його діяння, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив крадіжку мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8T», вартість якового відповідно до висновку експерта на час вчинення кримінального правопорушення становила 3333,33 гривень.

Надалі ОСОБА_4 покинув місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою ст. 185 КК України, формою об`єктивної сторони якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

2.1. Прокурор у судових дебатах вважав, що пред`явлене обвинувачення є доведеним. Вина обвинуваченого ОСОБА_4 також доведена, а його дії кваліфіковані правильно, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

2.2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_4 під час його допиту усі обставини кримінального правопорушення підтверджено в повному обсязі, вину визнано.

2.3. Прокурор також просив Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати наявність обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.

2.4. Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, мінімальне за цією статтею.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2.5. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 420,00 гривень.

2.6. Вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

2.7. Обвинувачений вину і фактичні обставини кримінального правопорушення визнав. Під час допиту зазначив, що дати точно не пам`ятає, але вона збігається з періодом часу, зазначеному в обвинувальному акті. Сиділи з другом випивали з ранку до обіду. Він вже був п`яний, вставати не міг. Попросив обвинуваченого провести його до дому. Обвинувачений його провів, поклав до ліжка, яке знаходилось на подвір`ї, дочекався як він засне і вкрав його телефон, потім пішов на Центральний ринок і продав його. На отримані гроші продовжив випивати. Зазначив, що визнає усе, повністю.

В судових дебатах обвинувачений щиро покаявся, проти запропонованого прокурором покарання не заперечував, просив призначити іспитовий строк.

2.8. Потерпілий в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою, в якій просив проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, щодо призначеного покарання покладається на розсуд суду.

ІІІ. Докази, що досліджені Судом у судовому засіданні

3.1. Визначаючи обсяг доказів, які мають досліджуватись під час судового розгляду цього кримінального провадження, Суд, з`ясувавши позицію сторін кримінального провадження, яка полягала у застосуванні спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого частиною третьою ст. 349 КПК, із зазначених підстав ухвалив:

визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються,

допитати обвинуваченого,

дослідити документів, що підтверджують процесуальні витрати,

дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого.

3.2. При цьому Суд зважає на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК, який полягає в тому, що повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду доказів за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК. (постанова ВС 02.02.2021року у справі №640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20)

3.3. Суд, дотримуючись вищезазначених висновків Верховного Суду, у судовому засіданні роз`яснив обвинуваченому у доступній, чіткій та конкретизованій формі суть даної норми з метою однакового, правильного і точного розуміння ним її змісту та переконався у добровільності його позиції.

3.4. На переконання Суду, обвинувачений повністю розуміє суть обвинувачення, підтвердив обставини правопорушення, позиція обвинуваченого щодо визнання вини є добровільною.

Мотиви і висновки Суду

3.5. Обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

3.6. Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, тощо. Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків – за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Вказана позиція визначена постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності». (постанова ККС ВС від 07.06.2018 року у справі №477/2255/16-к (провадження № 51- 3110 км 18))

Зі змісту показань обвинуваченого вбачається, що він усвідомлював те, що майно, яке викрадав, є чужим для нього, розумів, що викрадає майно, тобто обертає його на свою користь, таємно для оточуючих, оскільки потерпілий під час викрадення спав, усвідомлював, що вчиняє інкриміновані діяння під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому пояснив, що викрадав майно з метою його продажу та отримання за нього грошей для продовження вживати алкогольні напої.

3.7. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд доходить висновку про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

ІV. Призначення покарання

4.1. Санкцією частини четвертої ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до семи років.

4.2. Під час судового розгляду Суд встановив обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до частини першої ст. 66 КК України – це щире каяття.

4.3. Під час судового розгляду Суд не встановив обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до частини першої ст. 67 КК України.

4.4. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення – згідно із статтею 12 КК України інкриміноване діяння відноситься до тяжкого злочину;

- особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; на обліку в Херсонському районному територіальному центрі комплектування перебуває, підлягає призову; непрацевлаштований, обвинувачений не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та через позбавлення права водіння; судимості погашені;

- також Суд зважає на щире каяття обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

4.5. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

4.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

4.7. Суд також вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

4.8. Суд погоджується з позицією прокурора і у зв`язку із викладеним, дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

4.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

4.10. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

4.11. Проте Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто обвинуваченого припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

4.12. В цій ситуації відіграє значення і позиція сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК України в правовідносинах, що розглядаються.

4.13. У зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

V. Запобіжні заходи

5.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

5.2. Оскільки запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний, то Суд не вбачає підстав для його застосування до набрання вироком законної сили.

VІ. Вирішення питань, пов`язаних з арештом

6.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

6.2. Проте, матеріали кримінального провадження не містять доказів про накладення арешту на майно, а тому підстав для його скасування Суд не вбачає.

VІІ. Вирішення питань, пов`язаних з процесуальними витратами

7.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

7.2. Відповідно до матеріалів кримінального провадження процесуальні витрати за залучення експертів і проведення судової товарознавчої експертизи №2455/25 від 15.09.2025 становлять 420,00 гривень, які підлягають стягненню на користь судового експерта ОСОБА_6 .

VІІІ. Вирішення питань щодо долі речових доказів

8.1. Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального документи, надані сторонами.

8.2. Речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi» моделі «Note 8T Moonlight White», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , картонну коробку від мобільного телефону «Xiaomi Redmi» моделі «Note 8T Moonlight White», 4Gb, Ram, 64Gb, Ram, 3, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , картонну коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galaxy J 8 SM-J810F/DS» 4G LTE, 32 Gb memory, 32Gb Ram IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 Суд вважає за необхідне повернути власнику.

ІХ. Вирішення цивільного позову

9.1. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

3. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої, пункту 2 частини третьої ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

3.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

3.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

5. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого до набрання вироком законної сили не обирати.

6. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi» моделі «Note 8T Moonlight White», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , картонну коробку від мобільного телефону «Xiaomi Redmi» моделі «Note 8T Moonlight White», 4Gb, Ram, 64Gb, Ram, 3, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , картонну коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galaxy J 8 SM-J810F/DS» 4G LTE, 32 Gb memory, 32Gb Ram IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 – повернути власнику.

7. Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , процесуальні витрати за проведення експертизи і залучення експертів на користь судового експерта ОСОБА_6 в сумі 420,00 грн (чотириста двадцять гривень 00 коп.).

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

9. Прокурор, обвинувачений, мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

10. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору, потерпілому та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1