Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №583/182/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/182/26

2/583/486/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Кудін О.М. подав до суду позовну заява до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати з позивачкою. З моменту припинення стосунків між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 перестав повністю спілкуватися з неповнолітнім сином, не надавав йому ні матеріальної допомоги, ні моральної підтримки, не бажав з ним взагалі зустрічатися і навіть не хотів бачити. Пізніше відповідач створив нову сім`ю, але син йому був не цікавий. Таким чином, з листопада 2017 року і до часу подання позову до суду на протязі 9 років відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, він повністю нехтує малолітнім сином, ігнорує інтереси дитини, не цікавиться його життям, станом здоров`я. Малолітній ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю, яка займається його навчанням, розвитком, підготовкою в школі, купує всі необхідні речі, одяг, взуття, продукти харчування, займається його лікуванням. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 151698,00 грн. Вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки батько долею та станом здоров`я дитини не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, не спілкується, ухиляється від своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять їх задовольнити. При цьому позивачка пояснила, що в 2015 р. вона уклала шлюб з відповідачем, до цього ще 5 років вони проживали разом. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Коли синові було 3 місяці, в неї з чоловіком виникла сварка і він вигнав її з дитиною з дому. Після цього вона більше не поверталася до відповідача. Коли синові був 1 рік рішенням суду їх шлюб було розірвано. У відповідача відразу після того, як вона ( ОСОБА_1 ) пішла від нього, з`явилася нова сім`я. Вона (позивач) хотіла, щоб відповідач спілкувався із сином, але відповідач не бажає спілкуватися з ним, коли син йому телефонує, то відповідач не бере слухавки. Спочатку відповідач говорив, що дитина маленька, він не буде його брати. Потім відповідач говорив, що коли син підросте, він буде брати його до себе, але нічого не змінилося. В три роки дитині придбали телефон, вона у телефонну книгу внесла номер батька. Відповідач жодного разу не спілкувався з сином, хоча зустрічав його в місті. ОСОБА_4 зі слів знає, що у нього є біологічний батько, але з самого малечку батьком він називає її теперішнього чоловіка, з яким вона почала проживати, коли сину було 1 рік. Сину вона ( ОСОБА_1 ) розповідала про біологічного батька. В минулому році син в мережі Інтернет побачив, що у батька (відповідача) буде день народження та написав йому привітання «З днем народження». Відповідач поставив лише «лайк» на це повідомлення і нічого більше дитині не написав. Коли вони ходили на засідання комісії до міської ради, то відповідач на її запитання про те, чому він не спілкується з сином, відповів: «Він мені не син, в мене є ОСОБА_5 ». Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересах дитини.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, справа розглядається в порядку заочного провадження.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмовій заяві просить провести судове засідання без участі представника органу опіки та піклування Охтирської міської ради.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, покази свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15.04.2015 р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2017 р. було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 15.04.2015 р., копією рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2017 р. № 583/2598/17 (а.с. 8, 9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.07.2016 року (а.с. 8 зворот).

Відповідно до судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 р. № 583/2669/17 з ОСОБА_2 стягнено на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 27.09.2017 р. (а.с. 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості № 8 від 02.01.2026 р. станом на 01.01.2026 р. ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 151698 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до довідки про участь батька у шкільному житті дитини № 01-16/821 від 22.12.2025 р. учень 3- Б класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у ліцеї. Дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_2 не підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями з питань навчання та виховання сина (а.с. 13).

18.05.2019 р. ОСОБА_6 уклала шлюбу зі ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 18.05.2019 р.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права, зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім права її батьків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ч.1 ст.165 СК України).

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач протягом тривалого часу (більше 9 років) ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання свого сина ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що відповідач не приймає участі у вихованні сина. Вона ( ОСОБА_9 ) знає позивачку близько 5-7 років, вони часто спілкуються. Жодного разу вона ( ОСОБА_9 ) не бачила батька дитини, вона бачила його лише на фото, що показувала позивачка. Дитина проживає з позивачкою, її чоловіком, якого дитина називає батьком, і сестрою ОСОБА_10 .

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), зроблено висновок, що «відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються.»

З висновку органу опіки та піклування Охтирської міської ради вбачається, що органом опіки та піклування була заслухана дитина: у ході спілкування малолітній ОСОБА_3 повідомив, що проживає разом з мамою, сестрою і батьком. Батьком він називає чоловіка матері - ОСОБА_11 . Він зазначив, що мама і батько піклуються про нього, стосунки в сім`ї гарні. Хлопчик знає про існування свого біологічного батька ОСОБА_2 від мами, у розмові називав його по імені « ОСОБА_12 », говорив, що не спілкувався з ним тривалий час, має номер його телефону, але він батько не телефонував йому, а на дзвінки дитини та привітання в смс зі святами не відповідав.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, про що свідчать ті обставини, що протягом тривалого часу (більше дев`яти років) відповідач не піклується про свого сина, не бачиться з ним, взагалі не спілкується, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, не утримує його матеріально.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування – виконавчого комітету Охтирської міської Сумської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області № 59 від 18.03.2026 р. орган опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських праві відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав невиконання ним батьківських обов`язків.

З даного висновку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був присутній на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Охтирської міської ради 11.03.2026 року та повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Крім того, будучи обізнаним з тим, що справа за позовом ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядається судом, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень проти позову не подав та не висловив.

Досліджені судом докази свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, він не цікавиться своїм сином, матеріально не утримує його, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, взагалі не спілкується з сином, не створює умов для отримання ним освіти.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України його необхідно позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що такий крайній захід впливу на відповідача, який ухиляється від виконання батьківських обов`язків, є доцільним та необхідним для захисту інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 150, 164, 165 СК України, Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду : Н.Б. Плотникова