Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №607/620/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/620/26Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/188/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, 06.01.2026 року о 21:00 год. в м. Тернополі, вул. Об`їзна, 31, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Anris, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан визначення алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 номер ARHJ 0295, повірка дійсна до 18.11.2026 року, що підтверджується тестом номер 2150 від 06.01.2026 року, результат огляду становив 2,36 проміле. З результатом огляду погодився, від проходження огляду в медичному закладі в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР відмовився, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху (далі — ПДР) та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, 06.01.2025 року о 21:00 год. в м. Тернополі, вул. Об`їзна, 31, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме відбійник. При ДТП автомобіль та відбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3б, 12.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року відносно нього в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст 130 КУпАП скасувати і провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а постанову в частині накладеного адміністративного стягнення змінити і вважати його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вказує, що з результатом огляду, про який вказано у протоколі, він не був згідний, просив пройти огляд у медичному закладі.

Наголошує, що факт незгоди з результатом огляду підтверджується матеріалами справи, а саме даними, що зафіксовані на диску з відеофіксацією проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки.

Посилається на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що також свідчить про відсутність пропозиції пройти такий огляд водію у медичному закладі.

Зазначає, що при ознайомленні із адміністративними матеріалами працівник поліції формально вказав йому, де поставити свій підпис, без належного роз`яснення наслідків складання протоколу та його права на проходження огляду у медичному закладі.

Вважає, що не доставивши його у медичний заклад, працівник поліції не дотримався порядку проведення огляду, визначеного ст.266 КУпАП та Інструкції.

Зазначає, що в момент керування ТЗ, не перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.

Окрім цього, ОСОБА_1 визнає вину у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та в цій частині постанову суду не оскаржує.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №560604 від 06.01.2026 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування ОСОБА_1 06.01.2026 року о 21:00 год. в м.Тернополі, вул. Об`їзна, 31, транспортним засобом Toyota Anris, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан визначення алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 номер ARHJ 0295, повірка дійсна до 18.11.2026 року, що підтверджується тестом номер 2150 від 06.01.2026 року, результат огляду становить 2,36 проміле. З результатом огляду погодився, від проходження огляду в медичному закладі в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР відмовився, чим порушив п. 2.9.а ПДР.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

Так, з рапорту інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП А.Пальчука від 07.01.2026 року вбачається, що під час патрулювання в м. Тернополі, вул. Об`їзна, 31, було виявлено ДТП за участі транспортного засобу Toyota Anris, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

Вказано, що під час спілкування з водієм було виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

Зазначено, що даному водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 номер ARHJ 0295, повірка дійсна до 18.11.2026 року, що підтверджується тестом номер 2150 від 06.01.2026 року, результат огляду становить 2,36 проміле.

З результатом огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння водій погодився.

З відеозапису камер поліцейських убачається, що під час патрулювання 06.01.2026 року о 21:00 год. в м. Тернополі, вул. Об`їзна, 31, було виявлено ДТП, де т/з Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на перешкоду, а саме відбійник, за кермом якого перебував ОСОБА_1 ..

З даного відеозапису також убачається, що ОСОБА_1 в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Alcotest 6820 чи в медичному закладі.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння, за згоди водія проводився працівниками поліції на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 номер ARHJ 0295, повірка дійсна до 18.11.2026 року, результат становив 2,36% (проміле). З вказаним результатом огляду ОСОБА_1 погодився та у медичний заклад для проходження аналогічного огляду їхати відмовився.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.01.2026 року.

Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального права є не обґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Необґрунтованими є твердження, що з результатом огляду, про який вказано у протоколі, він не був згідний, просив пройти огляд у медичному закладі, оскільки з відеозапису вбачається, що після проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, з результатом водій погодився та на пропозицію працівників поліції пройти огляд у мед закладі відмовився.

Окрім цього, після пропозицій проходження огляду та оголошення протоколу ОСОБА_1 , останній ніяких заперечить щодо результату огляду на місці зупинки чи щодо відмови від проходження у медичному закладі, не висловлював.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що факт незгоди з результатом огляду підтверджується матеріалами справи, а саме даними, що зафіксовані на диску з відеофіксацією проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, оскільки відеозапис підтверджує, що останній не бажав проходити огляд у медичному закладі та під час складання адміністративних матеріалів не висловлював заперечить щодо результату огляду.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки у матеріалах справи наявне направлення.

Окрім цього, ОСОБА_1 під час оголошення протоколу було вказано про додатки, які до нього додаються.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що при ознайомленні із адміністративними матеріалами працівник поліції формально вказав йому, де поставити свій підпис, без належного роз`яснення наслідків складання протоколу та його права на проходження огляду у медичному закладі, оскільки з відеозапису вбачається, що причину проходження огляду, а саме наявність ознак алкогольного сп`яніння було вказано та роз`яснено процедуру проходження огляду, з можливістю пройти огляд на місці зупинки т/з та у медичному закладі.

Також, працівником поліції було роз`яснено водію права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Необґрунтованими є твердження апелянта, що в момент керування ТЗ, не перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки момент відеозапису починається з того, як працівники поліції підходять до транспортного засобу, який скоїв наїзд на перешкоду, а саме відбійник, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , після чого були названі водію ознаки сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки пояснення викладені у рапорті працівника поліції підтверджуються іншими матеріалами справи.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки протокол складений уповноваженою особою відповідно до ст. 254, 256 КУпАП та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Права та обов`язки ОСОБА_1 поліцейський роз`яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, на підставі ст. 36 КУпАП, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи за ч.1 ст. 130 КупАП немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2026 року за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя