Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №466/4412/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4412/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/4267/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – представника заінтересованої особи Західного МУ ДМС Стебко І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скарга Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт його особи.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Луганській області (колишня Ворошиловградська), м. Ровеньки, смт. Нагольно - Тарасівка. Проживав за адресою АДРЕСА_1 . Навчався у ЗОШ № 25 (8 класів) Свердловського району Луганської області. Після закінчення школи поступив до СПТУ № 43 м. Свердловськ, Луганської області (спеціальність - автослюсар). Після закінчення СПТУ пішов працювати на Шахту «Наклонная» Луганської області. 30 грудня 1980 року Свердловським МВ УМВС України в Луганській області йому був виданий паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 (дані відомості містяться у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб). У період з 1982 по 1984 проходив строкову військову службу в калуській області рф. У 1984 повернувся до України та продовжив працювати на Шахті «Наклонная» Луганської області до квітня 1986 року. З 07 квітня 1986 року по 09 жовтня 1986 року відбував покарання у Полтавській виправній колонії (№ 64). Після звільнення з колонії повернувся працювати на Шахту «Наклонная» Луганської області. 29 квітня 1991 року заявник одружився на ОСОБА_2 , яка померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 . Стосунки з нею заявник підтримує. У період з 2000 по 2005 роки проживав у рф на хуторі Веселий міста Майком Республіка Адигея. У 2005 році повернувся до України смт. Нагольно - Тарасівка м. Ровеньки. Працював неофіційно. У 2012 році переїхав до села Орлівка Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області, де проживав без реєстрації по АДРЕСА_2 , працював там неофіційно сторожем. В 2023 його вивезли до м. Покровська, а потім відразу на евакуаційному потягу до м.Львів. У м. Львові проживав на вокзалі, у Шелтері на Залізничній 10, в модульному містечку по пр. Червоної калини 515, зараз проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 . Зазначає. що втратив паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданий Свердловським МВ УМВС України в Луганській області під час обстрілу у 2023 році. Задля отримання паспорта громадянина України він звернувся до Відділу № 3 у місті Львові ГУ ДМС у Львівській області та отримав відповідь від 21 травня 2024 року, де вказано про неможливість видачі йому паспорту, оскільки неможливо встановити його особу та провести ідентифікацію. З огляду на викладене йому було рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення його особи. Враховуючи наведене, заявник позбавлений можливості оформити паспорт громадянина України встановленого зразка у позасудовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено особу ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Нагольно -Тарасівка м. Ровеньки, Луганської області, Україна.

Рішення суду оскаржило Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (далі Західне МУ ДМС), подавши в грудні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції не врахував того, що оскільки Західне МУ ДМС не є правонаступником ГУ ДМС у Львівській області справи, у суду були відсутні підстави для проведення заміни заінтересованої особи. Звертає увагу, що ухвала суду від 31 липня 2025 року щодо цього питання надійшла на адресу Західного МУ ДМС 23 жовтня 2025 року, тобто після ухвалення 16 вересня 2025 року оскарженого рішення, тобто має місце порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення їх, як заінтересованої особи, про час та місце розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщ о справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

У постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 викладено такий висновок про застосування норми права:

«Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».

Відповідно до частини другої статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Згідно зі частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до приписів абзацу першого частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик . Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. […] Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. […]Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Частиною першою статті 130 ЦПК України визначено, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року замінено первісну заінтересовану особу - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області на належну заінтересовану особу - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби. Роз`яснено залученій заінтересованій особі право подати пояснення щодо заяви у десятиденний строк з дня отримання копії заяви.

В матеріалах справи наявний супровідний про надіслання Західному МУ ДМС копії цієї ухвали, а також судова повістка про виклик до суду на 16 вересня 2025 року, проте відсутні докази їх вручення адресату.

При цьому, Західне МУ ДМС має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, з карти руху документу в якій убачається, що ухвала та судова повістка про виклик в суд доставлені до їхнього кабінету 27 жовтня 2025 року, про що повідомлено суд 28 жовтня 2025 року.

Оскаржене рішення ухвалено судом 16 вересня 2025 року, тобто до моменту доставки цих документів одержувачу – заінтересованій особі.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що справу розглянуто судом за відсутності заінтересованої особи, не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, і такий довід містить подана нею апеляційна скарга.

Відтак, відповідні доводи знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

З огляду на встановленні обставини справи, що ґрунтуються на вивченні матеріалів справи, оскаржуване рішення з цієї підстави підлягає скасуванню.

У пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно зі частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частина третя статті 377 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17 вказано, що «у випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи-сторони у спорі чи припинення юридичної особи-сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина третя статті 414 ЦПК України)».

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відносити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший фат, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у деяких випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року в справі №643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року в справі №641/5187/20 та інших.

При цьому, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Згідно з частиною першою статті 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.

За змістом статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

У справі, яка переглядається заявник ОСОБА_1 просив суд встановити факт його особи. Метою встановлення такого факт зазначав отримання ним паспорта громадянина Україна, у зв`язку з його відсутністю та неможливістю встановити такий факт в адміністративному порядку

Після ухвалення 16 вересня 2025 року судом першої інстанції рішення, проте до подання 15 грудня 2025 року апеляційної скарги , заявник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом про смерть № 607 від 30 січня 2026 року, отриманим від органів ДРАЦС апеляційним судом на підставі ухвали суду від 19 лютого 2026 року.

З огляду на фактичні обставини справи, вид провадження, характер факту, який просив встановити заявник, колегія суддів доходить висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року в справі № 712/7162/19 та від 08 лютого 2023 року в справі № 362/2099/21.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що за наявності у покійного ОСОБА_1 спадкоємців, такі не позбавлені можливості в подальшому звернутися до суду з позовом, що випливає з відносин спадкуваннях, в межах якого може бути встановлений факт, який просив встановити заявник у даній справі.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження в справі (крім випадків, якщо провадження в справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях. Такого клопотання в справі на даний час не заявлено.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 377, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич