Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №464/3614/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/3614/22 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/4307/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року в складі судді Чорної І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення належної заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, -

встановив:

У серпні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь належну заробітну плату при звільненні в розмірі 27 736,40 грн, в тому числі: посадовий оклад з врахуванням доплати за виконання додаткової важливої роботи за період з 10.01.2022 по 31.03.222 у розмірі 5 853,29 грн., індексацію заробітної плати з врахуванням перерахованого посадового окладу з 10.01.2022 у розмірі 205,38 грн., допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності з врахуванням перерахованого посадового окладу з 10.01.2022 у розмірі 5 158,17 грн., премію у відсотковому співвідношенні до перерахованого посадового окладу з 10.01.2022 у розмірі 12 350,96 грн., компенсацію за 19 календарних днів невикористаної відпустки перерахованого посадового окладу з 10.01.2022 у розмірі 4 168,60 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.03.2022 по дату ухвалення рішення у справі; моральну шкоду за порушення трудових прав у розмірі 60 000 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді головного спеціаліста – юрисконсульта з додатковим покладенням з 10.01.2022 функцій уповноваженої особи з питань публічних закупівель з 09.11.2021 по 31.03.2022, які були оформлені строковим договором.

31 березня 2022 вона звільнена у зв`язку із закінченням терміну дії строкового договору, згідно із п.2 ст.36 КЗпП України.

02.04.2022 проведено розрахунок при звільненні та виплачено суму нарахованої відповідачем заробітньої плати без повідомлення про всі її складові.

Оскільки при оформленні її звільнення відповідачем допущено ряд порушень вимог чинного законодавства, тому вона неодноразово зверталась зі скаргами до роботодавця, ЛМР, державних органів, якими здійснюється контроль за дотримання законодавства про працю в Україні.

З отриманих відповідей 04.07.2022 їй стало відомо, що відповідачем при її звільненні з роботи 31.03.2022 не проведено з нею повний розрахунок за період перебування у трудових відносинах, а саме не здійснено нарахування заробітної плати за виконання з 10.01.2022 покладених на неї додаткових функцій уповноваженої особи з питань публічних закупівель. Не здійснення вказаних нарахувань заробітної плати призвело до неправильного нарахування за січень – березень 2022 року індексації заробітної плати, премії, допомоги з тимчасової непрацездатності (лікарняних) та компенсації за невикористані дні відпустки.

Таким чином відповідачем, як роботодавцем, всупереч вимогам ст.ст. 47, 116 КЗпП України в день звільнення не проведено повного розрахунку. Крім цього, за порушення трудових прав просила стягнути з відповідача моральну шкоду.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що розмір та порядок виплати доплати за виконання додаткової важливої роботи працівником, який працює в органах місцевого самоврядування визначено абзацом «в» підпункту 1 пункту 2 вказаної Постанови КМ України № 268, керівникам органів, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано повноваження установлювати посадовцям надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, а саме - керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу. Жодного застереження щодо виплати надбавки за виконання особливо важливої роботи працівникам, які працюють в органах місцевого самоврядування на підставі строкового трудового договору, ні Законом України «Про оплату праці в органах місцевого самоврядування», ні постановою КМУ № 268 не передбачено.

Разом з тим, як вбачається і підп. 1.1.1. п. 1.1 Положення про преміювання управління екології та природних ресурсів ДМ ЛMP від 04.01.2022, премією є грошова виплата (доплата) працівнику за виконання додаткової важливої роботи, основних показників роботи структурного підрозділу та особистий вклад у загальні результати роботи.

Вказане свідчить, що відповідачем внесено зміни у визначену законом структуру оплати праці та об`єднано доплату, яка передбачена законодавством у конкретному розмірі, з премією, яка не передбачена окремо законодавством та підлягає регулюванню внутрішніми документами управління.

Тобто, відповідачем перебрано на себе повноваження законодавця, що суперечить статті 19 Конституції України, а відповідно і Положення про преміювання управління екології та природних ресурсів ДМ ЛMP від 04.01.2022, затверджене наказом від 04.01.2022 № 77К, в частині визначення доплати до заробітної плати працівнику за виконання додаткової важливої роботи, як окремої трудової функції, є таким, яке прийнято межах та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

З врахуванням вказаного, вважає, що при розгляді спору щодо неправомірної невиплати позивачці доплати до заробітної плати за виконання функції уповноваженої особи з питань публічних закупівель за період з 10.01.2022 по 31.03.2022 підлягає застосуванню пункт 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» та абзац «в» підпункту 1 пункту 2 Постанови КМ України № 268, в сукупності з іншими законодавчими актами, якими врегульовано оплату праці в Україні, а Положення про преміювання УЕПР ДМ ЛМР від 04.01.2022, затверджене наказом від 04.01.2022 № 77К, в тому числі підп. 1.1.1 п. 1.1, застосуванню не підлягає.

Стверджує, що відповідачем неправильно нараховано ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 10 по 18 лютого 2022 року та невиплачено 4439,97 грн зазначеної допомоги. Вважає, що відповідачем свідомо та умисно порушено трудові права позивачки, такі дії відповідача заподіюють позивачці значних моральних страждань, та завдають моральної шкоди. Зазначений у позові розмір моральної шкоди у вартісному виразі 60000,00 грн, є повністю співмірним з діями відповідача як до подання позову, так і після відкриття провадження судом, та їх наслідками для відповідача і лише частково призведе до покриття витрат необхідних для відновлення психологічного стану і здоров`я позивачки.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення заробітної плати при звільненні та моральної шкоди закрито.

Роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався тим, що оскільки усі необхідні суми, які були передбачені ОСОБА_1 при звільненні виплачені згідно з положеннями трудового законодавства, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на те, що вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, яка не виплачена при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, тому у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди також необхідно відмовити, оскільки такі вимоги є похідними.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 08 листопада 2021 року між управлінням екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір (контракт), за умовами якого ОСОБА_1 приймається на роботу в управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради за професією (посадою) головного спеціаліста –юрисконсульта. За цим контрактом працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із пунктом 9 строкового трудового договору (контракту), укладеного з ОСОБА_1 , працівнику за виконання обов`язків за контрактом встановлюється: посадовий оклад (тарифна ставка, відрядна розцінка), у розмірі, зазначеному у штатному розписі.

Пунктом 12 строкового трудового договору (контракту) визначено, що преміювання здійснюється щомісячно та у відповідності до положення про преміювання.

Строк дії контракту з 09.11.2021 по 31.12.2021 (т. 1 а.с.55).

21 грудня 2021 року між управлінням екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода до строкового трудового договору про те, що ОСОБА_1 продовжує роботу в управлінні екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта на час оголошення конкурсу на дану посаду по 31.03.2022 або до фактичного призначення на посаду основного працівника за кваліфікацією юрист (т. 1 а.с.59).

Згідно із посадовою інструкцією головного спеціаліста-юрисконсульта управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, затвердженою начальником управління 08.11.2021, юрисконсульт є посадовою особою, правовий статус якого визначається Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і відноситься до шостої категорії посад.

У своїй діяльності юрисконсульт керується Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції», іншими законами України з питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування, реалізації визначених повноважень, тощо.

Основні завдання і функції юрисконсульта передбачені розділом ІІ Посадової інструкції.

Зокрема, основним завданням юрисконсульта є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів управління, його керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також здійснення представництва в судах; розроблення проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції управління; проведення аналізу та узагальнення матеріалів справи про хід виконання організаційно-розпорядчих документів; проведення правової експертизи проектів розпоряджень міського голови, рішень виконавчого комітету, ухвал міської ради, інших нормативно-правових та нормативних актів, що подаються на підпис (візування) начальнику управління; здійснення правового аналізу чинного законодавства; підготовка проектів нормативних актів, розгляд проектів нормативно-правових актів, які надійшли для погодження, з питань, що належать до компетенції управління, підготовка письмових висновків чи зауважень до них; здійснення разом з структурними підрозділами Львівської міської ради розгляду нормативних актів з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства, підготовки пропозицій щодо внесення змін і доповнень або визнання такими, що втратили чинність; надання письмових відповідей на звернення громадян, надання висновків, доповідних записок; забезпечення виконання службових документів та розгляду звернень громадян, які надійшли до управління; організація роботи, пов`язаної з укладенням договорів (контрактів), підготовка та здійснення заходів, спрямованих на виконання договірних зобов`язань, забезпечення захисту прав і законних інтересів; розроблення проектів наказів з питань, що належить до компетенції управління; інформування начальника про необхідність вжиття заходів для внесення змін до нормативно-правових актів та інших документів або визнання їх такими, що втратили чинність; виконання інших обов`язків та доручень начальника управління (т. 1 а.с.61-63).

Наказом управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради від 10.01.2022 № 001-к «Про призначення уповноваженої особи з публічних закупівель», відповідно до ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі», керуючись Положенням про уповноважену особу з питань публічних закупівель, затвердженим наказом від 06.09.2021 №061-к, з метою приведення у відповідність посад у зв`язку із кадровими змінами до вимог законодавства та нормативно-правових актів, ОСОБА_1 призначено з 10 січня 2022 року уповноваженою особою з публічних закупівель, шляхом покладення на неї функцій уповноваженої особи з питань публічних закупівель, як додаткової важливої роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством (т. 1 а.с.64).

В свою чергу, згідно із Положенням про уповноважену особу з питань публічних закупівель Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, затвердженого наказом начальника Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради О.А. Сладковою №061-к від 06.09.2021 р., уповноважена особа (особи) – службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника і визначена відповідальною за: організацію закупівель, що здійснюються відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»; проведення процедур закупівель, спрощених закупівель; оприлюднення в електронній системі закупівель звітів про договори про закупівлі, укладені без використання електронної системи закупівель, у випадках здійснення закупівель відповідно до ч. 7 ст.3 Закону; на підставі власного розпорядчого рішення замовника або трудового договору (контракту) (том 1 а.с.65-70).

Згідно із п. 2 Положення уповноважена особа визначається або призначається замовником одним з таких способів: 1) шляхом покладення на працівника із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством; 2) шляхом уведення до штатного розпису окремої посади, на яку буде покладено обов`язки виконання функцій уповноваженої особи (уповноважених осіб); 3) шляхом укладення трудового договору (контракту) згідно із законодавством.

Уповноважена особа здійснює свою діяльність на підставі укладеного із замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника та відповідного положення (п.3.1 Положення).

Оплата праці (доплата) уповноваженої особи здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів. Розмір заробітної плати (доплати) уповноваженої особи визначається у трудовому договорі (контракті) відповідно до вимог законодавства.

Штатним розписом управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, введеного в дію з 01.01.2022, затверджено штат у кількості 17 штатних одиниць, серед яких є посада головного спеціаліста-юрисконсульта з посадовим окладом 5500.00 грн. (т. 1 а.с.159)

Структурні складові оплати праці ОСОБА_1 складали: посадовий оклад; премія, в т.ч. 50% за виконання функцій уповноваженої особи із законодавством; гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Наказом «Про преміювання працівників управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради за результатом роботи у січні 2022» від 26.01.2022 №005-к, ОСОБА_1 премійовано у відсотках від посадового окладу, встановленого чинного законодавства, у розмірі: головного спеціаліста-юрисконсульта – 150 % в т.ч. 50% за виконання функцій уповноваженої особи із закупівель (т. 1 а.с.175).

Крім цього, наказом «Про преміювання працівників управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради за результатом роботи у лютому 2022» від 24.02.2022 №011-к, ОСОБА_1 премійовано у відсотках від посадового окладу, встановленого чинного законодавства, у розмірі: головного спеціаліста-юрисконсульта – 235 % в т.ч. 50% за виконання функцій уповноваженої особи із закупівель (т. 1 а.с.176).

Наказом «Про преміювання працівників управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради за результатом роботи у березні 2022» від 31.03.2022 №018-к, ОСОБА_1 премійовано у відсотках від посадового окладу, встановленого чинного законодавства, у розмірі: головного спеціаліста-юрисконсульта – 100 % в т.ч. 50% за виконання функцій уповноваженої особи із закупівель (том 1 а.с177).

31.03.2022 ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку із закінчення терміну дії строкового трудового договору, згідно із п.2 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наказом управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 31.03.2022 № 020-К (том 1 а.с.73).

Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за період виконання функцій уповноваженої особи нараховувалась заробітної плати: січень 2022 (відпрацьовано ОСОБА_1 у відповідності до табелю робочого дня 19 робочих днів), посадовий оклад = 5500.00 грн.; премія = 11 000.00 грн. ((5500.00*150%)+(5500*50%)=11 000.00 грн.).; індексація доходів = 287.80 грн.; Податки: Військовий збір (1,5%) = 251.82 грн.; податок з доходу (18%) = 3021.80 грн.; ОСОБА_1 нараховано заробітної плати за січень 2022: 16 787.80 грн. (5500.00 +11 000.00 +287.80); Виплачено ОСОБА_1 заробітної плати за січень 2022 (з урахуванням податків): 13 514.18 грн. (5500.00 +11 000.00 +287.80) –ПДФО 251.82- ВЗ 3021.80).

Лютий 2022 (відпрацьовано ОСОБА_1 у відповідності до табелю робочого дня 13 робочих днів + 9 днів лікарняних) Посадовий оклад = 3575.00 грн.; Премія = 10 188.75 грн. (( 3575.00 *235%)+(3575,0*50%) = 10 188.75 грн.).; Індексація доходів = 187.07 грн.; Виплата лікарняних за рахунок установи (5 днів) = 1067.65 грн.; Виплата лікарняних за рахунок ФСС (4 дні) = 854.12 грн.; Податки: Військовий збір (1,5%) = 225.28 грн.; Військовий збір ФСС = 12.81 грн.; Податок з доходу (18%) = 2 857.06 грн.; ОСОБА_1 нараховано заробітної плати за лютий 2022: 15 872.59 грн. (3 575.00 +10 188.75 + 1 067.65 + 854.12+ 187.07).; Виплачено ОСОБА_1 заробітної плати за лютий 2022 (з урахуванням податків): 12 777.44 грн. (3 575.00 +10 188.75 + 1 067.65 + 854.12+ 187.07) – ВЗ 225.28 – ВЗ з лік.12.81 – ПДФО 2857.06).

Березень 2022 (відпрацьовано ОСОБА_1 у відповідності до табелю робочого дня 14 робочих днів + 10 днів відпустка без збереження заробітної плати) Посадовий оклад = 3500.00 грн.; Премія = 5 250 грн. ((3500.00 *100%)+(3500*50%)=5250.00 грн.); Індексація доходів = 183.15 грн.; Податки: Військовий збір (1,5%) = 134.00 грн.; Податок з доходу (18%) = 1607.97 грн.; ОСОБА_1 нараховано заробітної плати за березень 2022: 8 933.15 грн. (3500.00 + 5250.00 + 183.15); Виплачено ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2022 (з урахуванням податків): 7191.18 грн. (3500.00 + 5250.00 + 183.15) – ПДФО 134.00 – ВЗ 1607.97).

Квітень 2022 (01.04.2022) виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку - 9 днів та компенсацію за додаткову відпустку працівникам, що мають дітей або неповнолітню дитину 10 днів, разом 19 днів. Нараховано компенсаційних виплат 12 600,80грн, виплачено на картковий рахунок за мінусом податків - 10143,65грн (том 1 а.с.178).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 стверджувала, що у період, коли на неї було покладено обов`язки уповноваженої особи з питань публічних закупівель, їй не виплачено доплати за додаткову роботу відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». При цьому наголошувала, що доплата позивачці за виконання функцій уповноваженої особи з питань закупівель, визначена законодавством, підлягала виплаті щомісячно і не могла бути замінена відповідачем, як роботодавцем шляхом прийняття внутрішніх документів, а також не могла бути прирівняна до премії.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третя статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У справі, яка є предметом перегляду, спірні правовідносини виникли між позивачкою ОСОБА_1 , як головного спеціаліста-юрисконсульта, та управлінням екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі укладеного контракту, з покладенням на ОСОБА_1 виконання функцій уповноваженої особи з питань публічних закупівель.

Так, правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов`язки відповідно до трудового договору.

Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору.

Найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.

У трудовому договорі умови праці та матеріального забезпечення працівника переважно встановлюються нормативно-правовими актами (законами, підзаконними так локальними правовими актами) та, зазвичай, лише окремі з умов договору встановлюються самими сторонами, зокрема, це умови про безпосередню трудову функцію працівника, місце та початок роботи, в окремих випадках – про оплату праці.

При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов`язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.

Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов`язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов`язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб`єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.

Підсумовуючи, контракт базується на договірному регулюванні трудових відносин роботодавця та працівника, як сторін такого особливого договору.

Юридичне значення умов трудового договору (контракту) полягає в такому: а) вони є обов`язковими для працівника та роботодавця; б) впливають на юридичну долю договору та трудових правовідносин, що виникають на його підставі; в) їх невиконання може викликати негативні правові наслідки.

Суд керується тим, що загальним для права принципом є обов`язковість умов укладеного договору для його сторін, договір повинен виконуватися, його наявність і зміст створює обов`язки для обох його сторін. Відповідно, ця загальна засада поширюється й на трудовий контракт як різновид трудового договору.

Свобода договору є однією із загальних засад (принципів) приватного права (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Зміст договору визначається у статтях 6 та 627 ЦК України.

Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, як і будь який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірного типу – договорів про виконання робіт і надання послуг.

Тому на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правила статті 629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 174/780/16-ц (провадження № 61-34732св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених нормативно-правових актів, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів браку грошових коштів у здійсненні зазначених виплат може бути відмовлено в тому разі, коли їх виплата обумовлена в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Правові норми щодо оплати праці працівників органів місцевого самоврядування зарплати визначаються статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-53 і 57 до зазначеної постанови.

Національне агентство України з питань державної служби листом від 26.10.2017 р. № 8793/13-17 з посиланням на Методрекомендації зазначило таке: особи, прийняті на роботу на умовах строкового трудового договору (контракту), не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, а отже: не складають Присяги; їм не встановлюють ранг; період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу держслужби (з метою виплати надбавки за вислугу років). Крім того, вони не мають права на надбавку за вислугу років як посадові особи органів місцевого самоврядування, оскільки такими не є.

Національне агентство України з питань державної служби в листі від 26.10 2017 р. № 8793/13-17, з посиланням на ст. 21 КЗпП підкреслює, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Постановою КМУ від 09.03.2006 р. № 268 прямо не визначено порядок оплати праці таких працівників. При оплаті праці працівників за строковим трудовим договором потрібно керуватись п.п. «ґ» п.п. 1 п. 2 постанови № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», де зазначено: керівники ОМС мають право, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою, на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.

Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 1 п. 2 постанови № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» працівнику на контракті встановлюють посадовий оклад, який передбачується штатним розписом і з зазначенням цього в строковому договорі.

На інші виплати, передбачені для посадових осіб, працівник не має права, оскільки не є посадової особою (присяги не складав). Єдине - працівнику може бути виплачено премію в розмірі, визначеному наказом (розпорядженням) керівника.

За нормами законодавства про працю премії виплачуються працівникові як заохочувальна, а також як обов`язкова складова частини заробітної плати (виробничі премії).

Питання преміювання практично не входить до сфери державного регулювання оплати праці, постаючи як предмет локальної (положення про преміювання, інші локальні акти) та договірної (колективні договори та угоди, конкретні трудові договори) регламентації.

Будучи складовими структури заробітної плати, заохочувальні та виробничі премії відрізняються за підставами нарахування й виплати.

У тому разі, якщо премія виплачується як заохочення за плідну працю або інші досягнення працівника в роботі, тоді її нарахування і виплата повністю залежить від оцінки праці та волі роботодавця. Заохочувальна виплата у виді премії може застосовуватися роботодавцем до працівника, а може і не застосовуватися, і тому за своєю правовою природою заохочувальна премія не є гарантованою для працівника і може йому не нараховуватися роботодавцем.

У тому ж випадку, якщо премія є фактично додатковою заробітною платою, тобто складовою оплати праці, розмір якої визначається роботодавцем на підставі певних критеріїв, визначених законом або трудовим договором (контрактом), тоді виплата такої премії не залежить виключно від волі роботодавця, оскільки він є пов`язаним умовами трудового договору або нормативно-правовим актом, який регулює питання оплати праці працівника на підприємстві (в організації).

Для надання правової визначеності і прогнозованості дій учасників трудових відносин умови нарахування і виплати виробничої премії визначаються заздалегідь. Тобто під час укладення трудового договору (контракту) працівник і роботодавець досягають угоди про умови отримання виробничої премії за встановленими показниками преміювання. Досягнення угоди між працівником і роботодавцем щодо показників виплати виробничої премії свідчить про те, що останній взяв на себе зобов`язання нарахувати і виплатити таку премію працівникові, якщо той виконає виробничі завдання і функції відповідно до умов трудового договору (контракту). Принциповим у питанні виплати виробничої премії є її розмір, який прямо залежить від конкретних результатів праці працівника, які оцінюються відповідно до раніше визначених показників преміювання.

Премія, яка відповідно до умов трудового договору (контракту) пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій працівника та має заздалегідь обумовлені працівником і роботодавцем критерії (показники) преміювання, є обов`язковою виплатою, розмір якої залежить від конкретних результатів роботи працівника.

Як вбачається із п.п.1.1.1 п. 1.1 Положення про преміювання управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.01.2022 №77к, премією є грошова виплата (доплата) працівнику за виконання додаткової важливої роботи, основних показників роботи структурного підрозділу та особистий вклад у загальні результати роботи.

Відповідно до положення про преміювання, яке затверджено наказом від 04.01.2022 № 77к, у місяці в якому працівник управління перебуває у відпустці (основній, додатковій та інших передбачених законодавством) за період тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно із законодавством виплати проводяться із розрахунку середньої заробітної плати, місячна премія нараховується за фактично відпрацьований час (п. 2.5).

З наведеного слід дійти висновку, що на виконання вимог контракту, а саме п. 12, враховуючи Положення про преміювання управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.01.2022, з урахуванням покладення на позивачку функції уповноваженої особи з публічних закупівель, без внесення до контракту будь яких змін, відповідач нараховував та виплачував доплату у вигляді премії за виконання функцій уповноваженої особи.

Аргументи апелянта на те, що відповідачем всупереч вимогам ст. 94 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України « «Про публічні закупівлі», абзацу «в» підпункту 1 пункту 2 Постанови КМ України» №268 внесено зміни у визначену законом структуру оплати праці та об`єднано доплату, яка передбачена законодавством у конкретному розмірі з премією, яка не передбачена окремо законодавством та підлягає регулюванню внутрішнім документом управління, є безпідставними, оскільки у даному випадку питання доплати врегульовано пунктом 12 строкового трудового договору (контракту) від 08.11.2021 року, яким передбачене преміювання працівника.

У свою чергу, ОСОБА_1 не набула статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки проходила службу за строковим трудовим договором (контрактом), її прийнято на роботу без проведення конкурсу, їй не було присвоєно ранг у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування, ОСОБА_1 не складала присяги, тобто остання не набула статусу посадової особи органу місцевого самоврядування.

Тож, на переконання колегії суддів, преміювання у відповідному співвідношенні до розміру посадового окладу, яке передбачено у п. 12 Контракту, є грошовою виплатою, в тому числі за виконання додаткової роботи, а у випадку позивачки, пов`язаною з виконанням обов`язків уповноваженої особи з питань публічних закупівель, відтак в розумінні частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» є елементом додаткової заробітної плати, адже нараховувались протягом погодженого між сторонами часу.

Зважаючи на те, що позивачка працювала на умовах укладеного контракту, до якого у свою чергу, у зв`язку з покладенням на неї обов`язків уповноваженої особи з питань публічних закупівель жодні зміни та доповнення не вносились, адміністрація відповідача правомірно нараховував та виплачував премію, з урахуванням покладених на позивачку додаткових обов`язків. Нарахування премії не суперечить законодавству України, оскільки за своєю правовою природою встановлені контрактом з позивачкою премії передбачені системою оплати праці та є складовою структури заробітної плати, закріпленої у статті 2 Закону України «Про оплату праці», а саме додаткової заробітної плати. Виплата премій як заходу заохочення є правом роботодавця, вона не може мати обов`язкового характеру, тобто не може бути передбачена контрактом як обов`язок роботодавця.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що усі необхідні суми, які були передбачені ОСОБА_1 під час виконання нею обов`язків уповноваженої особи з питань публічних закупівель були, нараховані та виплачені позивачці.

З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення належної заробітної плати при звільненні, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення інших позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, які є похідними від первісної вимоги.

Інші, наведені в апеляційній скарзі аргументи, є аналогічними доводам, викладеним в позові, не спростовують висновків судів першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі апелянт, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). О

Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк