Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №466/12456/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/12456/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/155/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8

за апеляційною скаргою прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року стосовно ОСОБА_6 за ст. 390-1 КК України, -

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строком на 1 (один) рік 06 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 20 жовтня 2025 року у виді пробаційного нагляду і остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання обраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.

Згідно вироку суду, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 у справі №466/10303/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_6 , строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_6 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_6 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_10 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_6 наближатися на відстань не менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_6 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_10 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, ОСОБА_6 , будучи ознайомлений із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року про встановлення відносно нього обмежувального припису, 21.12.2025 року, близько 13:30 год., діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч. 4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, порушив обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_10 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі.

Таким чином, ОСОБА_6 умисно не виконав обмежувальний припис, що застосований до нього судом, тобто скоїв кримінальний проступок передбачений ст. 390-1 КК України.

На вирок суду прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати у зв?язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.10.2025 у виді пробаційного нагляду і остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки 6 місяців. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.10.2025 ОСОБА_6 на момент ухвалення вироку від 12.01.2026 відбувати не починав, у зв?язку з чим у нього залишалось невідбутим покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч.4 ст. 51-1 КК України пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п?яти років.

Звертає увагу, що з урахуванням наведених вище вимог ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання у виді пробаційного нагляду вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 12.01.2026 на підставі ст. 71 КК України мало призначатись на строк більше 2 років.

При цьому наголошує, що суд першої інстанції зазначених вимог ч. 4 ст. 71 КК України не дотримався, допустивши неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу прокурора не заперечили, обговоривши наведені в апеляційні скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Доводи ж апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 71 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для відповідного виду покарання Загальною частиною цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів провадження, призначивши цим вироком покарання ОСОБА_6 за ст. 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 6 місяців, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення йому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків із урахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 20.10.2025, яким його засуджено до 2 років пробаційного нагляду.

Разом з тим, покарання за вказаним вироком від 20.10.2025 ОСОБА_6 на момент ухвалення вироку від 12.01.2026 не відбував, у зв`язку з чим невідбутою залишалася повна його частина у виді 2 років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 51-1 КК України пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

Отже, з урахуванням наведених положень ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 12.01.2026 мало бути призначене на строк, що перевищує 2 роки.

Однак суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався, допустивши неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також обставину, що обтяжує покарання, — рецидив кримінального правопорушення.

Відтак, обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити за ст. 390-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 у виді пробаційного нагляду і остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки 6 місяців.

Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного, узгоджується з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання з ухваленням у цій частині нового вироку.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 615, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_9 задоволити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 за ст. 390-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 у виді пробаційного нагляду і остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки 6 місяців.

В решті вирок суду залишити без змін.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4