Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №375/2187/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/1541/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 375/2187/24

31 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Даниленко Тетяни Іванівни на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 рокув справі про адміністративне правопорушенняза ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано її адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснено, що у разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, буде стягнуто штраф у подвійному розмірі в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, відповідно до статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 23 січня 2026 року захисник ОСОБА_3 адвокат Даниленко Т.І. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 рокута закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з`ясуванням обставин справи.

Зазначає, що відеофіксація події починається з моменту коли о 00:01 год 24.11.2025 року працівники поліції, які складали протокол, під?їхали до стоячого автомобіля, у якому знаходилось двоє осіб: чоловік та жінка. Коли патрульний підійшов до авто, то на його звернення віконце з водійської сторони відчинила жінка. Факт керування даною особою транспортним засобом не зафіксовано та нічим не підтверджується, отже ОСОБА_2 , на яку склали протокол не має статус водія, згідно ПДР. Згідно цих же правил, перебування особи у авто, у будь-якому стані не заборонено законом.

Вказує на те, що на відео поліцейський зазначає, що не знає достеменно хто взагалі особа, на яку він буде складати протокол. На відеозаписі о 00:06:48 год зафіксовано, як поліцейський каже « Ви були у авто у темну пору доби, як я міг бачити хто був за кермом, поясніть мені будь ласка».

Вказує на те, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами і обов?язками, передбаченими ст.268 КУпАП, про що зазначається у протоколі, окрім того, особі обов?язково пропонується надати письмові пояснення та зауваження по суті вчиненого, які включаються до протоколу або додаються до протоколу окремо. Цього зроблено працівниками поліції не було. Вони обмежились фразою «можете по 63 Конституції відмовитись від пояснень».

Зазначає, що суддя першої інстанції притягнула до адміністративної відповідальності особу, якої не існує, адже, обставини та події, які зафіксовані на відео стосуються ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1.

Вказує на те, що суд першої інстанції помилково встановив у постанові від 23.10.2025 року, що факт адміністративного правопорушення відбувся 24 грудня 2024 року, в той час як протокол складений по події 24 листопада 2024 року, тобто факти встановлені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Також в апеляційній скарзі просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що копію постанови суду першої інстанції апелянт отримала 14 січня 2026 року. В судовому засіданні в суді першої інстанції участь не приймала, оскільки не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на вище викладене просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 23 жовтня 2025 року ОСОБА_3 присутня не була.

Копію оскаржуваної постанови апелянт отримала 14 січня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи є обгрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки строк було пропущено з поважних причин.

В судове засідання з`явились ОСОБА_1 та її захисник адвокат Даниленко Тетяна Іванівна, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Визнаючи ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Згідно протоколупро адміністративне правопорушення серії ААД № 696501, 24 листопада 2024 року об 00 год 01 хв в селищі Рокитне, по вул. Ентузіастів водій ОСОБА_2 керувала Wolkswagen Golf з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законодавством порядку на місці зупинки або в медичному закладі водій категорично відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапорт та відеозаписи з портативного реєстратора.

Дослідивши вказані докази суд встановив наступне.

З наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що ОСОБА_2 направляється до Рокитнянської багатопрофільної лікарнідля проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння так як у неї виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці.

Зі складеного поліцейським акту огляду на стан алкогольного сп`яніння вбачається, що у водія ОСОБА_2 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються іншими доказами наявними у матеріалах справи.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що співробітники поліції підходять до автомобіля на водійському сидінні якого перебуває ОСОБА_1 (зафіксований час на відео 00:01).

На запитання співробітників поліції чому ОСОБА_1 їде в комендантську годину, остання повідомила, що возила друга в лікарню, а зараз їде назад (зафіксований час на відео 00:02).

На запитання співробітника поліції чи вживала ОСОБА_1 алкоголь, остання повідомила, що алкоголь не вживала, пила енергетик. (зафіксований час на відео 00:02)

На запитання співробітника поліції чи згодна ОСОБА_1 проти огляду на стан алкогольного сп`яніння, остання питає у співробітника поліції які були підстави для запинки транспортного засобу. Співробітник поліції роз`яснює, що підставою для зупинки транспортного засобу пов`язана з початком комендантської години.

В подальшому зафіксовано, як співробітник поліції разом з ОСОБА_1 перевіряють герметичність запакування мунштуку.

В подальшому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. (зафіксований час на відео 00:07)

Співробітник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, на що остання також відмовляється (зафіксований час на відео 00:07), відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння пояснюється ОСОБА_1 тим, що транспортний засіб було зупинено незаконно.

Співробітник поліції роз`яснює ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду (зафіксований час на відео 00:09).

Зафіксовано, як співробітник поліції повторно, двічі пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовляється (зафіксований час на відео 00:10-00:11)

Співробітник поліції роз`яснює ОСОБА_1 її права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. (зафіксований час на відео 00:11)

Аналіз вказаних відеозаписів, які були долучені як докази до матеріалів справи, свідчить про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований працівником поліції спосіб (на місці зупинки або у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими судом першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. Така відмова було зафіксована на бодікамеру працівника поліції.

При цьому, суд зауважує, що вимога поліцейського про необхідність проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття.

На відеозаписі відображено чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що факт керування апелянтом транспортним засобом не зафіксовано та нічим не підтверджується, отже ОСОБА_2 , на яку склали протокол не має статус водія, згідно ПДР, оскільки з дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 не заперечує того, що саме вона керувала транспортним засобом. Так, зокрема на запитання співробітників поліції чому ОСОБА_1 їде в комендантську годину, остання повідомила, що возила друга в лікарню, а зараз їде назад. (зафіксований час на відео 00:02).

Окрім того, вона повідомляла співробітникам поліції, що їй залишилось проїхати 200 метрів до її дому. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що керувала транспортним засобом, а лише була категорична не згодна з підставами її зупинки.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що на відео поліцейський зазначає, що не знає достеменно хто взагалі особа, на яку він буде складати протокол. На відеозаписі 00:06:48 год зафіксовано, як поліцейський каже «Ви були у авто у темну пору доби, як я міг бачити хто був за кермом, поясніть мені будь ласка», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спотворюють фактичні обставини справи. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 каже співробітникам поліції «Ви нас бачили, що ми їхали, завозили хлопця…» на що співробітник поліції каже «Ви були у авто у темну пору доби, як я міг бачити хто був за кермом, поясніть мені будь ласка». ОСОБА_1 наполягає на тому, що її зупинили не законно. Чоловік, який перебував в автомобіли разом з ОСОБА_1 в якості пасажира каже співробітникам поліції, що їм залишилось проїхати 200 метрів.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами і обов?язками, передбаченими ст.268 КУпАП, про що зазначається у протоколі, окрім того, особі обов?язково пропонується надати письмові пояснення та зауваження по суті вчиненого, які включаються до протоколу або додаються до протоколу окремо. Цього зроблено працівниками поліції не було. Вони обмежились фразою «можете по 63 Конституції відмовитись від пояснень», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки на відеозаписі зафіксовано, як співробітник поліції роз`яснює ОСОБА_1 її права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. (зафіксований час на відео 00:11). Окрім того, на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомляє співробітників, що має юридичну освіту. (зафіксований час на відео 00:08)

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суддя першої інстанції притягнула до адміністративної відповідальності особу, якої не існує, адже, обставини та події, які зафіксовані на відео стосуються ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки безпосередньо в апеляційній скарзі представник зазначає, що дошлюбле прізвище ОСОБА_3 було ОСОБА_1. Окрім того, в матеріалах справи міститься копія посвідчення водія видане на ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції помилково встановив у постанові від 23.10.2025 року, що факт адміністративного правопорушення відбувся 24 грудня 2024 року, в той час як протокол складений по події 24 листопада 2024 року, тобто факти встановлені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки допущена судом першої інстанції описка не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено.

Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим правопорушенням.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Даниленко Т.І.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Даниленко Тетяні Іванівні строк на апеляційне оскарження постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Даниленко Тетяни Іванівни залишити без задоволення.

Постанову Рокитнянського районного суду Київської областівід 23 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: