Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №357/18106/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1082/2026

справа №357/18106/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цуранова А.Ю., дата повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У грудні 2024 року ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказує, що 13 березня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 830879394 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис.

Перед укладенням договору відповідач через офіційний сайт кредитодавця ознайомився з правилами надання коштів у позику, добровільно подав заявку із зазначенням персональних даних та реквізитів платіжної картки, які були перевірені кредитодавцем.

На виконання договору кредитодавець перерахував на банківську картку відповідача 14 250,00 грн, що підтверджується платіжними документами, у зв`язку із чим зобов`язання з надання кредиту виконано в повному обсязі.

Зазначає, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу: спочатку від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», далі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до позивача. Відступлення вимог відповідає положенням статей 512, 514, 1077-1078 ЦК України, тому позивач набув усіх прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за дисконтною, базовою та подальшою процентними ставками залежно від строку та фактичного користування кредитом. Відсотки нараховувалися відповідно до погоджених сторонами умов, а їх розмір та порядок не суперечать законодавству. Розрахунок заборгованості підтверджує, що станом на момент звернення до суду загальна сума боргу становить 18 750 грн, з яких 11 461,50 грн ? основний борг, 7 288,50 грн ? заборгованість за процентами. Подані розрахунки узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, а нарахування після відступлення прав вимоги новими кредиторами не здійснювалося.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання у встановлені строки призвело до виникнення простроченої заборгованості, що становить 18 750,00 гривень. Попередній розрахунок судових витрат позивача становить 8 422,40 грн та включає судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 830879394 від 13 березня 2020 року у розмірі 18 750,00 грн.

Стягнути судові витрати, а саме судовий збір 2 422,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 6 000,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 830879394 від 13 березня 2020 року у розмірі 18 750 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Повернуто ТОВ «ФК «ЕЙС» із спеціального фонду Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти, зобов`язання за договором виконав, а позичальник порушив взяті на себе зобов`язання, оскільки не дотримався строку повернення коштів та, відповідно, змінив строки кредитування й порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Наявна в матеріалах справи квитанція, надана відповідачем про сплату 28 травня 2020 року суми в розмірі 14 005,00 грн підтверджується також розрахунком заборгованості позивача та врахована при визначенні розміру боргу.

Суд першої інстанції установив, що в день сплати частини боргу 28 травня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 830879394 від 13 березня 2020 року про реструктуризацію залишку боргу в розмірі 14 466,50 грн за графіком платежів на п`ять часткових сплат та наявна в матеріалах справи квитанція, надана відповідачем, про сплату 11 червня 2020 року суми в розмірі 3 005 грн підтверджує виконання умов такої додаткової угоди лише частково. Дана угода втратила чинність з моменту її укладення внаслідок несплати відповідачем інших за графіком платежів.

Стягнувши 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував незначну складність справи, ціну позову, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів, відомості про особу відповідача.

Повернувши позивачу сплачений судовий збір, суд першої інстанції вказав, що відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено 13 березня 2020 року. Разом з цим, договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено 28 листопада 2018 року.

Ураховуючи те, що договір факторингу укладений раніше ніж виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, скаржник уважає, що право вимоги за зобов`язанням не виникло, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

За таких обставин, на переконання скаржника ТОВ «ФК «ЕЙС» не може вимагати виконання зобов`язання.

Щодо витрат на правничу допомогу позивача вказує, що стороною позивача не надано підтвердження оплати послуг.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області скасувати, ухвалити нове судове рішення.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

03 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Тараненка А.І., який діє в інтересах ТОВ "ФК "ЕЙС", на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, строк дії якого відповідно до пункту 8.2 спочатку визначено до 28 листопада 2019 року, однак додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року його продовжено до 31 грудня 2024 року, що свідчить про тривалий, а не разовий характер виконання договору.

Згідно пунктів 2.1, 1.2, 1.3, 1.5 вказаного договору предметом договору є відступлення прав вимоги, визначених у відповідних реєстрах, такі реєстри можуть укладатися неодноразово, а згідно пункту 4.1 право вимоги переходить саме з моменту підписання відповідного реєстру, а не договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №90 від 21 липня 2020 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача на суму 18 750,00 грн, тобто після укладення кредитного договору №830879394 від 13 березня 2020 року, що спростовує доводи про перехід права вимоги в момент укладення договору факторингу; при цьому позивач надав належні докази ? сам договір та відповідний реєстр.

Надалі 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк якого відповідно до пункту 8.2 визначено до 04 серпня 2021 року та продовжено додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року і №3 від 30 грудня 2022 року до 30 грудня 2024 року.

Згідно пунктів 2.1, 1.3, 1.5 договору його предмет аналогічно полягає у відступленні прав вимоги за реєстрами, які можуть формуватися неодноразово, а відповідно до пункту 4.1 перехід права вимоги відбувається з моменту підписання реєстру. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року право вимоги до відповідача на суму 18 750,00 грн перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Положення пункту 3.1.1 та визначення фінансування підтверджують, що договір має рамковий характер і реалізується через окремі реєстри протягом усього строку дії, а підпункт 5.3.3 передбачає право фактора відступати вимоги третім особам.

07 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу №0711/24/Е, за яким відповідно до пункту 1.1 клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі, а згідно пункту 1.2 перехід права вимоги відбувається в момент підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Витяг з реєстру боржників та підписаний сторонами акт (долучені до позову) підтверджують перехід до позивача права вимоги до відповідача на суму 18 750,00 грн.

Отже, з урахуванням умов договорів та наданих реєстрів і актів, право вимоги переходило послідовно саме в момент підписання відповідних реєстрів/актів у межах строку дії договорів, що підтверджує належність позивачу спірного права вимоги та спростовує доводи про відсутність переходу чи неправильний момент переходу права вимоги.

Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що факт надання правничої допомоги підтверджено належними доказами, зокрема, договором про надання правничої допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг),

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

28 січня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "ФК "ЕЙС" у справі.

В обґрунтування письмових пояснень посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 та вказує, що судом зроблено висновок про правомірність переходу прав вимоги.

Просить при розгляді справи врахувати вказані правові висновки Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 13 березня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ? «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі ? «Позичальник») укладено договір кредитної лінії №830879394 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 14 250,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пункту 1.3., пункту 1.4. або пункту 1.5. цього договору.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2 договору) (а.с. 24

28 травня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №830879394 від 13 березня 2020 року, відповідно до умов якої у зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов договору №830879394 від 13 березня 2020 року та зверненням позичальника, Товариство надає позичальнику розстрочку в погашенні заборгованості в сумі 14 466,50 гривень на 70 днів.

Згідно пункту 2 додаткової угоди загальна сума заборгованості, вказана в пункті 1 додаткової угоди є фіксованою, а будь-які нарахування до договору призупиняється.

Згідно пункту 3 додаткової угоди позичальник сплачує Товариству суму заборгованості, вказану в пункті 1 додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 20% відсотків від її загальної суми на таких умовах: 11 червня 2020 року - 2 894,00 гривень; 25 червня 2020 року - 2 894,00 гривень; 09 липня 2020 року - 2 894,00 гривень; 23 липня 2020 року - 2 894,00 гривень; 06 серпня 2020 року 2 890,50 гривень (а.с. 29).

Згідно даних платіжного доручення від 13 березня 2020 року убачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перераховано 14 250,00 гривень. У графі отримувач вказано " ОСОБА_2 ", у графі призначення платежу вказано "переказ коштів згідно договору №830879394 від 13.03.2020, ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer" (а.с.52).

28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору).

Отже предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору).

28 листопада 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції. Всі інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 56).

31 грудня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції.

31 грудня 2021 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 57).

31 грудня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 58).

31 грудня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 59 зворот).

21 липня 2020 року ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" підписано реєстр прав вимоги №90 від 21 липня 2020 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право вимоги за кредитним договором №830879394 від 13 березня 2020 року на загальну суму 18 750,00 гривень, з яких: 11 461,50 гривень - заборгованість по основному боргу; 7 288,50 гривень - заборгованість по відсоткам (а.с. 61-63).

05 серпня 2020 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС") укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 830879394 від 13 березня 2020 року у сумі 31 660,00 гривень, що підтверджується даними витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року (а.с. 64-69).

03 серпня 2021 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 73).

30 грудня 2022 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно (а.с. 74).

31 серпня 2023 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" підписано реєстр прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право вимоги за кредитним договором №830879394 від 13 березня 2020 року на загальну суму 18 750,00 гривень, з яких: 11 461,50 гривень -заборгованість по основному боргу; 7 288,50 гривень - заборгованість по відсоткам (а.с. 75-78).

07 листопада 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №0711/24/Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 є невід`ємною частиною Договору.

Клієнт зобов`язується надати документацію по боржниках, зазначених у реєстрі боржників протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати фактором ціни продажу заборгованості.

Додатком №1 до договору факторингу №0711/24/Е від 07 листопада 2024 року сторони погодили форму реєстру боржників (а.с.79-86).

07 листопада 2024 року ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" підписано реєстр боржників до договору факторингу №0711/24/Е від 07 листопада 2024 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру убачається, що до ТОВ "ФК "ЕЙС" перейшло право вимоги за кредитним договором №830879394 від 13 березня 2020 року на загальну суму 18 750,00 гривень, з яких: 11 461,50 гривень - заборгованість по основному боргу; 7 288,50 гривень - заборгованість по простроченим відсоткам (а.с. 89-91).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

На підтвердження позовних вимог та факту відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» було надано копії:

договору № 830879394 від 13 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 із додатками (а.с. 18-28);

додаткової угоди до договору №830879394 від 13 березня 2020 року (а.с. 29);

договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»;

додатків № 1, 2, 3 до договору факторингу;

додаткових угод № 19, 26, 27, 31, 32 до договору факторингу (а.с. 56,-60);

витягу з реєстру (а.с. 61-63);

договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 64-69);

додатків № 1, 2, 3 до договору факторингу (а.с. 70-72);

додаткових угод №2, №3 до договору №05/0820-01 (а.с.73-74)

реєстру прав вимоги (а.с. 75-78);

договору факторингу № 0711/24/Е від 07 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" (а.с. 79-85);

додатків № 1, 2, 3 до договору факторингу (а.с. 86-88);

реєстру прав вимоги (а.с. 89-91);

Відповідно до пункту 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, відповідно до підпункту 1.3. договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно пункту 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписання Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Надані копії договорів факторингу та реєстрів боржників містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення та перехід права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ "ФК "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "ФК "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС", ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС".

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 при вирішенні спору за подібних правовідносин зауважив: "…допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом…".

За таких обставин доводи скаржника в тій частині, що кредитор не міг передати право вимоги позивачу є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумачення укладених договорів та норм матеріального права, тому відхиляються судом.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності доказів оплати позивачем послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів зазначає про таке.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20.

У справі, що переглядається колегією суддів, на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08 листопада 2024 року, укладеного між АБ "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС" (а.с. 101-103); копію додатку №1 до договору №08/11/24-01 від 08 листопада 2024 року (протокол погодження вартості послуг) (а.с. 104); додаткову угоду №4 до договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08 листопада 2024 року (а.с. 105-107); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 08 листопада 2024 року (а.с. 111); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 (а.с. 112), копію довіреності від надання (а.с. 113).

Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують як факт укладення договору про надання правничої допомоги, так і обсяг наданих послуг, їх вартість та прийняття таких послуг клієнтом, що відповідає вимогам статей 137, 141 ЦПК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не ставить можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу у залежність виключно від факту їх фактичної оплати на момент розгляду справи, оскільки достатнім є встановлення обсягу наданих послуг та їх вартості, яка підлягає сплаті.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що стороною позивача не надано підтвердження оплати послуг професійної правничої допомоги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

За установлених обставин, колегія суддів робить висновок, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова