Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №681/1371/24 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1371/24

Провадження 1-кп/681/8/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р.

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024244000001014 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Понінка Полонського району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, не працюючого, з вищою освітою, раніше судимого: 10.10.2023 Полонським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 259 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців,-

за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 361, ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК України

встановив:

13.09.2022, приблизно о 15:00 годині ОСОБА_6 в період дії на території України воєнного стану перебував з дозволу власниці ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_3 , де в дитячій кімнаті скориставшись тим, що ОСОБА_4 вийшла до сусідньої кімнати, а ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в силу свого малолітнього віку не усвідомлює значення протиправних дій, таємно зняв з шиї Галушкевича Давіда золотий ланцюжок 585 проби, вагою 2,41 г, вартістю 4982,52 грн на якому знаходилася золота підвіска у формі хрестика з розп`яттям Ісуса Христа 585 проби, вагою 1,02 г, вартістю 2108,78 грн після чого зник з місця події, заволодівши в такий спосіб майном малолітнього потерпілого загальною вартістю 7091,30 грн.

14.04.2023, приблизно о 10:00 годині ОСОБА_6 в період дії на території України воєнного стану тимчасово спільно проживав з ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 , де обвинувачений перебуваючи в спальній кімнаті, скориставшись тим, що потерпіла була відсутня за місцем проживання, таємно, повторно викрав з шафи золоту обручку 585 проби, вагою 2,1 г, вартістю 4707, 38 грн, а також золотий браслет, із підвіскою у формі літери «К», 585 проби, вагою 6,92 г, вартістю 16206,50 грн, що належать ОСОБА_5 , а всього заволодів майном потерпілої загальною вартістю 20913,88 грн.

Зазначеними діями ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена, повторно, в умовах воєнного стану.

Стороною обвинувачення згідно обвинувального акту кожен епізод вище зазначених крадіжок окремо кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме перший (13.09.2022) - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану, а другий (14.04.2023) - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто як сукупність кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

В даному випадку обвинувачений вчинив обидві крадіжки, передбачені тією самою частиною однієї тієї самої статті КК України (ч.4 ст.185), за жодну із яких його не було засуджено, що виключає наявність сукупності кримінальних правопорушень, а тому кожен епізод крадіжки не потребує самостійної кваліфікації, як цього припустилась сторона обвинувачення, а відтак дії ОСОБА_6 щодо вчинення ним двох епізодів крадіжок підлягають кваліфікації лише за ч.4 ст.185 КК України із зазначенням ознаки повторності.

24.08.2023, приблизно о 13:00 годині обвинувачений перебував в будинку АДРЕСА_3 , де під вигаданим приводом попросив у ОСОБА_4 її мобільний телефон iPhone 11 Pro Мах, на що остання погодилася.

Отримавши зазначений телефон ОСОБА_6 , не повідомляючи його власницю про свої наміри, завантажив з мережі та встановив на вказаний мобільний телефон мобільний застосунок «АВаnk24», в якому використовуючи анкетні дані та мобільний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , створив особистий кабінет на її ім`я та після підтвердження реєстрації видалив вказаний застосунок із телефону.

В подальшому, ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого проживання, зі свого мобільного телефону «Google» моделі «Pixel За XL», увійшов у застосунок автоматизованої системи онлайн-банку «АВаnk24» AT «Акцент-Банк», а саме у попередньо створений ним особистий кабінет ОСОБА_4 , при цьому використовуючи її мобільний номер телефону та попередньо створений пароль отримав кредит на її ім`я в розмірі 9000 грн.

Цього ж дня, о 14:36 годині обвинувачений переказав наданий кредит в максимально доступній сумі 8500 грн. (340 грн комісія) з рахунку НОМЕР_2 , емітованого на ім`я ОСОБА_4 на свою банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , заволодівши в такий спосіб коштами потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 8840 грн.

22.10.2023 приблизно о 10:00 годині у мобільному застосунку «АВаnk24», встановленому на мобільному телефоні ОСОБА_6 , в особистий кабінет ОСОБА_4 надійшла пропозиція від банку про отримання кредиту «швидка готівка» на суму 5000 грн.

Обвинувачений, з метою заволодіння даним кредитом, підтвердив його отримання від імені ОСОБА_4 і відразу переказав надані банком кошти з рахунку потерпілої НОМЕР_4 на власну картку відкриту в банку AT «Перший Український Міжнародний Банк» № НОМЕР_5 , та в такий спосіб заволодів коштами ОСОБА_4 на суму 5000 грн.

Сторона обвинувачення кваліфікувала зазначені дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2019 (справа № 655/289/17) - за диспозицією ст. 190 КК України шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В свою чергу обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.

Із матеріалів справи випливає те, що ОСОБА_6 обманним шляхом спонукав ОСОБА_4 надати для нього мобільний телефон, за допомогою якого обвинувачений у вище зазначений спосіб заволодів коштами потерпілої, проте остання не була з цим обізнана та добровільно не передавала для ОСОБА_6 кредитні кошти.

Отже, вчинений обвинуваченим обман потерпілої щодо добровільної передачі мобільного телефону являвся лише способом доступу до права на отримання від імені ОСОБА_4 кредитних коштів, а саме заволодіння ними відбувалось таємно, відтак правильна кваліфікація дій ОСОБА_6 є вчинення ним крадіжки, тобто в даному випадку кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Відповідно до частин 1,3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Приймаючи до уваги що інкримінований обвинуваченому злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України є нетяжким, а злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України - тяжким, тому відсутні підстави перекваліфіковувати дії ОСОБА_6 , а відтак суд в такій ситуації визнає обвинуваченого винним та призначає покарання за ч.2 ст. 190 КК України.

24.08.2023, о 14:36 годині ОСОБА_6 за допомогою особистого мобільного телефону «Google» моделі «Pixel За XL» (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з використанням мережі «Інтернет» (ІР-адреса НОМЕР_7 ), через мобільний застосунок «АВаnk24», який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є електронним платіжним засобом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, користуючись персональними даними клієнта «АВаnk24» AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 , умисно здійснив несанкціоноване втручання в роботу електронної платіжної системи, порушуючи процедуру отримання дозволу на проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу, без дозволу держателя спеціального засобу або уповноваженої особи, використовуючи мобільний номер телефону потерпілої НОМЕР_1 та попередньо створений ним пароль увійшов до особистого кабінету онлайн-банкінгу «АВаnk24» AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 та здійснив грошовий переказ сумі 8 500 грн на свою банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

22.10.2023, о 10:11 годині обвинувачений за допомогою особистого мобільного телефону «Google» моделі «Pixel За XL» (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з використанням мережі «Інтернет» (ІР-адреса НОМЕР_7 ), через мобільний застосунок «АВаnk24», який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є електронним платіжним засобом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, користуючись персональними даними клієнта «АВаnk24» AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 , умисно здійснив несанкціоноване втручання в роботу електронної платіжної системи, порушуючи процедуру отримання дозволу на проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу, без дозволу держателя спеціального засобу або уповноваженої особи, використовуючи мобільний номер телефону потерпілої НОМЕР_1 та попередньо створений ним пароль повторно увійшов до особистого кабінету онлайн-банкінгу «АВаnk24» AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 , та з попередньо відкритого ОСОБА_6 рахунку НОМЕР_4 здійснив грошовий переказ в сумі 5000 грн на свою банківську картку в банку AT «Перший Український Міжнародний Банк» № НОМЕР_5 .

Такими діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні ним вище перелічених кримінальних правопорушень підтверджуються такими доказами.

Показаннями ОСОБА_6 , котрий свою вину визнав повністю та пояснив, що 13.09.2022 перебував у гостях у місці проживання ОСОБА_4 , котра для нього являється кумою, де в дитячій кімнаті, скориставшись відсутністю потерпілої, зняв із шиї свого похресника малолітнього ОСОБА_11 золотий ланцюжок, на якому знаходилася золота підвіска у формі хрестика з розп`яттям ОСОБА_12 , після чого пішов з будинку.

14.04.2023 тимчасово спільно проживаючи з ОСОБА_5 у вище вказаному будинку, скориставшись відсутністю потерпілої, таємно викрав з шафи золоту обручку та золотий браслет, із підвіскою.

Обвинувачений не заперечив кількість викрадених ним золотих виробів їх найменування, вагу та вартість, вказавши, що його матір намагалася добровільно відшкодувати для потерпілих збитки, з цією метою вона перерахувала для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поштовими переказами гроші по 10 тисяч грн кожній, проте потерпілі відмовились їх отримувати.

Також ОСОБА_6 пояснив, що 24.08.2023 він знаходився у будинку ОСОБА_4 де з дозволу останньої отримав її мобільний телефон, у якому без відома потерпілої встановив мобільний застосунок «АВаnk24», створив особистий кабінет на її ім`я та після підтвердження реєстрації видалив вказаний застосунок із телефону, після чого зі свого мобільного телефону увійшов у цей застосунок, використовуючи мобільний номер телефону ОСОБА_4 та попередньо створений пароль отримав кредит на її ім`я в розмірі 9000 грн, переказавши в подальшому цей кредит 8500 грн на свою банківську картку АТ КБ "Приватбанк".

22.10.2023 у мобільному застосунку «АВаnk24», встановленому на його мобільному телефоні, в особистий кабінет ОСОБА_4 надійшла пропозиція від банку про отримання кредиту «швидка готівка» на суму 5000 грн. Він підтвердив його отримання від імені ОСОБА_4 після чого переказав надані банком кошти з рахунку потерпілої на власну картку відкриту в банку AT «Перший Український Міжнародний Банк».

Отримані кошти використав на придбання продуктів харчування, а також на погашення існувавших у нього боргів, зокрема переказав на картки "Приватбанку" для ОСОБА_13 2500 грн та 1100 грн, ОСОБА_14 - 4006 грн, ОСОБА_15 - 1597 грн, ОСОБА_16 - 3873 грн.

Привласненні у вище вказаний спосіб кредити, які він отримував на ім`я ОСОБА_4 ним сплачені. У скоєному щиро розкаявся.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 котра пояснила, що ОСОБА_6 є хрещеним батьком її малолітнього сина ОСОБА_11 . 13.09.2022 обвинувачений прийшов до неї у гості, знаходились у будинку, вона виходила на кухню, залишаючи в кімнаті ОСОБА_6 з сином одних. На наступний день виявила, що у дитини зникли золотий хрестик із ланцюжком. Про такий випадок повідомила обвинуваченого, проте він сказав, що не знає куди могли подітись ці речі.

Також потерпіла зазначала, що 24.08.2023 ОСОБА_6 прийшов до неї в будинок. В ході розмови вона на пропозицію обвинуваченого надала для нього свій мобільний телефон, те що він у ньому робив їй не показував, якихось встановлених додатків у телефоні не бачила. У вересні 2023 для неї зателефонували колектори і повідомили про існування непогашених кредитів. Як вони оформлялись їй невідомо. На даний час будь-яких претензій від банку з приводу повернення нею кредитних коштів не має.

Підтвердила, що від матері обвинуваченого на її ім`я надходив поштовий переказ грошей на суму 10 тисяч грн, від отримання якого вона відмовилась.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що в 2023 році ОСОБА_6 деякий час проживав у її будинку, він залишався там інколи сам. У квітні 2023 року вона виявила, що зникли належні для неї золота обручка, золотий браслет із підвіскою. Пізніше було встановлено працівниками поліції, що ці речі викрав обвинувачений.

Також, зазначила, що від матері обвинуваченого на її ім`я надходив поштовий переказ грошей на суму 10 тисяч грн, від отримання якого вона відмовилась.

Даними протоколу огляду предметів, які вказують на те, що 20.06.2024 слідчим проведено огляд двох етикеток, котрі для нього добровільна надала потерпіла ОСОБА_4 . На етикетках є наявна інформація, зокрема "Ланцюжок, Золото585", вага 2,41, розмір 40.0, а також "Підвіска, Золото 585" вага 1.02 (т.2 а.с. 13-15).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/123-24/11186-ТВ від 23.09.2024, ринкова вартість бувшого у користуванні золотого ланцюжка 585 проби вагою 2,41 грами станом на 13.09.2022, могла становити 4982 грн, а золотої підвіски у формі хрестика 585 проби, вагою 1,02 грами - 2108,78 грн (т.2 а.с. 19-23).

За даними висновку експерта № СЕ-19/123-24/11637-ТВ від 25.09.2024, ринкова вартість бувшого у користуванні обручального кільця 585 проби вагою 2,01 грами станом на 15.03.2023, могла становити 4707,38 грн., а золотого браслета з підвіскою у формі літери "К" 585 проби, вагою 6,92 грами - 16206,50 грн. (т.2 а.с. 32-35).

Згідно до даних протоколу огляду оптичного диску із інформацією в електронному вигляді вилученою у АТ "Акцент-Банк" під час тимчасового доступу до документів вбачається, що з рахунку ОСОБА_4 через мобільний застосунок, який підключений до провайдера надання Інтернет зв`язку із ІР-адресою: НОМЕР_8 переведено грошові кошти: 24.08.2023 о 14:35:38 - 8500 грн на картку іншого банку; 22.10.2023 о 10:11:23 - 5000 грн на картку банку "ПУМБ" (т.2 а.с.64-72).

Відповідно до даних протоколу огляду оптичного диску із інформацією в електронному вигляді вилученою у АТ КБ "Приватбанк" під час тимчасового доступу до документів вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_6 24.08.2023 о 14:36 проведено зарахування 8500 грн, а в подальшому переведено на інші картки: 24.08.2023 о 14:37 суму 2500 грн, 24.08.2023 о 14:49 суму 4006 грн; 24.08.2023 о 24:53 суму 359,95 грн; 25.08.2023 о 16:30 суму 1597 грн; 26.08.2023 о 12:56 суму 40 грн (т.2 а.с.93-97).

За даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів що знаходяться у АТ "Перший Український міжнародний банк" з 22.10.2023 по 18.09.2024 по належній ОСОБА_6 картці № НОМЕР_5 були здійснені трансакції через сервіси інших банків, зокрема: 22.10.2023 о 10:11:36 надійшло на картку 5000 грн, після чого цього ж дня перераховано о 10:12:42 для ОСОБА_17 3873 грн, о 13:50:45 для ОСОБА_13 1100 грн (т.2 а.с.104-110).

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 24.08.2023 заволодівши шляхом шахрайства у вище зазначений вище спосіб кредитними кошти, отриманими ним на ім`я ОСОБА_4 , котрі він перерахував в сумі 8500 грн на свою банківську картку АТ КБ "Приватбанк" у подальшому з метою легалізації (відмивання) майна (грошових коштів), одержаного злочинним шляхом, здійснив із ним наступні фінансові операції:

- 24.08.2023, о 14:37 ОСОБА_6 переказав на картку «ПриватБанку» через додаток «Приват24» ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 2 500 грн;

24.08.2023, о 14:49 ОСОБА_6 переказав на картку «ПриватБанку» через додаток «Приват24» ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 4 006 грн;

24.08.2023, о 21:53 ОСОБА_6 провів оплату за придбані продукти в супермаркеті по вул. Перемоги, 35, в смт. Понінка Шепетівського району Хмельницької області на суму 359,95 грн;

25.08.2023, о 16:30 ОСОБА_6 переказав на картку «ПриватБанку» через додаток «Приват24» ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1 597 грн;

26.08.2023, о 12:56 ОСОБА_6 переказав на свою картку через додаток «Приват24» грошові кошти в сумі 40 грн, у такий спосіб легалізувавши (відмивши) кошти в розмірі 8 502,95 грн, які він одержав злочинним шляхом.

За позицією сторони обвинувачення ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України - умисні дії, які виразились у володінні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Також ОСОБА_6 за обвинувальним актом інкримінується, що він 22.10.2023 заволодівши шляхом шахрайства у зазначений вище спосіб кредитними кошти, отриманими ним на ім`я ОСОБА_4 , котрі він перерахував в сумі 5000 грн на свою банківську картку відкриту в банку AT «Перший Український Міжнародний Банк» у подальшому з метою легалізації цих грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, повторно здійснив із ними наступні фінансові операції:

22.10.2023, о 10:13 год. ОСОБА_6 переказав через електронний кабінет ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 3 873 грн;

23.10.2023, о 13:50 год. обвинувачений переказав через електронний кабінет ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 1100 грн.

На думку сторони обвинувачення ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України - умисні дії, які виразились у володінні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненим повторно.

Проте суд вважає помилковими висновки сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 209 КК України і таких міркувань.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачений заволодівши 24.08.2023 та 22.10.2023 коштами потерпілої ОСОБА_4 сумами відповідно 8840 грн. та 5000 грн. здійснив зазначені вище грошові перекази на банківські картки фізичних осіб.

За показаннями обвинуваченого мета переказу цих коштів було повернення ним боргів, котрі у нього існували перед названими вище особами.

Будь-яких доказів, які би спростовували таку версію ОСОБА_6 сторона обвинувачення не надала.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 № 5 "Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" - використання коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння, при здійсненні незаконної (у тому числі злочинної) діяльності не утворює складу злочину, передбаченого ст. 209 КК, оскільки в цьому разі їм не надається легального статусу. Виняток становить використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, відповідальність за яке передбачена ст. 306 КК.

Також у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 667/5470/14-к Верховний Суд зазначив, що обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК, є спеціальна мета легалізації майна – надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними цією статтею. Невстановлення цієї ознаки свідчить про відсутність події злочину, передбаченого ст. 209 КК.

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду не здобуто доказів, які би свідчили, що обвинувачений здійснюючи перекази коштів. які ним отримані злочинним шляхом переслідував мету надання для них легального статусу, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_6 відсутні склади інкримінованих для нього кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209 та ч.2 ст. 209 КК України,

Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно до ч.7 зазначеної статті КПК якщо обставини, передбачені, зокрема п.2 ч.1, цієї статті виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, мотиви і причини їх скоєння, кількість епізодів, розмір викрадених у потерпілих коштів, дані про особу, сімейний та матеріальний стан.

Обтяжуючими покарання обставинами у обвинуваченого є рецидив злочинів, вчинення ним кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, іншої особи (потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) з якими ОСОБА_6 перебував у близьких відносинах.

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_4 завданої кримінальним правопорушенням шкоди (погашення кредитного боргу), а також реальне намагання відшкодувати шкоду шляхом вчинення грошових поштових переказів обом потерпілим, від отримання яких вони відмовились.

Приймаючи до уваги наведене, а також, що ОСОБА_6 вчинив ряд кримінальних правопорушень у період встановленого для нього попереднім вироком суду іспитового строку, як військовослужбовець самовільно залишив військову частину (т.1 а.с.77), а тому суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів лише у виді реального позбавленням волі.

По справі потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов у якому вона просила стягнути з обвинуваченого на її користь 21091,30 грн майнової та 20000 грн моральної шкоди завданої кримінальними правопорушеннями.

Позов мотивований такими обставинами.

13.09.2022 ОСОБА_6 перебуваючи у її домоволодінні, а саме у дитячій кімнаті таємно зняв з шиї її малолітнього сина ОСОБА_11 золотий ланцюжок 585 проби, вагою 2,41 г, вартістю 4982,52 грн. на якому знаходилася золота підвіска у формі хрестика з розп`яттям Ісуса Христа 585 проби, вагою 1,02 г, вартістю 2 108,78 грн чим спричинив для потерпілої майнову шкоду на загальну суму 7091,30 грн.

24.08.2023, обвинувачений перебуваючи за місцем її проживання під вигаданим приводом попросив у неї мобільний телефон, не повідомляючи ОСОБА_4 про свої істинні наміри, завантажив з мережі інтернет та встановив на даний телефон мобільний застосунок «АВаnk24», в якому використовуючи її анкетні дані та мобільний номер телефону, створив особистий кабінет на ім`я потерпілої, а після підтвердження реєстрації видалив вказаний застосунок із телефону. В подальшому, ОСОБА_6 за допомогою свого мобільного телефону входив в мобільний застосунок «АВаnk24» через дані особистого кабінету, створеного на ім`я ОСОБА_4 та отримав кредити в сумі 9000 грн і 5000 грн.

Таким чином, внаслідок скоєння ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України потерпілій заподіяна майнова шкода на загальну суму 21091,30 грн.

Також, ОСОБА_4 зазначає, що неправомірними діями ОСОБА_6 для неї завдана моральна шкода , яка виразилась у душевних стражданнях, котрі спричинені її неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів, а також у зв`язку з незаконним оформленням кредитів на ім`я потерпілої, для неї неодноразово телефонували колектори з вимогами про погашення заборгованості, висловлювали погрози, що негативно позначалось на її психоемоційному стані.

Обвинувачений даний цивільний позов визнав.

Вирішуючи обґрунтованість заявлених ОСОБА_4 позовних вимог суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За положеннями ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу, а згідно з ч. 1 ст. 129 КПК суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 цього Кодексу встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

З урахуванням вищенаведених законодавчих актів, суд вирішуючи заявлені цивільні позови приходить до таких висновків.

Із наявних у справі доказів вбачається, що у зв`язку із викраденням ОСОБА_6 у малолітнього сина позивачки ОСОБА_11 золотого ланцюжка вартістю 4982,52 грн, на якому знаходилася золота підвіска у формі хрестика з розп`яттям Ісуса Христа вартістю 2108,78 грн, для потерпілої заподіяна майнова шкода на загальну суму 7091,30 грн, яка підлягає в силу положень ст. 1166 ЦК України стягненню з обвинуваченого.

Разом з тим ОСОБА_4 не надала доказів, що у неї перед банківськими установами існує заборгованість за кредитами, які на її ім`я отримував ОСОБА_6 , котрий стверджував, що він добровільно погасив кредитні заборгованості, котрі існували у потерпілої, а тому в цій частині заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з втратою золотих виробів та незаконним оформленням на ім`я потерпілої кредитів, вона несла душевні страждання, а тому має право на відшкодування з обвинуваченого моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає відповідно до вимог ч.3 ст. 23 ЦК з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань яких зазнала потерпіла, їх тривалості, форми вини обвинуваченого, та враховуючи при цьому вимоги розумності і справедливості, такий на думку суду має становити 10000 грн.

З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили запобіжний захід обвинуваченому слід залишити у виді тримання під вартою.

Керуючись наведеним, та ст. 100, 370, 374, ч.15 ст. 615 КПК України суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді П`ЯТЬ років і ШІСТЬ місяців позбавлення волі;

за ч.1 ст. 361 КК України - у виді ОДНОГО року обмеження волі;

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинанням менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на П`ЯТЬ років і ШІСТЬ місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом частково складання призначених покарань за цим вироком та вироком Полонського районного суду від 10 жовтня 2023 року остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком П`ЯТЬ років і ВІСІМ місяців.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

за ч.2 ст. 190 КК України - у виді ДВА роки позбавлення волі ;

за ч.2 ст. 361 КК України - у виді ДВА роки і ШІСТЬ місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на ДВА роки і ШІСТЬ місяців.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полонського районного суду від 10 жовтня 2023 року та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком ШІСТЬ років.

За ч.1 ст. 209 та ч.2 ст. 209 КК України обвинуваченого виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні складу зазначених кримінальних правопорушень, та в цій частині кримінальне провадження відповідно до ч.7 ст.284 КПК України закрити.

Початок строку покарання обчислювати з часу затримання обвинуваченого 05.02.2026 та до вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_6 залишити - тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 7091,30 грн майнової та 10000 грн моральної шкоди, а всього 17091 (сімнадцять тисяч дев`яносто одну) грн. 30 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Речові докази: дві бирки від золотих виробів (т.2 а.с.16), два оптичні диски формату CD-R, на яких міститься інформація в електронному вигляді, отримана від АТ "Акцент Банк" та КБ АТ "ПриватБанк" залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок суду обвинуваченим, його захисником, прокурором, потерпілими, може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копії вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: