Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №601/838/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/838/26

Провадження № 1-кп/601/194/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12026216010000085 від 25.03.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Карпилівка Радивилівського району Рівненської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, раніше судимої: 20.07.2021 Демидівським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання - 1 рік позбавлення волі із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України – 1 рік 6 днів позбавлення волі, на підставі ухвали Рівненського апеляційного суду від 15.02.2022 вирок суду змінено в частині призначеного покарання, виключено з вироку ч. 4 ст. 70 КК України, 25.07.2023 звільнена у зв`язку з відбуттям покарання; 29.05.2025 Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.1 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень, який сплачено 14.07.2025; 17.12.2025 Кременецьким районним судом Тернопільської області, за ч.1 ст. 126 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень, який сплачено 28.01.2026;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення проти здоров`я свого співмешканця ОСОБА_3 .

У зв`язку із цим, враховуючи ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_2 є кривдником – особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, пов`язаного із домашнім насильством.

24.03.2026 в ОСОБА_2 виник протиправний умисел на вчинення домашнього фізичного насильства у формі завдання фізичного болю своєму співмешканцю ОСОБА_3 .

Зокрема, 24.03.2026, близько 15 години ОСОБА_2 , перебуваючи у житловому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_3 .

В цей момент між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин виникла суперечка, під час якої в ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на завдання умисного удару ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 289 ЦК України, яка встановлює, що фізична особа має право на особисту недоторканість, фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2 умисно нанесла один удар правою долонею руки в область обличчя ОСОБА_3 , чим спричинила йому різкий фізичний біль не завдавши тілесних ушкоджень.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 , грубо порушено норми щодо запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема суспільні відносини, які забезпечують дотримання правил поведінки, загальновизнані норми моральності та добропристойності у сфері сімейних відносин та заподіяно шкоду здоров`ю, особистим правам та інтересам ОСОБА_3 , йому Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.

Отже, ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Просить призначити ОСОБА_2 покарання відповідно до санкції ч.1 ст. 126 КК України у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Обвинуваченою ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_4 подано заяву згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.

Потерпілим ОСОБА_3 подано заяву згідно якої він погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.

На підставі ст. 302, 381, 382 КПК України суд здійснює розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження (ч. 2 ст. 382 КПК України).

Отже, встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.1 ст. 126 КК України за ознакою умисного завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до кримінального проступку, особу винного, яка на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання суд також враховує обставини, які пом`якшують покарання, а саме – обвинувачена повністю визнала вину, щиро розкаялася.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Підстав для обрання ОСОБА_2 більш тяжких покарань суд не знаходить.

На думку суду, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових кримінальних правопорушень.

У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись статтями 302, 369, 373, 374, ч.1 ст. 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Головуючий