Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №597/123/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 597/123/26

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №4872 від 11.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній постанові №4872, винесеній 11.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 йдеться про те, що 08.12.2025 року о 09 годи 15 хвилин ОСОБА_1 був доставлений органами поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу уточнення даних. Під час звірки даних було встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні 1.64 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень. Позивач звертає увагу на те, що в статусі військовозобов`язаного перебуває з 08.11.2025 року та військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби пройшов 25.11.2025 року. В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціально підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Позивач покликається на те, що станом на 05.06.2025 року, він перебував в статусі "призовник”, оскільки на той час йому було лише 24 роки. В той же час, вказана норма Закону зобов`язує до 05.06.2025 року пройти ВЛК громадян віком від 25 до 60 років. Тому переконаний, що в нього такого обов`язку не виникало. При доставці 08.12.2025 року до ТЦК, він повідомляв вказані обставини, однак такі залишилися без належного реагування. Також позивач зауважує, що йому інкримінується порушення Порядку проведення призову під час мобілізації, а не порушення Правил військового обліку, а тому його дії помилково кваліфіковано за ч.3 ст.210 КУпАП. При цьому, відповідач в мотивувальній частині оскаржуваної постанови констатує - " ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) не порушив вимоги п.69 постанови №560 від 16.05.2024 року, а саме пройшов вчасно ВЛК”.

Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норма КУпАП, оскільки має місце неправильна кваліфікація, порушення норм процесуального права при її винесені щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин позивач вважає недоведеним факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач просить скасувати постанову №4872 від 11.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23.02.2026 року поновлено строк на звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб.

З підстав, зазначених в ухвалі Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.03.2026 року, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.3 ст.210 КУпАП.

ІНФОРМАЦІЯ_3 виконав вимоги вказаної ухвали суду та надав суду витребувані документи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву (вх. №1836) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач не делегував свого представника в судове засідання, повідомлявся про розгляд справи належним чином, відзиву у встановлений судом строк не подав, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не скерував.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що згідно протоколу №577 про адміністративне правопорушення від 08.12.2025 року, 08 грудня 2025 року о 09 год. 15 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 , був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також встановлено, що ОСОБА_1 не оновив персональні дані, вчасно не пройшов військово-лікарську комісію, чим порушив вимоги підпункту 8 пункту 1 Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 14 год. 30 хв. 11.12.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ) каб. №1а. Копія протоколу вручена під підпис ОСОБА_1 .

Згідно постанови №4872 по справі про адміністративне правопорушення від 11.12.2025 року, 08 грудня 2025 року о 09 год. 15 хв. громадянин ОСОБА_1 , житель смт.Товсте Чортківського району Тернопільської області, був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 з приводу уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також було під час звірки даних встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно військово-лікарську комісію з метою визнання придатності до військової служби. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) не порушив вимоги до пункту 69 постанови №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме пройшов вчасно військово-лікарську комісію з метою визнання ступеня придатності до військової служби. Вказаною постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 гривень. Підпис ОСОБА_1 у постанові відсутній.

Згідно військово-облікового документу сформованого через систему Резерв плюс, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відстрочку на підставі п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком до 24.11.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частина третя ст.210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 357/10134/17 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно з статтею 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.ст. 72, 76, 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об`єктивної сторони вчиненого позивачем правопорушення та його правильну кваліфікацію.

Так, в постанові про адміністративне правопорушення № 4872 від 11.12.2025 року, ОСОБА_1 ставиться у провину непроходження ВЛК, що вчинене в особливий період.

При цьому в оскаржуваній постанові зазначено, що « ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) не порушив вимоги п.69 постанови №560 від 16.05.2024 року, а саме пройшов вчасно ВЛК».

Зі змісту оскарженої постанови неможливо встановити, у чому саме обвинувачується позивач. Перерахування низки статей різних нормативно-правових актів без вказівки на конкретні дії (бездіяльність) позивача, що порушили конкретні правила військового обліку, обставини, які б свідчили про наявність в таких діях вини, не можуть беззаперечно свідчити про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил військового обліку, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному становищі по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача.

Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, адміністративних матеріалів, в яких відсутні будь-які докази та наявні лише протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанов з переліком норм закону, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним, оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб`єктом владних повноважень не надано, а відтак суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За даних обставин, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 62 Конституції України, статтями 9, 210, 247, 251, 252, 255, 280, 283, 289, 293 КУпАП, керуючись статтями 2, 5, 7, 72, 76, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №4872 від 11.12.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП провадженням закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ