Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №486/2111/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/2111/25

Провадження № 2/486/484/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 квітня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позов обґрунтований тим, що позивачі та відповідач на підставі ордера № 026309 від 15.09.1990 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою про склад сім`ї № 018-504-635 від 21.10.2025. У 2008 році ОСОБА_5 виїхав з квартири та поїхав на заробітки, з його слів до російської федерації, і станом на жовтень 2025 року його місце знаходження невідомо. Позивачі всі ці роки самостійно сплачували всі борги та комунальні платежі, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд від 03.11.2025 та квитанціями про сплату комунальних послуг. Протягом 2008-2025 років відповідач жодного разу не приїжджав до місця своєї реєстрації, не проживає без поважних на те причин, комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла участі не бере, квартирою не цікавиться.

На підставі вищевикладеного позивачі просять суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.12.2025 представник позивачів надала суду заяву про виклик свідків, в якій просила викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 26.02.2026 судове засідання відкладено на 01.04.2026.

Позивачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивачів в судовому засіданні зазначила, що відповідач ОСОБА_5 останній раз був у м. Південноукраїнську в 2008 році. Після чого поїхав до рф. Місце проживання наразі позивачам не відомо. Просила задовольнити позов та визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 . Проти заочного рішення не заперечувала.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що позивачі є їхніми сусідами, проживають в одному будинку, відповідача ОСОБА_5 знають, останній раз бачили його вдома у 2008 році, коли він приїздив до родини у зв`язку з народженням внучки. Після того поїхав та більше не повертався. Де перебуває наразі їм не відомо.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з`явився, судом належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення на сайті «Судова влада України» оголошення про виклик, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, та за згодою представника позивачів суд в судовому засіданні постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви та на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом в становлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії ордера № 026309, виданого 15.09.1990 Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Южноукраїнська, ОСОБА_5 отримав трикімнатну квартиру, житловою площею 39,37 кв.м в квартирі АДРЕСА_2 на сім`ю в складі п`яти осіб: ОСОБА_5 - квартиронаймач, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 – син, ОСОБА_8 - син, ОСОБА_9 – дочка /а.с.18/.

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрації станом на 21.10.2025 в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_5 квартиронаймач, ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_2 дочка, ОСОБА_4 син, ОСОБА_10 внук, ОСОБА_11 внук, ОСОБА_12 внучка. ОСОБА_8 син – знятий з реєстраційного обліку 18.04.2008 у зв`язку зі смертю /а.с.8-9/.

Типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду та договори про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, на користування електричною енергією, про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладалися квартиронаймачем ОСОБА_5 /а.с.10-11, 11-13, 13-14, 16-17/. Договір про надання житлово-комунальних послуг укладений від імені ОСОБА_9 /а.с. 14-15/.

Відповідно до акту про непроживання та відсутність особистих речей, виданого 15.10.2025 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережна Енергетиків 19», відповідач ОСОБА_5 з 2008 року не проживає у квартирі АДРЕСА_2 , його особистих речей в квартирі не виявлено /а.с. 9/.

Витрати по утриманню житлового приміщення здійснюються позивачами, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості від 03.11.2025, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережна Енергетиків 19», платіжними інструкціями та квитанціями, рахунками ОСББ, особовими рахунками за теплопостачання та водо-каналізаційне постачання, рахунками за електроенергію /а.с.19-24/.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Статтею 71 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 року у справі №490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №201/10924/13-ц).

Разом з тим, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року, справа №464/7923/16-ц).

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач відсутній за місцем реєстрації проживання понад шість місяців без поважних причин, з заявами щодо збереження житла не звертався, витрат по утриманню житла не несе, його речей у квартирі немає і даним житлом відповідач не цікавиться, не вважає його своїм, перешкод для користування цим житлом також не встановлено, суд вважає можливим на підставі ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу Української РСР визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Про стягнення судових витрат вимоги позивачем не заявлялись.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Волощук О.О.