Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №947/6416/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/6416/26

Провадження № 2/947/2391/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до ОСОБА_1

про стягнення надміру

виплачених сум пенсійних виплат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 06.02.2026 року скерував в електронній формі через підсистему Електронний суд до Київського районного суду міста Одеси позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних витрат в сумі 1768,94 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 25.05.2011 року та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058), а також отримувала пенсію в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для непрацюючих пенсіонерів.

Однак, як зазначає позивач, при опрацюванні списків працюючих пенсіонерів по пенсійній справі №951060841925, ОСОБА_1 , виявлена переплата пенсії в сумі 1 768, 94 грн. за період з 13.10.2025 по 31.12.2025 у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування.

За наслідком чого, як зазначає представник позивача, Головним управлінням винесено рішення №4786 від 25.12.2025 про прийняття переплати пенсії на облік та надіслано відповідачці лист №1500-0404-8/207260 від 29.12.2025 року про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Однак, кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто.

Вказані підстави зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

20.02.2026 року від представника позивача надійшла заява про продовження процесуального строку на подання заяви про усунення недоліків, яку ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 року задоволено. Продовжено позивачу Головному управлінню Пенсійного фонду України встановлений ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11.02.2026 року строк для усунення недоліків пред`явленого позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії, по справі №947/6416/26, строком в десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

23.02.2026 року на виконання ухвали суду представником позивача надано заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Дослідивши подані до суду документи, суддею встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України, позивачем виконані вимоги ухвали суду від 11.02.2026 року, підстави для залишення позовної заяви без руху або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.

За наслідком чого, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 02.03.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

Одночасно визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

У судове засідання призначене на 01.04.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Позивач до суду надав заяву про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності, а також зазначив про відсутність заперечень проти розгляду справи в заочному порядку.

Щодо сповіщення відповідача по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 згідно з архіву паперової картотеки ВОМІР МП значиться зареєстрованою з 18.10.1973 року за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком встановленого зареєстрованого місця проживання відповідачки, копія ухвали про відкриття провадження по справі, судова повістка повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, скеровувались судом разом з рекомендованим поштовим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції на ім`я ОСОБА_1 за вказаною адресою місця реєстрації, яка була повернута до суду без вручення, з причини відсутності адресата за зазначеною адресою.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання чи оголошення перерви в судовому засіданні у відповідності до положень статті 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 01.04.2026 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою сторони позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 25.05.2011 року, та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також отримувала пенсію в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для непрацюючих пенсіонерів.

У відповідності до наданих індивідуальних відомостей про застраховану особу відносно ОСОБА_1 вбачається, що у жовтні 2025 року остання була працевлаштована та отримувала дохід від ФОП ОСОБА_2 по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Вказані відомості були встановлені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час опрацювання списків працюючих пенсіонерів по пенсійній справі №951060841925 відносно відповідачки, за наслідком чого встановлено суму переплати ОСОБА_1 за період з 13.10.2025 року по 31.12.2025 року в сумі 1 768, 94 грн., у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування, розмір розрахунку якої підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №951060841925 від 16.12.2025 року та протоколом розрахунку боргу.

25.12.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №4786 про прийняття переплати пенсії на облік, у відповідності до якого суму переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 13.10.2025 року по 31.12.2025 року в сумі 1 768, 94 грн., у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування, прийнято на облік в грудні 2025 року.

29.12.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області скеровано на ім`я відповідачки за адресою її зареєстрованого місця проживання лист за вих. №1500-0404-8/207260 від 29.12.2025 року, яким повідомлено відповідача про виникнення переплати пенсії та способи її погашення.

Позивач стверджує, що вказана сума заборгованості добровільно відповідачем не сплачена.

Будь-яких доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості, матеріали справи не містять.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», установити, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115. Також вказаною постановою у тому числі передбачені доплати непрацюючим пенсіонерам, за визначених у постанові умов.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа зобов`язана зокрема повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Стаття 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказує на те, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Пунктом 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Приймаючи викладене, судом враховуються, що відповідачем в порушенням вимог статті 81 ЦПК України не надано будь-яких доказів в спростування вищевказаних обставин та оспорювання наявної суми заборгованості, як і доказів на підтвердження її сплати.

Будь-яких доказів на підтвердження оспорювання рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок пенсії відносно відповідача, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідачу була надмірно виплачена пенсія у зв`язку з неповідомленням останнім про працевлаштування, розмір переплати якої становить за період з 13.10.2025 року по 31.12.2025 року в сумі 1 768, 94 грн.

Доказів на підтвердження невірності проведеного розрахунку вказаної суми переплати чи доказів вказаної суми коштів, відповідачем до суду не надано.

Отже суд вважає доведеним, що у даній справі переплата пенсії виникла у зв`язку з недобросовісністю зі сторони відповідачки, яка не виконала обов`язку повідомити позивача про своє працевлаштування і неправомірно тривалий час отримувала пенсію у більшому розмірі.

За наслідком чого, суд приходить до висновку про обгрунтвоаність заявлених позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача надмірно виплачених коштів в розмірі 1768,94 грн.

Ухвалюючи рішення суду, судом враховується, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи задоволення позову в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України підлягають судові витрати зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , АТ "ОЩАДБАНК", МФО 300465, код ЄДРПОУ 00035323) суму надміру виплаченої суми пенсії за період з 13.10.2025 року по 331.12.2025 року в сумі 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», м. Одеса, МФО 328845, код ЄДРПОУ 20987385) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко