Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №488/4356/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4356/25

Провадження № 2/488/870/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі — судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання — Ніколенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в особі представника – Столітнього М.М., звернувся до Корабельного районного суду з позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.08.2024 року, в розмірі 31 251,83 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 900,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 17752,33 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 117 календарних днів 8 599,50 грн., а також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі – 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Окрім того, позивач просив суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.08.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено Договір № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн (п. 1.2. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів: з 01.08.2024 року по 26.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. Кредитного договору); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; П. 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Пунктом 1.2.1. Договору сторони передбачили, що, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Враховуючи, зазначені вище умови Договору, 04.08.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.08.2024 року, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач — повернути кредит і сплатити проценти. Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 1900 грн. (1.3. Додаткового договору)

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 4900 грн (п.1.4. Додаткового договору).

Договір від 01.08.2024 укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 98583 відповідно до вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», після чого йому перераховано 3000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується наданими до суду доказами.

Додатковий договір від 04.08.2024 р. укладено в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором 26694, після чого відповідачу перераховано 1900,00 грн на ту ж платіжну картку, що підтверджується наданими доказами.

31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем — ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/03/2025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за договором №4856638 від 01.08.2024 р. та додатковим договором до нього.

Відповідно до укладеного договору факторингу до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за вказаними договорами.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4856638 від 01.08.2024 року загальна сума заборгованості склала 25 102,33 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 4900,00 грн., заборгованості за процентами – 17 752,33 грн., штрафні санкції 2 450,00 грн.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №31/03/2025 року від 31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як фактором, строк Договору № 4856638 про надання споживчого кредиту від 01.08.2024 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 117 календарних днів з 01.04.2025 року по 26.07.2025 року.

Таким чином , позивачем нараховано проценти за 117 календарних днів (з 01.04.2025 року по 26.07.2025 року) в межах строку договору відповідно до наступного 4900 грн * 1,5% = 73,5 грн*117 календарних дні = 8 599,50 грн.

Представник позивача зазначив, що проценти нараховані в межах строку кредиту за п. 1.3 договору №4856638 від 01.08.2024, тому підлягають стягненню в сумі 26 351,83 грн (17 752,33 грн — первісний кредитор, 8 599,50 грн — ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»).

Звернув увагу суду на те, що нараховані відсотки не мають штрафного характеру та є оплатою за користування кредитними коштами.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій представник позивача зазначив наступне: за умовами п. 6.4. Договору Первісним кредитором було нараховано штрафні санкції 2450 грн, проте враховуючи норми чинного законодавства, Позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з Відповідача штрафні санкції 2450 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4856638 від 01.08.2024 року загальною сумою 31 251,83 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 4900 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 17752,33 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 117 календарних днів 8 599,50 грн.

Звернув увагу суду на те, що нараховані відсотки не мають штрафного характеру та є оплатою за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.10.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Представник позивача просив про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У поштових повідомленнях від 12.11.2025, 29.01.2026, 23.02.2026 року листоношею проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 01.08.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 а допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7» було укладено електронний Договір №4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалася повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

З метою укладення кредитного договору Відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ІТС), створив Особистий кабінет та подав електронну заявку на отримання кредиту, обравши бажану суму та строк кредитування. До моменту подання заявки йому було надано можливість ознайомитися з текстом примірного кредитного договору, інформацією, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також іншими документами шляхом перенаправлення до відповідних електронних сторінок, що відповідає вимогам частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, після розгляду поданої заявки та прийняття кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту, Відповідачу в Особистому кабінеті було направлено пропозицію (оферту) укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, зокрема предмет договору, розмір кредиту, строк користування, процентну ставку, порядок та строки повернення коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами договору, здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «98583», що відповідає вимогам частин 6, 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у зв`язку з чим договір вважається укладеним у належній формі.

Отже, Договір № 4856638 про надання споживчого кредиту, Додаток № 1 до Договору №4856638 від 01.08.2024: таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якими є 98583. Паспорт споживчого кредиту до договору підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якими є 36730

Тобто, без отримання SMS повідомлення/електронного повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачеві.

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн (п. 1.2. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів: з 01.08.2024 року по 26.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. Кредитного договору); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; П. 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування а кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 30.08.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Пунктом 1.2.1. Договору сторони передбачили, що, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Враховуючи, зазначені вище умови Договору, 04.08.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.08.2024 року, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач — повернути кредит і сплатити проценти. Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 1900,00 грн. (1.3. Додаткового договору)

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 4900,00 грн. (п.1.4. Додаткового договору). Відповідно до п. 1.5. строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.

Відповідно до п. 1.6. Додаткового договору за користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за Договором №4856638 від 01.08.2024 р. та Додатковим договором від 04.08.2024 р., надавши Відповідачу кредит у сумі 3 000,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену Відповідачем під час укладення договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке здійснило переказ коштів на підставі Договору ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 р., укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Згідно з ним, 01.08.2024 о 12:50:14 на картку № НОМЕР_3 було перераховано 3 000,00 грн (транзакція iPay.ua № 468973725, призначення: Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_2 ).

Також факт надання коштів за Додатковим договором підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», який здійснив переказ через систему Pay Tech на підставі договору №03012024-1 від 03.01.2024, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04.08.2024 07:56:17 на суму 1900,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» – 73dc6698-6965-470d-9e83-5321651829e6, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» – top_up_payment_48566381722747375, Session ID – 026081596745, 026081596745, код авторизації - 184165, банкеквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .;

Окрім того, 16.10.2025 року Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва за клопотанням представника позивача було витребувано докази у справі від АТ «Універсалбанк»

14.11.2025 року до суду надійшли витребувані докази, з яких встановлено, На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Додатково встановлено, що 01.08.2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 було зарахування коштів у сумі 3000,00 грн., 04.08.2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 було зарахування коштів у сумі 1900,00 грн.

Отже, Договір №4856638 про надання коштів на умовах споживчого від 01.08.2024 та додатковий договір до нього укладені шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, а саме: договір підписано ідентифікатором 98583, паспорт кредиту — 36730, додатковий договір — 26694, паспорт кредиту до нього — 26694.

Укладаючи договір, сторони діяли відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписання здійснювалося шляхом введення відповідачем одноразових ідентифікаторів, надісланих йому електронним повідомленням та/або СМС, що підтверджує його волевиявлення та прийняття умов договору. Надсилання таких ідентифікаторів здійснюється на вказані відповідачем засоби зв`язку та є невід`ємною частиною процедури укладення електронного договору.

Без отримання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету та його введення укладення договору було б неможливим. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» електронна форма договору з використанням електронного підпису є належною письмовою формою правочину, а одноразовий ідентифікатор є аналогом власноручного підпису.

З огляду на викладене, факт укладення між сторонами кредитного договору належними та допустимими доказами підтверджений.

Відомостей про те, що відповідач оспорював факт укладання вказаного кредитного договору матеріали справи не містять. Протягом 14 календарних днів з дня укладання договору відповідач, як позичальник, не відмовився від кредитного договору. Вказане у сукупності спростовує факт не

отримання відповідачем кредитних коштів.

31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Позивачем — ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 31/03/2025 згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступив Фактору права грошової вимоги за Договором № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додатковим договором до Договору № 4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.08.2024 року.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджено факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника, яким є ОСОБА_1 .

Враховуючи норми чинного законодавства України, зазначені вище, те, що за Договором факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у сумі 4 900,00 грн.

Окрім того, відповідно до матеріалів справи станом на момент відступлення права вимоги загальна заборгованість за договором становила 25 102,33 грн, з яких: 4 900,00 грн — тіло кредиту, 17 752,33 грн — проценти, 2 450,00 грн — штрафні санкції.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 01.08.2024 року по 31.03.2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 17752,33 грн, які підлягають стягненню.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 1.4 Договором про надання споживчого кредиту від 01.08.2024 року строк дії кредиту встановлено 360 календарних днів, станом на дату укладання Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025, строк Договору № 4856638 про надання споживчого кредиту від 01.08.2024 року не сплив. Відповідно, у межах строку дії Кредитного договору ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 26.07.2025 року, (117 календарних днів) в межах строку договору, здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, яке склало: 4900 грн * 1,5% = 73,5 грн*117 календарних дні = 8 599,50 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами становить 26 351,83 грн, з яких 17 752,33 грн нараховано первісним кредитором, а 8 599,50 грн — позивачем у межах строку дії договору, які підлягають стягненню.

Суд не надає правової оцінки нарахуванню штрафних санкцій первісним кредитором, оскільки позивач не заявляє вимог щодо їх стягнення у даній справі.

Таким чином, відповідач, прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідност.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданих представником позивача та досліджених судом документів встановлено, що відповідач користувався наданими кредитодавцем кредитними коштами та порушив умови вказаного договору і має заборгованість.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за тілом кредиту в розмірі 4 900,00 грн та сума процентів за користування кредитом – 26 351,83 грн.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, зазначає наступне.

Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду.

Застосування ч.ч. 10, 11ст. 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто, можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.

За своєю природою відсотки, зазначені в ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.

Отже, підстави для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України відсутні.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 01.08.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими та безпідставними.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають понесені витрати на сплату судового збору, що становить - 2?422,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги 10/12-2024 від 10.12.2024р., укладений між ТОВ "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" та адвокатом Столітнім М.М.; ордер на надання правничої (правової) допомоги № 2000019 від 22.09.2025; заявка №10801 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, яка містить види робіт, обсяг витраченого часу та їх вартість; зразок заповнення платіжного доручення – рахунок на оплату на суму 10000,00 грн., Акт № 10807 прийому-передачі від 22.09.2025 р. до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 р. , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 9422/10

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/2

За такого, з урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, суд вважає за належне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) заборгованість за Договором та Додатковим договором №4856638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.08.2024 та 04.08.2024 року в розмірі 31 251,83 рн., з яких заборгованість з тіла кредиту – 4 900,00 грн., заборгованості за процентами – 26 351,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська