Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №471/1246/25 — Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/1246/25

Провадження №1-кп/471/23/26

Номер рядка звіту 21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

потерпілої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Братське Вознесенського району Миколаївської області кримінальне провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025153170000060 від 25.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ганнівка Братського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, який на момент вчинення кримінального проступку проходив військову службу за мобілізацією на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2025 на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 призваний на військову службу за мобілізацією та того ж дня направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2025 № 70 матроса ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, з 10.03.2025 року ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця і на момент вчинення кримінального проступку, ОСОБА_5 мав статус військовослужбовця за мобілізацією.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є колишнім подружжям, але проживають разом, у яких є спільні малолітні діти – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 25.10.2025 року близько 00 год. 00 хв., більш точного часу встановити не вдалось можливим, перебував на території подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в ході сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти колишньої дружини ОСОБА_6 , яка в той момент знаходилася у дверному отворі будинку, правою рукою схопив за ліве зап`ястя, а лівою рукою схопив за волосся ОСОБА_6 , витягнув останню на подвір`я, штовхнув її об стіну. Після цього остання перебувала в положенні сидячи, в цей час ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, правою рукою схопив за волосся ОСОБА_6 , а кулаком лівої руки наніс два удари в область голови з права ОСОБА_6 , в результаті чого заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді двох саден голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. У вчиненому щиро кається. Зазначив, що вибачився перед потерпілою.

Потерпіла в судовому засіданні зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, обвинувачений попросив у неї вибачення, вона вибачила обвинуваченого.

Факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , ступінь тяжкості та механізм утворення підтверджується висновком експерта № 227 від 28.10.2025 року, згідно якого у ОСОБА_6 за даними наданої медичної документації мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох саден в тім`яній ділянці волосистої частини голови, забою лівої кісті, які виникли незадовго до звернення до лікувального закладу від травматичної дії тупого предмета (предметів), особливості контактної поверхні якого (яких) в морфології ушкоджень не відобразилися (не описані в медичній документації), могли утворитися від удару (ударів) кулаком, взутою ногою та ін…, не виключено в строк, за умов та обставин, вказаних в постанові. Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 унеможливлюють їх утворення внаслідок падіння із вертикального положення на тверду площину. Ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді двох саден голови як в сукупності, так і окремо мають незначні скороминущі наслідки, строком не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи докази в їх сукупності, а саме показання обвинуваченого, показання потерпілої та надані прокурором письмові докази, суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, яка полягає не тільки в карі, а й у виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. .

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком проти здоров`я потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, вибачився перед потерпілою, його характеристику за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, обставину, яка обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

З огляду на викладене, враховуючи думку прокурора, потерпілої та обвинуваченого, які просили призначити останньому покарання у виді штрафу, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе у разі призначення йому покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1