Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №459/202/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/202/26

Провадження № 2/459/67/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 155308 від 30.09.2024 у розмірі 13 184,40 грн. та вирішити питання судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №155308 (надалі - Договір) у формі електронного документу та з використанням електронного підпису, який складався із публічної частини договору та індивідуальної частини договору. Відповідно до умов Договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» забов`язувалось надати позичальнику кредит в сумі 8000 грн. строком на 84 днів. 30.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яку останній вказав у Договорі. Всупереч умовам Кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до заборгованості у розмірі 13 184,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії. 06.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 06022025, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на суму заборгованості 13 184,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «Юніт Капітал», відповідач не виконав свої зобов`язання. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 03.02.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку із неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

27.03.2026 сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою про вручення із власним підписом відповідача. Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю з реєстру Шептицької міської територіальної громади (а. с. 69). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 1 квітня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 27 березня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 1 квітня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №155308 (надалі - Договір) у формі електронного документу та з використанням електронного підпису, який складався із публічної частини договору та індивідуальної частини договору, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «cad146b6» ( а. с. 34-43).

Згідно із п . 1.1 Договору договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі – індивідуальна частина), графіку( ів ) платежів , які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі – публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua (далі – сайт кредитодавця ) за посиланням: https://finx.com.ua/docs . Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку( ів ) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом v цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності.

Відповідно до п. 1.2. Договору позичальник засвідчує, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця (далі – правила) , а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч . передбаченою ст.12 закону україни « про фінансові послуги та фінансові компанії », інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/ . у випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини договору.

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000.00 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2000.00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Згідно із п. 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних . Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.4.Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2 000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 30.09.2024 р. (дата надання кредиту) по 23.12.2024. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів ( п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 6689.40 грн. Денна процентна ставка складає : 6689.40 грн. / 8000.00 грн. / 84 днів * 100% = 0,9954%/день.

Згідно з п. 2.8. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48 167,88% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 14689.40 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять грн. сорок коп.) ( п. 2.9.1. Договору)

Додатком до Договору є Графік платежів за кредитним договором, із якого вбачається, що загальна вартість кредиту становить 14 689,40 гривень ( а. с. 43 на звороті).

Також в матеріалах справи міститься публічна частина Договору про споживчий кредит, яка затверджена наказом №35-од від 20.11.2023 (а. с. 34-39).

У Паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), що є додатком до Договору про споживчий кредит міститься інформація про основні умови кредитування, про орієнтовну реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та інше (а. с. 32-33).

Окрім цього, в матеріалах справи наявні Правила надання коштів у кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс», які затверджені ТОВ «ФК «Кредіплюс» наказом №25-од від 26.06.2024 (а. с. 21-31).

Із довідки №3880/30-10, виданої 30.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» вбачається, що ОСОБА_1 30.09.2024 на банківську картку вказану у Договорі були перераховані кошти (кредитні) в сумі 6 000 гривень (а. с. 19).

Із картки обліку виконання договору №155308 установлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 30.09.2024 23.12.2024 обліковується заборгованість в сумі 13 184,40 гривень, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4683,40 грн - сума заборгованості за процентами, 501 грн - сума заборгованості за комісією (а. с. 57-58).

06.02.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 06022025, (надалі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передала (відступила) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняла належні ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 7-9 ).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1 Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу клієнт (ТОВ «ФК «Кредіплюс») передав, а фактор (ТОВ «Юніт Капітал»») прийняв реєстр боржників у кількості 737 (а. с. 60).

Відповідно до витягу із додатку №1 за Договором факторингу, що є реєстром прав вимог №2 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 184,40 гривень (а. с. 61).

Із виписки по особовому рахунку, складеної позивачем, вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість сумі 13 184,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії (а. с. 82).

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 30.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №155308 (надалі - Договір), який складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит. Даний Договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «cad146b6», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Із умов Договору вбачається, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000.00 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній; у розмірі 2000.00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини ( п. 2.2.1 Договору).

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надало ОСОБА_1 кредит, здійснивши переказ коштів урозмірі 6000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яка вказана відповідачем у договорі, що підтверджується довідкою №3880/30-10, виданою 30.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та випискою АТ «ПУМБ» про рух коштів за період з 30.09.2024 по 23.12.2024 по банківській карті ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою АТ «ПУМБ» про рух коштів за період з 30.09.2024 року по 23.12.2024 року. Зазначене свідчить про укладення відповідачем кредитного договору, обізнаність із його умовами та фактичне отримання і використання кредитних коштів.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконував.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із картки обліку виконання договору №155308 установлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 30.09.2024 23.12.2024 обліковується заборгованість в сумі 13 184,40 гривень, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4683,40 грн - сума заборгованості за процентами, 501 грн - сума заборгованості за комісією.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 8 000 грн слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Порядок та розміри сплати процентів за користування кредитними коштами визначено пунктом 2.3 Договору, відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390% річних, тип процентної ставки – фіксована.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.6 Договору загальний строк кредитування 84 днів з 30.09.2024 по 23.12.2024.

Як убачається із картки обліку виконання договору №155308 проценти за користування кредитом первісним кредитором нараховані за період з 30.09.2024 по 23.12.2024, що становить 84 днів у розмірі 4683,40грн.

Наведене свідчить про наявність у ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» права на нарахування процентів процентними ставками за користування кредитом, оскільки такі нарахування відбувались в порядку, передбаченому договором та у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений.

Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Таким чином, суд приходить висновку, що заборгованість по процентах за користування кредитними коштами підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо вимог про стягнення комісії в сумі 501 гривні за Договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.4 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 501грн заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією.

Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором заборгованості за комісією є необґрунтованим з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення умов Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 501 грн.

Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, від первісного кредитора ТОВ « ФК «Кредіплюс » перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу №06022025, який був укладений 06.02.2025.

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ « ФК «Кредіплюс » відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, що підтверджується укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» Договором факторингу №06022025 від 06.02.2025, актом прийому-передачі реєстру боржників №2 від 06.03.2025, витягом із додатку №1 за Договором факторингу, що є реєстром прав вимог №2 від 06.03.2025.

Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за договором.

Встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором, а відповідач отримавши кредитні кошти, не повернув їх у встановлений договором строк, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №155308 від 30.09.2024 підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 12 684,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

При зверненні до суду з позовом представник позивача просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2622,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АО «Соломко та Партнери», додаткову угоду №25770863322 від 11.09.2025 до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025, відповідно до якого вартість адвокатських послуг, наданих позивачу АО «Соломко та Партнери» становить 7000,00 грн, копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломка О. В. серії КС №7073/10 від 19.10.2018, довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» від 10.09.2025.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Проте, варто зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 522,95 гривень, виходячи з такого розрахунку: 12 684,40 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 13184,40 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2622,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №155308 від 30.09.2024 у розмірі 12 684 (Дванадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 40 копійок, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 01.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, офіс 333),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович