Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №453/1651/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1651/25

№ провадження 1-кп/453/97/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ;

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

з участю прокурорів ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого ремонтником штучних споруд Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця», одруженого, має на утриманні троє дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , 19 вересня 2025 року, близько 20 години, перебував на подвір`ї житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього, на ґрунті раніше виниклих неприязних родинних відносин, виник словесний конфлікт із братом ОСОБА_5 , в ході якого він, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень своєму братові ОСОБА_5 , розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_5 кулаком правої руки один удар в область голови ліворуч та два удари кулаком лівої руки в область голови та ліворуч та правого ока, у зв`язку із чим ОСОБА_5 задньою частиною тіла впав на землю. Внаслідок умисних протиправних дій обвинувачений спричинив потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому змісту ч.3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції обвинуваченого, вину визнав повністю та пояснив, що дійсно він 19 вересня 2025 року, близько 20 години, перебував на подвір`ї житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього, на ґрунті раніше виниклих неприязних родинних відносин, виник словесний конфлікт із братом ОСОБА_5 , в ході якого він умисно наніс останньому тілесні ушкодження. Просить суворо не карати, щиро кається.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_5 не з`явився, подав клопотання від 02 квітня 2026 року, в якому просить справу слухати у його відсутності, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши йому положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вище наведеного, суд, допитавши обвинуваченого, взявши до уваги думку потерпілого з приводу призначення судом покарання ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині характеризуючих матеріалів, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження - вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки він умисно заподіяв рідному брату ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження.

Обтяжуючих вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вбачає його активне сприяння у розкритті кримінального проступку, щире каяття.

При визначенні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також той факт, що він повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному проступку. Суд враховує і те, що обвинувачений має на утриманні троє дітей та щиро кається.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.1 ст. 125 КК України, у вигляді штрафу.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сколівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Суддя ОСОБА_6