Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №404/2089/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

25 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/2089/24

провадження № 22-ц/4809/409/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління державної податкової служби у Кіровоградській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Фортечний відділ Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лазіс Марина Вікторівна, на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 жовтня 2025 року у складі судді Мохонько В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Фортечний відділ Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовної заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не є можливим, оскільки наявними є арешти на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів

нерухомого майна щодо ОСОБА_2 наявні: обтяження 43806501, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; обтяження 12929710, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник: Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9632016, підстава обтяження, постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ.

При зверненні до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою зняття зазначених арештів з нерухомого майна отримати більш детальну інформацію по виконавчим провадженням, за якими було здійснено обтяження нерухомого майна, виявилося неможливим у зв`язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, про що свідчить лист органу ДВС, яким фактично було відмовлено у знятті арештів, що позбавляє позивача права зареєструвати право власності на спадкове нерухоме майно та права розпорядитися своєю власністю, що змусило її звернутись до суду за захистом порушеного права.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд скасувати арешт з нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_2 : обтяження 43806501, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; обтяження 12929710, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник: Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9632016, підстава обтяження, постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 жовтня 2025 року у задоволені позовувідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лазіс Марина Вікторівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Лазіс М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Третя особа направила клопотання про розгляд справи без участі свого представника (а.с.169). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності відповідача та третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується реєстром актів цивільного стану Іспанії №А8387557/22, виданого 21.12.2023 відділом реєстрації актів цивільного стану САНТА-КРУС-ДЕ-ТЕНЕРІФЕ (а.с.6-7).

Згідно з довідкою від 05.03.2024 №39/02-14, виданою приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В., після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена та зареєстрована спадкова справа у Спадковому реєстрі за №71917113 (а.с.11).

Також судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами на прийняття спадщини звернулись його діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Як свідчить інформаційна довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.02.2024 №365370734 щодо ОСОБА_2 наявні такі обтяження: обтяження 43806501, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; обтяження 12929710, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник: Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9632016, підстава обтяження, постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ (а.с.8-9).

Як свідчить лист заступника начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби в місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20.02.2024 №21865/30.19-29 на виконанні у Фортечному ВДВС у м. Кропивницький перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які завершені по п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає скасування заходів забезпечення примусового виконання рішення. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна містяться записи про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 :

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, номер запис про обтяження 43806501,обтяжував Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , б/н, виданий 21.12.2015, номер запис про обтяження обтяження 12929710, обтяжував Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ261710 від 01.10.2007, реєстраційний номер обтяження: 9632016, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Повідомити більш детальну інформацію неможливо, оскільки виконавче провадження передано до архіву. У відповідності до п.п.3.19., 3.20. Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, яка діяла на той період часу, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки від дати закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувану, до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Тому враховуючи вищевикладене, було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання, щодо зняття арешту з майна боржника (а.с.10).

Відповідно до повідомлення заступника начальника Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Людмили Проценко від 05.09.2025 №81379/30.19-29 відносно боржника ОСОБА_2 у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження, які були повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджуються витягами з АСПВ (а.с.102-112).

Згідно платіжної інструкції від 09.09.2025 на рахунки Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) була внесена сплата по ВП №49672650 - рішення Кіровоградської ОДПІ 0019101703 у сумі 1093 грн.

Постановою державного виконавця Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Казанок В.Р. від 11.09.2025 відновлено ВП №49672650.

Постановою державного виконавця Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Казанок В.Р. від 11.09.2025 ВП №49672650 закінчено.

Повідомленням начальника Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Сергія Федотова від 01.10.2025 року за вих. №93477/30.19-29 встановлено, що виконавче провадження №49672650 з примусового виконання рішення №0019101703, виданого 21.10.2015 Кіровоградським ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області штрафні санкції в розмірі 583,67 грн, у зв`язку з надходженням на рахунок обліку депозитних сум Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) коштів, яких достатньо для задоволення вимог стягувана, завершено по п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, на виконанні у відділі відносно боржника ОСОБА_2 перебували виконавчі провадження, завершені на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає заходів припинення арешту майна божника (а.с.128).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на виконанні у Фортечному відділі Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відносно боржника ОСОБА_2 перебували виконавчі провадження, завершені на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що не передбачає заходів припинення арешту майна боржника.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно зі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

При цьому, частина п`ята статті 59 цього Закону встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі №2/1522/11652/11 (провадження №14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі України «Про виконавче провадження» передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону).

Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22.

Встановлено, щопідставами накладення арештів на майно зареєстроване за ОСОБА_2 стали:

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.12.2015 б/н, номер запису про обтяження 43806501, обтяжувач: Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ - ВП №49672650 з примусового виконання рішення №0019101703 виданого 21.10.2015 Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 583,67 грн, виконавчого збору в сумі 58,3 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 450,00 грн;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 21.12.2015, номер запису про обтяження 12929710, обтяжувач Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ - ВП №49672650 з примусового виконання рішення №0019101703 виданого 21.10.2015 Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 583,67 грн, виконавчого збору в сумі 58,3 грн та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 450,00 грн; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9632016, підстава обтяження,

- постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ – встановити підстави накладення арешту неможливо, оскільки виконавче провадження не збереглося.

Отже, майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , залишається під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015 та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, а також постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі №2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі №14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На думку колегії суддів, незняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях, відсутністю виконавчих проваджень на виконанні, відсутністю відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження, на підставі якого винесено записи про арешт майна, та належної обґрунтованості продовження дії даного арешту, порушує право позивача на вільне та безперешкодне розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лазіс Марина Вікторівна, задовольнити.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 жовтня 2025 рокускасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_2 : обтяження 43806501, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; обтяження 12929710, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2015, видавник: Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9632016, підстава обтяження, постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 261710, 01.10.2007, Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко