Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №343/1560/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/1560/25

Провадження № 22-ц/4808/505/26

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Мальцевої Є.Є., Томин О.О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малетина Андрія Ярославовича на ухвалу Долинського районного суду від 27 січня 2026 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Судовим наказом Долинського районного суду від 19 серпня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 подав заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви послався на те, що рішенням Долинського районного суду від 13 грудня 2021 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом із батьком. Крім того, рішенням Долинського районного суду у справі 343/30/25 від 12 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування – Служба у справах дітей Долинської міської ради, про зміну місця проживання ОСОБА_3 .

Представник заявника вважає, що підстави для стягнення аліментів на користь матері відсутні, оскільки місце проживання неповнолітнього визначене з батьком, відповідно судовий наказ не підлягає виконанню.

Ухвалою Долинського районного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду з підстав порушення судом норм процесуального права, представник ОСОБА_1 – адвокат Малетин А.Я. подав апеляційну скаргу. Просив ухвалу скасувати, а заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Заявник не погоджується з висновком суду про те, що рішення Долинського районного суду від 13 грудня 2021 року про визначення місця проживання дитини з батьком втратило чинність у зв`язку з досягненням дитиною 14 років, а тому мати дитини могла звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 432 ЦПК України.

Вважає, що суд фактично перевірив обґрунтованість видачі судового наказу та оцінив матеріально-правові підстави виникнення аліментного зобов`язання, зробивши висновки, характерні для позовного провадження.

На думку представника скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що досягнення дитиною 14 років автоматично припиняє дію судового рішення про визначення місця її проживання. Водночас ч. 3 ст. 160 СК України лише передбачає право дитини, яка досягла 14 років, висловити волю щодо місця проживання, але не встановлює автоматичного припинення чи скасування судового рішення. При цьому таке рішення не було скасоване, змінене чи визнане таким, що втратило чинність, а повноваження визнавати судове рішення таким, що вичерпало свою дію, у суду відсутні.

Вважає, що суд безпідставно ототожнив фактичне перебування дитини з її законним місцем проживання, визнавши достатніми твердження матері та неналежні докази (довідки без апостиля і нотаріального посвідчення). При цьому суд не з`ясував наявність законних підстав для зміни місця проживання дитини, дотримання прав батька та обставини можливого незаконного вивезення дитини за кордон.

Судом не враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, відповідно до якої нарахування аліментів за період, коли дитина фактично проживала з іншим з батьків або коли відсутні правові підстави для стягнення, суперечить цільовому призначенню аліментів, а зміна фактичних обставин є підставою для звільнення від сплати аліментів або заборгованості.

ОСОБА_1 09.03.2026 надіслав на адресу апеляційного суду додаткові письмові пояснення у межах доводів поданої апеляційної скарги.

Правом на подання відзиву ОСОБА_5 не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 – адвокат Малетин А. Я. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Кобилинець Т. В. в режимі відеоконференцзв`язку заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів, а також вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу у справі № 343/1560/25 таким, що не підлягає виконанню, оскільки судовий наказ було видано відповідно до норм ЦПК України. Натомість заявник не навів обставин, які б вказували на відсутність та/або припинення у нього обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини, що був визначений судовим наказом. Більше того, обставини визначення місця проживання дитини з батьком за рішенням суду від 13.12.2021 вичерпали свою дію, оскільки з 21.05.2025 ОСОБА_3 досяг 14 років, а тому з цього часу він вправі вирішувати самостійно, з ким проживати, що визначено ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи судовим наказом Долинського районного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 343/1560/25 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав чинності 19.08.2025 (а.с. 17).

Старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 30 грудня 2025 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 79893465 з виконання вказаного вище наказу (а.с. 68).

Обґрунтовуючи заяву, боржник зазначив, що вказаний судовий наказ не підлягає виконанню, оскільки аліменти стягнуто на утримання дитини, місце проживання якої рішенням суду визначено разом із ним.

При цьому послався на рішення Долинського районного суду від 13 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.06.2022 та набрало законної сили 08.06.2022, яким суд задоволив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про визначення місця проживання дитини та визначив місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Долинської міської ради, про визначення місця проживання дітей відмовив (а.с. 56-61).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2025, яке набрало законної сили 23.10.2025, суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про зміну місця проживання дитини (а.с. 51-55). Підставою відмови стало те, що на момент звернення позивачки до суду з позовом про зміну місця проживання дитини, сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не було чотирнадцяти років, однак на час ухвалення рішення, останній 21.05.2025 досяг чотирнадцяти років, тому він, з урахуванням свого віку, має право самостійно визначати своє місце проживання разом з батьком чи матір`ю, законом ж не передбачено вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Суть процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Обставинами, що можуть свідчити про помилкову видачу судом виконавчого листа, є зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Заявник не надав суду доказів того, що судовий наказ видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, а також інших доказів, які б надали суду підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу №343/1560/25 від 19 серпня 2025 року таким, що не підлягає виконанню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, відповідно до якої нарахування аліментів за період, коли дитина фактично проживала з іншим з батьків або коли відсутні правові підстави для стягнення, суперечить цільовому призначенню аліментів, а зміна фактичних обставин є підставою для звільнення від сплати аліментів або заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у справі яка переглядається стосуються підстав визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, а не підстав для стягнення чи звільнення від сплати аліментів у залежності від того, з ким із батьків проживає дитина.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права при вирішенні по суті цього питання. А отже підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішен ня без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малетина Андрія Ярославовича залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду від 27 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2026 року

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: Є. Є. Мальцева

О. О. Томин