Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №345/5171/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5171/25

Провадження № 22-ц/4808/454/26

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Луганської В. М., Томин О. О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 29 грудня 2025 року, у складі судді Онушканича В. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року позивач ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір №489862-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16159091 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Натомість боржник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в наслідок чого станом на 04.09.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 080,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 10 320,06 грн; суми прострочених платежів по процентах – 15 760,44 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача 26 080,50 грн заборгованості за договором №489862-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2024, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 22 160,14 грн заборгованості за договором про надання кредиту №489862-КС-001 від 14.02.2024 року, а також 2058,00 грн сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що позивач не має права укладати кредитні договори з фізичними особами, не надав доказів, що є фінансовою установою та має право на надання фінансових послуг.

Зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачкою кредиту, а також правомірності нарахування відсотків.

Суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість розрахунку заборгованості, поданого позивачам, відповідності умов кредитного договору вимогам закону України «Про споживче кредитування», щодо реальної процентної ставки, граничного розміру загальної вартості кредиту, належного інформування споживача та засадам справедливості умов договору.

Вважає, що позов поданий ТОВ «Бізнес позика» поданий особою, яка не має права надавати кредити фізичним особам, що є самостійною підставою для скасування рішення.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Бізнес позика» подало відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що ТОВ «Бізнес позика» є фінансовою установою, яка діє у відповідно до законодавством України на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ФК №880 від 06.04.2017, видом діяльності установи є надання коштів та банківських металів у кредит (безстрокова ліцензія).

Кредитором в позовній заяві, до якої долучено достатню кількість належних доказів, доведено суду факт укладання кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику. Наданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі, є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору.Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. З урахуванням вимог закону України «Про споживче кредитування» заборгованість за кредитом склала 22160,14 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 8 670,06 грн та заборгованості за процентами у розмірі 13490,08 грн.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд правильно встановив, що 14.02.2024 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №489862-КС-001, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності. Строк кредиту: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день – 2,000000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16159091, фіксована. Строк дії договору до 05.06.2024.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду першої інстанції, підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . З виписки про рух коштів по вказаній банківській картці видно, що 14.02.2024 на належну ОСОБА_1 картку було здійснено переказ коштів у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 26080,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 10 320,06 грн; суми прострочених платежів по процентах – 15 760,44 грн.

Отже, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови таких, після чого позикодавець надіслав їй за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Крім того, відповідачкою не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння її персональними даними. ОСОБА_1 з даного приводу не звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Отже, підписання договору відповідачкою електронним підписом, яке було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису.

Відповідачка отримала від первісного кредитора кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 емітованої АТ КБ «ПриватБанк» видно, що 14.02.2024 на належну ОСОБА_1 картку було здійснено переказ коштів у розмірі 11 000,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи містять виписку про рух коштів по банківській картці відповідачки ОСОБА_1 за період з 14.12.2024 по 17.05.2024, які у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та підтверджують видачу ОСОБА_1 кредиту.

Таким чином, твердження відповідачки про те, що в матеріалах справи немає інформації про перерахування з рахунку кредитодавця на рахунок відповідачки коштів є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «Бізнес позика» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит.

До позовної заяви додано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 №1593 Про видачу ТОВ «Бізнес позика» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача та відсутності у нього прав на надання споживчих кредитів.

Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, погодженому сторонами.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту, укладеними з ТОВ «Бізнес позика» відповідачка не надала.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що розмір заборгованості з 23.04.2024 по 05.06.2024 підлягає перерахунку, виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки. Та правильно розрахував загальний розмір заборгованості відповідача за нарахованими процентами становить 13 490,08 грн.

Крім того, на підставі статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суд першої інстанції враховував, що до загальної вартості кредиту незаконно включено комісію у розмірі 1650,00 грн, та обґрунтовано зменшив заборгованості за договором про надання кредиту №489862-КС-001 від 14.02.2024 до розміру 22 160,14 грн.

Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що нарахування та сплата відсотків не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а також невідповідності нарахування відсотків Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про задоволення вимог ТОВ «Бізнес позика» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 29 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. М. Луганська

О. О. Томин