Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №345/6085/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/6085/25

Провадження № 22-ц/4808/531/26

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОРІАНА» на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 січня 2026 року, у складі судді Сухарник І. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОРІАНА», третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ОРІАНА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог, посилався на порушення відповідачем трудового законодавства при його звільненні та проведенні розрахунку. Після подання заяви до Пенсійного фонду про перерахунок пенсії йому відмовлено через відсутність частини внесків і низькі показники заробітку, що викликало сумніви щодо правильності нарахувань роботодавцем АТ «Оріана».

Позивач звертався до роботодавця із запитом про надання інформації щодо нарахувань та сплати внесків, однак відповіді не отримав. Дані форми ОК-5 містили суперечливу інформацію щодо сплачених сум за липень-серпень 2023 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до органу Держпраці.

За результатами перевірки встановлено порушення, зокрема невиплату всіх належних сум у день звільнення, відсутність вихідної допомоги та невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вказані порушення відповідачем у встановлений строк не усунуто.

Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки його проведено з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, без дотримання процедури та без виплати всіх належних сум. При звільненні йому фактично виплачено 9400 грн, що не відповідає середньомісячному заробітку, який становить 34293,74 грн, а отже така сума підлягає виплаті як вихідна допомога.

Оскільки повний розрахунок не проведено, роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який становить 205762,44 грн.

Щодо строків звернення до суду позивач зазначав, що не отримував письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, а відповідач не надав відповіді ні на його звернення, ні на адвокатський запит, тому строк звернення не розпочався.

З урахуванням заяви позивача про відмову від частини позовних вимог у зв`язку з фактичним визнанням відповідачем, просив стягнути з АТ «Оріана» на його користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів в розмірі 205762,44 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «ОРІАНА», третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів задоволено.

Стягнуто з АТ «ОРІАНА» на користь ОСОБА_1 205 762,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період - 6 місяців після звільнення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «ОРІАНА» подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд допустив порушення вимог матеріального і процесуального законодавства, не врахував всіх істотних обставин справи та положень законодавства.

Апелянт зазначає, що відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні не повинна бути необмеженою, оскільки це може призводити до непропорційних та несправедливих наслідків як для роботодавця, так і для інших працівників.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, має компенсаційний, а не каральний характер, тому повинно відповідати реальним майновим втратам працівника. Суд при визначенні такого відшкодування має орієнтовно оцінювати можливі втрати, а не механічно застосовувати розрахунок.

З огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд має право зменшити розмір відшкодування.

У даному випадку визначена судом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку є явно завищеною та непропорційною, оскільки в 6 разів перевищує розмір добровільно виплаченої АТ «Оріана» позивачу вихідної допомоги при звільненні.

Крім того, суд першої інстанції не врахував поведінку самого позивача при реалізації права на захист. Зокрема ОСОБА_1 вперше звертався до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу 31.08.2023. Однак з невідомих причин він подав заяву про залишення даного позову без розгляду. В подальшому, через значний термін з моменту виникнення спору, позивач подав до суду позов, в якому просив виплатити йому вихідну допомогу та компенсацію за час затримки розрахунку.

Зазначає, що АТ «Оріана» намагалося добровільно виплатити позивачу вихідну допомогу, однак ОСОБА_1 не надав банківських реквізитів для здійснення платежу.

Вважає, що позивач недобросовісно реалізував право на звернення до суду, оскільки подав позов через понад два роки після звільнення, умисно створивши підстави для збільшення розміру компенсації. Така поведінка свідчить про зловживання правами та не була врахована судом першої інстанції.

Суд, вирішуючи спір, мав оцінити дії сторін та за принципами розумності і пропорційності визначити справедливий розмір відшкодування. При цьому розмір середнього заробітку за час затримки може бути зменшений незалежно від обсягу задоволення основних вимог.

При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати: суму заборгованості, тривалість затримки та її причини, можливі майнові втрати працівника, а також поведінку сторін і співмірність заявлених вимог. Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи положення чинного законодавства та усталеної судової практики, АТ «Оріана» вважає, що справедливим, пропорційним та розумним було б визначити ОСОБА_1 розмір виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на рівні виплаченої матеріальної допомоги – 34 293,74 гривень з урахуванням податків та зборів.

Просить рішення суду змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та визначити його в розмірі виплаченої позивачу вихідної допомоги, що становить 34 293,74 грн.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гунько О. Ю. подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим у справі фактичним обставинам.

Згідно з оновленою редакцією статті 47 КЗпП (зміни внесені Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), з`явилось зобов`язання видати працівнику письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Відповідач не надав саме такого повідомлення до матеріалів апеляційної скарги так як таке повідомлення позивачу не надавалось.

Вважає, що відповідач у своїй апеляційній скарзі: не навів доказів на спростування тверджень про розмір його майнових втрат; не навів жодного розрахунку із особливостями та підставами для зменшення стягнення та заявлених позовних вимог; не оцінив тривалість затримки (майже 6 місяців) з часу отримання розрахунку при звільненні, а саме до 02.12.2025.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – без змін.

У судове засідання апеляційного суду представник АТ «Оріана» та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гунько О. Ю. доводи апеляційної скарги заперечив, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст.117 КЗпП України з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а остаточний розрахунок проведено більше ніж через 2 роки, тому підставною є вимога про стягнення середнього заробітку за 6 місяців після звільнення у розмірі 205762,44 грн.

З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) працював на АТ «Оріана» на посаді начальника відділу сторожової охорони згідно наказу № 63-к від 18.04.2023. У зв`язку з поновленням на роботі попереднього працівника наказом № 117-к від 04.08.2023 позивача було звільнено з роботи за пунктом 6 статті 40 КЗпП України. З наказом про звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено 04.08.2023.

Після звільнення ОСОБА_1 31.08.2023 звернувся до Калуського міськрайонного суду із позовною заявою до АТ «Оріана» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою суду від 10.10.2023 по справі № 345/4550/23 дану позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

17.06.2025 позивачем до АТ «Оріана» було подано заяву про отримання повної інформації про здійснені платежі та розрахунки з пенсійним фондом щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати в період його праці на даному підприємстві. Листом від 18.07.2025 ОСОБА_1 було направлено відповідь про нараховані та виплачені суми, які належали від Товариства в день звільнення.

04.07.2025 ОСОБА_1 подав до органів Пенсійного фонду України заяву від 04.07.2025 року про здійснення перерахунку пенсії.

Також 18.07.2025 адвокатом Михайлюком Н. М. подано до відповідача запит адвоката, у якому запитувалась уся інформація про суми, нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 та про середній заробіток. 25.07.2025 АТ «Оріана» направило відповідь на адвокатський запит разом з копією повідомлення на звернення ОСОБА_1 та довідку про його середній заробіток.

15.08.2025 до Міжрегіонального управління надійшла заява ОСОБА_1 від 12.08.2025 про здійснення перевірки АТ «ОРІАНА» у зв`язку із порушенням чинного трудового законодавства, а саме в частині оплати праці та виплати всіх належних йому сум при звільненні, за результатами перевірки якої головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С., в період з 26 серпня по 01 вересня 2025 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про працю у частині оплати праці у АТ «ОРІАНА» за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) головним державним інспектором Міжрегіонального управління складено Акт перевірки від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376 (Акт), в якому описано порушення вимог законодавства з питань праці: 1. вимоги частини першої статті 10 ЗУ №213; 2. вимоги статті 44 КЗпП України та складено припис від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П , яким зобов`язано в.о. генерального директора Гур`єва М.Л. усунути вказані порушення та надати письмове повідомлення про виконання цього припису у визначені в ньому строки (до 01.10.2025).

Також, головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н. С. складено Протокол про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №ПЗ/ ІФ/10059/024376/П/ПТ відносно завідувача архіву – фахівця з кадрової роботи АТ «ОРІАНА» Кучми В. Є. та Протокол про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П/ПТ відносно ОСОБА_2 , які допустили порушення вимог законодавства про працю, за що встановлено відповідальність згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та направлено справи про адміністративне правопорушення в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2025 у справі №345/4993/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 визнано останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Також постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 у справі №345/4992/25 провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

02.12.2025 АТ «Оріана» виплатило ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 27606,46 грн, а також сплатило військовий бір в сумі 514,41 грн та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 6172,87 грн.

Згідно з розрахунковими листками про нарахування заробітної плати: за липень 2023 року ОСОБА_1 відповідачем було нараховано заробітну плату 34060,00 грн (21 робочий день відпрацьовано повністю); за червень 2023 року нараховано заробітну плату 27441,43 грн, у тому числі 880,44 грн допомоги з тимчасової непрацездатності (відпрацьовано 17 днів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є встановлення судом вини роботодавця в непроведенні повного розрахунку з працівником у день звільнення. Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Отже, саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 757/2043/24-ц).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 рок у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як роботодавець, своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, не виплатив заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте суд при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не врахував всіх встановлених у цій справі обставин.

Так, визначаючи розмір відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 (провадження №14-85цс25) зроблено наступний висновок: обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

У справі, що переглядається встановлено, що відповідач при звільненні позивача з роботи, яке мало місце 04.08.2023, не виплатив йому вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку – 34 293,74 грн.

Із позовом про стягнення вихідної допомоги позивач ОСОБА_1 звернувся 24.10.2025.

Під час розгляду справи в суді 02.12.2025 АТ «Оріана» виплатило ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 27606,46 грн, а також сплатило військовий бір в сумі 514,41 грн та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 6172,87 грн.

Оскільки відповідач як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем заявлено за шість місяців у сумі 205 762,44 грн.

Проте, з урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, співмірність заявлених до стягнення сум зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у розмірі 50 000 грн.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 205 762,44 грндо 50 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повному обсязі відповідають обставинам справи.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 205 762,44 грндо 50 000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОРІАНА» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 січня 2026 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОРІАНА» (код ЄДРПОУ 05743160; вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківської області, 77301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПд НОМЕР_1 ; жителя АДРЕСА_1 ) 50 000 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: Є. Є. Мальцева

О. О. Томин