Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №173/320/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/875/26 Справа № 173/320/26 Суддя у 1-й інстанції - Островерхова А. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Шох К. А. на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із оскарженою постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року, 10 січня 2026 року об 11:00 год. ОСОБА_1 в м. Верхньодніпровськ Кам`янського району, по вул. Сергія Яцковського, керував автомобілем ВАЗ 21061 ДНЗ НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Порушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями у цій частині ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Шох К.А. просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену постанову скасувати, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що ОСОБА_1 , не отримував текст оскарженої постанови, йому був необхідний додатковий час для пошуку захисника та реалізації свого права на отримання правничої допомоги, передбаченого ст. 268 КУпАП. Також апелянт звертає увагу на те, що оскаржену постанову ухвалено 04.02.2026, отже відлік 10-денного строку починається з наступного дня (05.02.2026), а останній 10-й день строку припав на 14.02.2026, що є вихідним днем (суботою), тобто згідно з процесуальними правилами, якщо останній день строку припадає на вихідний, він автоматично переноситься на перший після нього робочий день, та як наслідок подання скарги в понеділок 16.02.2026 фактично здійснено в межах визначеного ст. 294 КУпАП 10-денного строку.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує на спрощений підхід суду та неповноту судового розгляду, що є неприпустимим та порушує вимоги ст. 7, 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП. Наголошує, що суддя не з`ясував фактичні обставини справи повно, всебічно та об`єктивно, а лише формально послався на обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Стверджує, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а висновки суду про протилежне побудовані на припущеннях, що є порушенням ст. 62 Конституції України.

Вказує, що суд першої інстанції обрав обвинувальну позицію щодо особи, яка притягається до відповідальності, не надавши жодної оцінки наявним доказам, та залишив поза увагою грубі порушення норм процесуального та матеріального права під час складання матеріалів справи.

Посилається на практику ЄСПЛ та наголошує, що вина має бути доведена за стандартом «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи. Зазначає, що у справах про адміністративне правопорушення діє презумпція невинуватості та застосовуються гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Захисник Шох К.А. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, питання про відкладення судового розгляду не порушили. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 6 ст. 294 КУпАП їх участь в апеляційному розгляді не є обов`язковою, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки доводи останнього про те, що ОСОБА_1 не отримував текст оскарженої постанови у день її прийняття, йому був необхідний додатковий час для пошуку захисника та реалізації свого права на отримання правничої допомоги, передбаченого ст. 268 КУпАП, а також про те, що останній день строку 14.02.2026 припадав на вихідний та переноситься на перший після нього робочий день - 16.02.2026, а отже вказаний строк було пропущено лише на один день, матеріалами справи не спростовуються. Відтак, з метою забезпечення стороні захисту доступу до правосуддя та права на апеляційне оскарження судового рішення, строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що вимогами ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вказані вимоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були виконані.

Так, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КупАП настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою, четвертою цієї статті.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність і доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки вони підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності.

Долучені до матеріалів справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563196, складений 10.01.2026 року у відношенні ОСОБА_1 про порушення вимог п. 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 1); рапорт інспектора патрульної поліції (а.с. 3); пояснення ОСОБА_1 в яких останній зазначив, що керував т/з без права керування т/з (а.с. 4); інформаційний лист ВП №3, відповідно до якого ОСОБА_1 раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ББА № 276609 від 23.08.2025 року набрала законної сили (а.с. 7); картка обліку, згідно якої ОСОБА_1 повторно вчинив протягом року адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 8), - є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Також в матеріалах справи наявний відеозапис, яким зафіксований момент зупинки транспортного засобу та оформлення протоколу працівником поліції.

Суд апеляційної інстанції вважає ці докази достатніми для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ними поза розумним сумнівом підтверджується, що ОСОБА_1 у день та час, зазначені у постанові про адміністративне правопорушення, будучи особою, раніше притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом, не маючи права керування ним, що утворює склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник не наводить переконливих доводів на спростування вказаних обставин, натомість мотивування апеляційних вимог має формальний характер та спрямоване на уникнення адміністративної відповідальності.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та достатньо вмотивованою, у зв`язку із чим апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу захисника Шох К. А. — залишити без задоволення.

Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А. А. Мазниця