Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №195/862/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1264/26 Справа № 195/862/25 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року у складі судді Колодіної Л.В.

у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуг «Швидка готівка» №№А34ZCT155101088579 щодо надання кредиту у розмірі 10000,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 % щорічно.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, паспортом споживчого кредиту, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 03 червня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 169932,28 грн., з яких: 92558,56 грн. - заборгованість за кредитом, 77373,72 грн. - заборгованість по процентам, яку АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №А34ZCT155101088579 від 17 лютого 2021 року в сумі 169932,56 грн., яка складається з : 92558,56 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 77373,72 грн. - загальний залишок заборгованості по процентам.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості за кредитним договором, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати, позов задовольнити лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у нього виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення. Окрім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що паспорт споживчого кредиту є складовою кредитного договору та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуг «Швидка готівка» №№А34ZCT155101088579 щодо надання кредиту у розмірі 10000,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 % щорічно.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, паспортом споживчого кредиту, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Долучений паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписаний відповідачем, містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, однак дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та є актуальна до 17 лютого 2026 року.

На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість станом на 03 червня 2025 року складає 169932,28 грн., з яких: 92558,56 грн. - заборгованість за кредитом, 77373,72 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З виписки за особовим рахунком ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами шляхом отримання готівки, розраховувався ними, а також здійснювала повернення кредитних коштів банку, що свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувалася ними з частковим поверненням, що не спростовано боржником.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, оскільки фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, що свідчить про порушення прав банку та наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у нього виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки боржником порушено умови кредитного договору щодо повернення грошових коштів, що свідчить про порушення прав банку й умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення боржника про дострокового погашення кредиту, в даному випадку банк з даною вимогою звернувся за захистом своїх прав саме до суду, що не порушує умови кредитного договору та положення діючого законодавства.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що паспорт споживчого кредиту є складовою кредитного договору та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підписавши заяву про надання послуг «Швидка готівка» №№А34ZCT155101088579 від 17 лютого 2021 року споживач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами, тарифами, паспортом споживчого кредиту, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 березня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна