Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №206/4020/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2049/26 Справа № 206/4020/25 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року про зупинення провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні (суддя першої інстанції Плінська А.В.),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_4 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпра із заявою заінтересовані особи: служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні, в якій просила встановити факт, що неповнолітні: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 та перебували на утриманні у ОСОБА_8 .

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року зупинено провадження у справі № 206/4020/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 та через свого представника Конівець (Сударікову) Е.В., подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаргу мотивує, тим, що судом першої інстанції помилково застосовано ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року, якою справу №308/17634/23 передано на розгляд Великої палати Верховного Суду, оскільки правовідносини у них не є подібними, ухвалені за інших фактичних обставин, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі приписи законодавства та, відповідно, правові позиції у цій справі.

ОСОБА_2 , просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від представника Міністерства оборони України – Андрієнка К.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у справі № 308/17634/23 заявник посилається на ті ж обставини, що і у даній справі № 206/4020/25, а саме встановлення факту перебування на утриманні для подальшого отримання встановленим законодавством пільг та відповідних виплат, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив не надходив.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо зупинення провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, з приводу яких виник спір у даній справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду справи №308/17634/23.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду цієї справи.

При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2020 року в справі № 557/457/19, від 19 квітня 2021 року в справі № 393/135/19, від 20 травня 2024 року у справі № 367/7674/17.

Встановивши, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 308/17634/23, проаналізувавши предмети та підстави заяв у справах № 206/4020/25 та № 308/17634/23, подібність спірних правовідносин у цих справах, можливий вплив результату розгляду подібної справи на розгляд справи, що переглядається, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, що є предметом розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи заявника про неподібність правовідносин у вищевказаних справах.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги, а в межах розгляду даної цивільної справи №206/4020/25 питання щодо віднесення даного спору до іншої юрисдикції ніж до цивільної не ставиться, а отже посилання представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 на дану постанову суду є недоречними.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Керуючись статтями 367 - 369, 375, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Конівець Еліна Владленівназалишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк