Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №202/18908/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3456/26 Справа № 202/18908/23 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данильченко Михайло Сергійович, на додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 19 грудня 2025 року, у складі судді Маринін О.В., по справі № 202/18908/23 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_2 , на предмет стягнення з останньої на свою користь збитки у вигляді витрат на ведення технічного асистансу в розмірі 3500 грн та замовлення запасних частин для проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля «Оpel Zafira», д.р.н. НОМЕР_1 в сумі 33067 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 21 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовлено в повному обсязі, з підстав їх недоведеності (а.с. 117-120).

У грудні 2025 року, в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_2 через свого представника — адвоката Іванову О.М. подала заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, оскільки при винесенні рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2025 року у даній справі не було вирішено питання про витрати на правничу допомогу відповідача, яка понесла витрати на послуги адвоката у розмірі 13 000 грн. Просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь зазначену суму витрат на правничу допомогу (а.с.123-125).

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2025 року заяву задоволено.

Ухвалено додаткове рішення по справі за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, яким стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн (а.с.135,136).

Додаткове рішення мотивовано тим, що з урахуванням результату розгляду справи, характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції вважав, що сума гонорару адвоката є належно підтвердженою, однак, враховуючи пропорційність предмету спору, принципи співмірності та розумності судових витрат, стягненню підлягає розмір витрат у 8000 грн, що є достатнім для фактично наданої правничої допомоги адвокатом Івановою О.М. відповідачеві ОСОБА_2 .

Не погодившись з додатковим рішенням у цій справі, ФОП ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Данильченка М.С. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що за вимогами ч.8 ст. 141 ЦПК України, подання такої заяви про ухвалення додаткового рішення після ухвалення рішення суду стороною відповідача відбулось в порушення встановленого 5-денного строку, що є підставою для скасування додаткового рішення та залишення заяви ОСОБА_2 без задоволення.

ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 05 лютого 2025 року в системі “Електронний суд” через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на додаткове рішення, в якому зазначила, що її представником рішення суду першої інстанції було отримано в системі “Електронний суд” лише 28 листопада 2025 року, що підтверджується матеріалами справи, а тому, на думку сторони відповідача, процесуальний строк належить відраховувати саме з цієї дати, що свідчить про дотримання стороною відповідача строків подання такої заяви. За таких обставин вважала, що додаткове рішення є законним та його належить залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити (а.с.190-192).

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду за заявою ОСОБА_2 підлягає скасуванню та залишенню без розгляду, з таких підстав.

За приписами частини 1 пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з вимогами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що 21 листопада 2025 року судом першої інстанції ухвалено рішення по суті пред`явлених ФОП ОСОБА_1 вимог до ОСОБА_2 .

В резолютивній частині рішення суду зазначено, що повне судове рішення складено 21 листопада 2025 року (а.с.120 зворот).

Разом з цим у відзиві відповідача на позов ФОП ОСОБА_1 (а.с.24-27), сторона відповідача заявила про стягнення суми понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 12 112 грн.

За наявною в матеріалах справи інформацією колегією суддів встановлено, що сторони у справі були належним чином повідомлена про розгляд справи судом шляхом направлення у додатку “Viber” повідомлення про дату та час розгляду справи (а.с.108-112), однак обидві сторони подали письмові заяви розглядати справу без їх участі (а.с.113,114).

Судом першої інстанції справу розглянуто по суті за відсутності сторін, які безпосередньо були обізнані про такий судовий розгляд.

Колегія суддів, при розгляді апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 березня 2024 року у справі №756/219/22, де зазначено, що як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20 (провадження № 61-9921св20)); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц (провадження № 61-11238св23)).

Розв`язуючи вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції за заявою ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, встановлюється 5 днів після ухвалення рішення суду, а не з моменту отримання його копії стороною.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).

У справі, що переглядається, колегія суддів відзначає, що у заяві, поданій 01 грудня 2025 року, сторона відповідача не заявляла клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого для учасників справи, визначеного положеннями ст. 141 ЦПК України, для подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Враховуючи, що після винесення основного судового рішення у справі 21 листопада 2025 року та поданням 01 грудня 2025 року заяви ОСОБА_2 пройшов строк більший ніж встановлено ч.8 ст. 141 ЦПК України та який не дорівнює встановленим п`яти дням після ухвалення основного рішення у справі, такий строк сплинув 27 листопада 2025 року, на що суд першої інстанції уваги не звернув, що є наслідком залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу застосування до оскаржуваного додаткового рішення вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України, що є підставою для залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Зазначене порушення процесуального строку з подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі поза межами встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України є підставою для залишення такої заяви без розгляду, а ОСОБА_2 втратила право на вчинення процесуальної дії у зв`язку із закінченням таких строків, як це зазначено у положеннях ст. 126,127 ЦПК України, які вона поновити не просила та не зазначала поважності причин такого пропуску процесуальних строків, відтак, це є підставою для застосування ст. 377 ЦПК України і скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 19 грудня 2025 року із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції за заявою ОСОБА_2 , яка, в силу зазначених вище спеціальних норм процесуального права, залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данильченко Михайло Сергійович) — задовольнити частково.

Додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 19 грудня 2025 року — скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 — адвоката Іванової Олени Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 202/18908/23 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг — залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “24” березня 2026 року.

Повний текст постанови складено “02” квітня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О. Макаров

І.Ю. Ткаченко