Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №634/1286/25 — Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1286/25

Провадження № 2/634/133/26

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина Харківської області у режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсною додаткової угоди та визнання права власності, -

встановив:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що між ним та відповідачем 10.05.2025 року було укладено договір позики № б/н, на підтвердження чого відповідачем власноруч було написано розписку. За умовами вказаного договору відповідачу у позику було надано грошові кошти у розмірі 600 000 грн, які позичальник зобов`язався повернути у порядок та на умовах, визначених цим договором, терміном до 10.11.2025 року.

10.10.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № б/н від 10.05.2025 року, згідно якої сторони домовилися внести зміни до Договору, доповнивши його п.п. 4.5, 4.6 Договору, зазначивши, що у випадку відсутності грошових коштів у позичальника, передбачених п. 1.1. Договору для повернення позики, в порядку виконання зобов`язання в термін передбачений п. 3.1. Договору, позичальник бере на себе зобов`язання передати позикодавцю у власність, в якості відступного (передбаченого ст. 600 ЦК України), належне на праві власності нерухоме майно, а саме:1/4 (одна четверта частка) майстерні тракторної бригади № 1 (один), зазначену в плані під літ. А1 цегляну, площею 1127,2 (одна тисяча сто двадцять сім цілих і дві десятих) кв. метрів та прибудову, зазначену в плані літ. а-цегляну, площею 223,2 (двісті двадцять три цілих дві десятих) кв. метрів, котрі розташовані в АДРЕСА_1 . Загальна площа вищевказаної нерухомості 1350,4 (одна тисяча триста п`ятдесят цілих і чотири десятих) кв. метрів, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 03.07.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2601, засвідченого приватним нотаріусом МЮУ Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В.

У разі передання позичальником позикодавцю відступного нерухомого майна, передбачених умовами п. 4.5. даної Додаткової угоди, всі зобов`язання позичальника за Договором позики № б/н від 10.05.2025 припиняються.

Додаткова угода № 1 від 10.10.2025 набирає чинності з 10.10.2025 і є невід`ємною частиною Договору позики № б/н від 10.05.2025.

У строк, встановлений у договорі позики № б/н від 10.05.2025 року, відповідач не повернув кошти, у зв`язку з чим відповідач звернувся до суду за захистом свої прав.

Оскільки, сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме додатковою угодою встановлений порядок припинення зобов`язання боржника, шляхом передачі в порядку ст. 600 ЦК України відступного у разі неможливості повернення основного зобов`язання у вигляді належного відповідачу нерухомого майна, а позивач погодився отримати відступне вартістю менше від розміру основного зобов`язання, а тому з урахуванням викладеного просив:

-визнати дійсною додаткову угоду № 1 від 10.10.2025 до договору позики № б/н від 10.05.2025 про припинення зобов`язання ОСОБА_2 по сплаті позики 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн. за договором позики № б/н від 10.05.2025 на користь ОСОБА_1 шляхом передачі відступного: нерухомого майна, а саме: 1/4 (одна четверта частка) майстерні тракторної бригади № 1 (один), зазначену в плані під літ. А1-цегляну, площею 1127,2 (одна тисяча сто двадцять сім цілих і дві десятих) кв. метрів та прибудову, зазначену в плані літ. а-цегляну, площею 223,2 (двісті двадцять три цілих дві десятих) кв. метрів, котрі розташовані в АДРЕСА_1 . Загальна площа вищевказаної нерухомості 1350,4 (одна тисяча триста п`ятдесят цілих і чотири десятих) кВ. метрів, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 03.07.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2601, засвідченого приватним нотаріусом МЮУ Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В.;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: 1/4 (одна четверта частка) майстерні тракторної бригади № 1 (один), зазначену в плані під літ. А1-цегляну, площею 1127,2 (одна тисяча сто двадцять сім цілих і дві десятих) кв. метрів та прибудову, зазначену в плані літ. а-цегляну, площею 223,2 (двісті двадцять три цілих дві десятих) кв. метрів, котрі розташовані в АДРЕСА_1 . Загальна площа вищевказаної нерухомості 1350,4 (одна тисяча триста п`ятдесят цілих і чотири десятих) кВ. метрів, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 03.07.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2601, засвідченого приватним нотаріусом МЮУ Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судове засідання відповідач не з`явився, надав заяву про визнання позовних вимог, не заперечував проти ухвалення рішення судом про задоволення позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2025 року позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 600 000 грн, які відповідач зобов`язався повернути у термін до 10.11.2025 року, що підтверджується розпискою та договором позики № б/н (а.с. 12,13).

10.10.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № б/н від 10.05.2025 року, згідно якої сторони домовилися внести зміни до Договору, доповнивши його п.п. 4.5, 4.6 Договору, зазначивши, що у випадку відсутності грошових коштів у позичальника, передбачених п. 1.1. Договору для повернення позики, в порядку виконання зобов`язання в термін передбачений п. 3.1. Договору, позичальник бере на себе зобов`язання передати позикодавцю у власність, в якості відступного (передбаченого ст. 600 ЦК України), належне на праві власності нерухоме майно, а саме:1/4 (одна четверта частка) майстерні тракторної бригади № 1 (один), зазначену в плані під літ. А1 цегляну, площею 1127,2 (одна тисяча сто двадцять сім цілих і дві десятих) кв. метрів та прибудову, зазначену в плані літ. а-цегляну, площею 223,2 (двісті двадцять три цілих дві десятих) кв. метрів, котрі розташовані в АДРЕСА_1 . Загальна площа вищевказаної нерухомості 1350,4 (одна тисяча триста п`ятдесят цілих і чотири десятих) кв. метрів, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 03.07.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2601, засвідченого приватним нотаріусом МЮУ Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В.

У разі передання позичальником позикодавцю відступного нерухомого майна, передбачених умовами п. 4.5. даної Додаткової угоди, всі зобов`язання позичальника за Договором позики № б/н від 10.05.2025 припиняються.

Згідно п. 4 цієї угоди дана Додаткова угода № 1 від 10.10.2025 року набирає чинності з 10.10.2025 року і є невід`ємною частиною Договору позики № б/н від 10.05.2025 року (а.с.14)

Згідно договору купівлі-продажу від 03.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В., та Витягу з Державного реєстру правочинів від 03.02.2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є власниками у рівних частини майстерні тракторної бригади № 1 (один), зазначену в плані під літ. А1 цегляну, площею 1127,2 (одна тисяча сто двадцять сім цілих і дві десятих) кв. метрів та прибудову, зазначену в плані літ. а-цегляну, площею 223,2 (двісті двадцять три цілих дві десятих) кв. метрів, котрі розташовані в АДРЕСА_1 . Загальна площа вищевказаної нерухомості 1350,4 (одна тисяча триста п`ятдесят цілих і чотири десятих) кв. метрів (а.с. 15, 16).

Згідно звіту про оцінку майна ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ГРАНД» №13-20260114-0011054265 ринкова вартість нежитлової будівлі майстерні тракторної бригади АДРЕСА_2 становить 1223 500 грн без ПДВ (а.с. 33-41).

Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Не зважаючи на визнання позову відповідачем, суд не може ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, оскільки воно суперечитиме закону.

Частиною 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, з викладеного слідує, що за своєю природою договір позики є договірним зобов`язанням, яке укладається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, що стосується позовної вимоги в частині визнання дійсною додаткову угоду № 1 від 10.10.2025 року до договору позики № б/н від 10.05.2025 року про припинення зобов`язання ОСОБА_2 по сплаті позики 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн. за договором позики № б/н від 10.05.2025 року на користь ОСОБА_1 шляхом передачі відступного - нерухомого майна, виходжу з такого.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Оскільки, договір позики укладається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення, то правові підстави для визнання цього правочину судом дійсним у зв`язку із недотриманням вимог про його нотаріальне посвідчення відсутні.

Статтею 600 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Так, сторонами за змістом Додаткової угоди № 1 від 10.10.2025 року досягнуто згоди щодо припинення зобов`язання ОСОБА_2 по сплаті позики 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн. за договором позики № б/н від 10.05.2025 року на користь ОСОБА_1 шляхом передачі відступного - нерухомого майна.

Відповідно до стаття 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Договори, що стосуються передачі об`єктів нерухомого майна, підлягають нотаріальному посвідченню згідно вимог законодавства України.

Так, звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов, зокрема порядок припинення зобов`язання боржника, шляхом передачі в порядку ст. 600 ЦК України відступного у разі неможливості повернення основного зобов`язання у вигляді належного відповідачу нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач погодився отримати відступне вартістю менше від розміру основного зобов`язання.

Даних про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, яким передбачена передача об`єктів нерухомості у рахунок відступного за договором позики, матеріали справи не містять. При цьому, стороною позивача не зазначено в обгрунтуванні своїх вимог, що підставою звернення до суду є недотримання нотаріальної форми посвідчення правочину.

З урахуванням викладеного, підстави для визнання дійсною додаткову угоду № 1 від 10.10.2025 року до договору позики № б/н від 10.05.2025 року про припинення зобов`язання ОСОБА_2 по сплаті позики 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн. за договором позики № б/н від 10.05.2025 року на користь ОСОБА_1 шляхом передачі відступного - нерухомого майна є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що ж стосується позовної вимоги в частині визнання за позивачем право власності на нерухоме майно, то така вимога є похідною від вимоги про визнання дійсною додаткову угоду № 1 від 10.10.2025 року до договору позики № б/н від 10.05.2025 року про припинення зобов`язання ОСОБА_2 по сплаті позики 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн. за договором позики № б/н від 10.05.2025 року на користь ОСОБА_1 шляхом передачі відступного: нерухомого майна, а тому також задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265, 352, 354, 355ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсною додаткової угоди та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено протягом 02.04.2026 року.

Суддя: