Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №631/397/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/397/26

провадження № 1-кп/631/129/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , вивчивши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку разом із доданими до нього матеріалами й розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2026 року під № 12026226160000022, щодо обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Волчанськ Харківської області, громадянин України, має середню освіту, має інвалідність з дитинства 3 групи, вдівець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому ст. 283, 291, 301 КПК України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2026 року під № 12026226160000022, щодо вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення у виді кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зазначений обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передано на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо здійснення судового провадження у першій інстанції, судом встановлено, що прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому згідно з приписами ст. 36 і 37 КПК України на підставі постанови про призначення групи прокурорів, прийнятої 23 березня 2026 року першим заступником керівника Харківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , надані відповідні повноваження, надіслав обвинувальний акт разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, суд розглядає його без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

При цьому, як передбачено ч. 1, 3 ст. 302 КПК України, прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, суд упевнився, що 30 березня 2026 року потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала прокурору свою письмову згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням її права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, а також з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні, що виклала у формі відповідної заяви.

Також, суд переконався, що й підозрюваний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у той же день, а саме, 30 березня 2026 року у присутності захисника ОСОБА_6 , що діє за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якого відповідно до положень КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням № 5-20-2026-002517 від 29 березня 2026 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1086, виданим 19 травня 2003 року, склав письмову заяву щодо беззаперечного визнання ним своєї винуватості у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до змісту ч. 2 ст. 302 КПК України та наданням згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Перевіркою матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2026 року під № 12026226160000022, щодо вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення у виді кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та змісту обвинувального акта із доданими до нього документами, зокрема, письмовою заявою підозрюваного, засвідченої його підписом та підписом його захисника, доведене беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у інкримінованому йому органом дізнання кримінальному проступку за встановлених дізнанням обставин.

Також, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , не віднесене до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому згідно з приписами ч. 1 ст. 31 КПК судочинство у цій справі слід здійснити професійним суддею місцевого загального суду одноособово.

За викладених обставин, у відсутність наявних перешкод для здійснення судового розгляду у п`ятиденний строк з дня отримання цього обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд вважає можливе за результатами спрощеного провадження ухвалити вирок.

Отже, органом досудового розслідування встановлено та не оспорюється учасниками судового провадження, що 22 березня 2026 року, близько 18:30 години на ділянці ґрунтової дороги між площею Студентською та вул. Жовтневою у с. Липкуватівка, Харківського району, Харківської області, біля будівлі магазину «Ірина», між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на водійському сидінні автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , що стояв біля вказаної будівлі, відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків, у ході якого ОСОБА_5 , стоячи поряд з місцем водія, де сидів ОСОБА_2 , нахилившись до відчиненого водійського вікна та інтенсивно жестикулюючи, висловлювала ОСОБА_2 своє обурення тим, що, на її думку, ОСОБА_2 ледь не здійснив на неї наїзд вказаним автомобілем. В ході даного конфлікту у ОСОБА_2 , який по міміці та жестам ОСОБА_5 зрозумів її негативні до себе емоції та висловлювання, виник раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості. Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, з мотивів виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров?ю ОСОБА_5 та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , діючи умисно та протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись у положенні сидячи на водійському сидінні свого автомобіля, через відчинене водійське вікно наніс ОСОБА_5 , один удар кулаком своєї лівої руки у область правої вилиці останньої.

Відповідно до висновку експерта № 12-14/35-HВ/26 від 23 березня 2026 року у ОСОБА_5 виявлено травматичних набряк із синцем у правій виличній ділянці, які виникли від травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення удар, можливо способом та у період часу, вказаних потерпілою.

За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (п.2.3.5, 2.3.2.6) «Правил» судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Наказ № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).

Між отриманими тілесними ушкодженнями та короткочасними наслідками, що настали у ОСОБА_5 мається причинний зв?язок.

Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.

Відповідно до висновку експерта № 12-14/39-HB/26/12-14/35-HB/26 від 30 березня 2026 року, локалізація, характер, механізм утворення наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не суперечать тому способу спричинення на який потерпіла та свідки вказали в ході проведення слідчих експериментів за їх участі.

Отже всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування у формі дізнання, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_2 доведена повністю. Його дії відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ст. 12 КК України, санкції ч. 1 ст. 125 цього ж кодексу, а також особливостей та обставин його вчинення, й доходить висновку, що обвинуваченим дійсно вчинене кримінальне правопорушення яке кримінальним законом вважається проступком.

Досліджуючи дані про особу, суд ураховує що обвинувачений ОСОБА_2 зареєстрований та має постійне місце мешкання, на обліку у наркологічному диспансері та лікаря-психіатра не перебуває, є інвалідом з дитинства 3 групи, пенсіонером, є вутрішньо переміщеною особою, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у Харківського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області та на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України, визнає щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Ураховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, беручи до уваги ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність у матеріалах кримінального провадження претензій матеріального чи морального характеру від потерпілої, те що обвинувачений є інвалідом з дитинства 3 групи, пенсіонером, суд доходить висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

У рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був, процесуальних витрат немає, заходи забезпечення не застосовувались, речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 125 КК України, ст. 31, 291, 293, 301, 302, 349, 368 – 376, 381, 382, 392 - 395, 532 – 535 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження.

На вирок може бути подана апеляція в Харківський апеляційний суд через Нововодолазький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1