Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №398/335/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/335/26

Провадження №: 2-а/398/41/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" квітня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмету спору: Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Семенова О.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмету спору: Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 56 від 15 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, крім того позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати. В обґрунтування позову представник позивача вказує, що в ході розгляду справи № 56 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності уповноваженим органом допущено ряд порушень, а саме протокол про адміністративне правопорушення складений за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тоді як постанова від 15 січня 2026 року про притягнення до відповідальності винесена за ч. 3 ст. 310-1 КУпАП, крім того в ході розгляду вказаної справи не розглянуто її клопотання про закриття провадження у справі, яке надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_1 13 січня 2026 року. Представник позивача зауважила, що обставини викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, ОСОБА_1 не змінював місця проживання та станом на 19 вересня 2025 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку протиправними діями відповідача. 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

17 лютого 2026 року суддею відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив. Витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 19 лютого 2026 року.

23 березня 2026 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду у зв`язку із значним навантаженням.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення встановленого судом п`ятиденного строку з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву, відповідно з ч. 1 ст. 121 КАС України.

23 березня 2026 року від відповідача на запит суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 56.

Справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:

«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 3 ст. 37Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

З аналізу зазначеної норми вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у семиденний строк з моменту прибуття до нового місця проживання.

Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з відомостями застосунку «Резерв+» станом на 19 вересня 2025 року та 15 січня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , дати уточнення даних 15 травня 2024 року та 12 січня 2026 року відповідно.

Відповідно до інформації наданої Управлінням надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 23 січня 2026 року за даними Реєстру територіальної громади Олександрійської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 серпня 2013 року, вказані відомості також підтверджено витягом з реєстру територіальної громади від 08 грудня 2023 року.

Зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 12 січня 2026 року № 56 встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінив місця проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом семи днів.

Крім того згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 56 вбачається, що 25 вересня 2025 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 897 через неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 14 травня 2025 року. 10 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 справу № 897 закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За обставинами цієї справи вбачається, що всупереч викладеним у протоколі № 56 від 12 січня 2026 та оскаржуваній постанові позивач з 2013 року не змінював місце свого проживання, крім того ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про відсутність підстав для виконання обов`язку визначеного ст. 37 «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

На переконання суду в ході розгляду справи № 56 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у постанові від 15 січня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відомості щодо отримання позивачем повістки про виклик прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 27 вересня 2025 року, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також не з`явлення у визначений час ІНФОРМАЦІЯ_1 не є предметом розгляду вказаної справи, оскільки згідно з фабулою пред`явленого обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушенні вказані обставини не зазначено.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для притягнення до відповідальності.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Отже, в межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП суд встановив необґрунтованість та такого рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Рішення суду має достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи усе викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 № 56 від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко