Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №351/1768/25 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1768/25

Номер провадження №2/351/339/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності з одночасним присудженням грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності з одночасним присудженням грошової компенсації, а саме позовними вимогами просить припинити право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на вказану земельну ділянку із присудженням грошової компенсації – ОСОБА_2 у розмірі вартості 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, що становить 51 325, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.02.2017р. уклав шлюб з відповідачкою та під час якого, 26.05.2021р. придбав за згодою останньої земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2022р. шлюб між ними було розірвано.

У зв`язку із тим, що земельна ділянка яка перебуває у власності подружжя є невеликою, а її реальний поділ може призвести до неможливості її раціонального використання за цільовим призначенням та істотного знецінення кожної з утворених частин, позивач, змушений звернутись до суду із позовом про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14.02.2017 року уклали шлюб, який зареєстрований у Снятинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис за № 13.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2022р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2021р., ОСОБА_1 купив земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362 по АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0056га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, станом на 11.11.2025 р. оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки без ПДВ становить 102 650 грн.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.

Положеннями статті 71 СК України майно визначено, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У матеріалах справи відсутні докази про домовленість між сторонами про порядок поділу майна.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Предметом спору є земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана під час перебування сторін у шлюбі, титульним власником якої є ОСОБА_1 .

Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визначено ст. 71 СК України, відповідно до якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з заявлених позовних вимог , аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 , 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності з одночасним присудженням грошової компенсації задовольнити.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, за адресою: АДРЕСА_1 - припинити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартість 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0056 га, кадастровий номер 2625210100:01:031:0362, за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 51 280 (п`ятдесять одну тисячу двісті вісімдесять) грн. 00 коп. за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, відповідно до платіжної інструкції АТ «Ідея Банк» від 04.02.2026р. №ПН3547889.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ