Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №341/314/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/314/26

Номер провадження 2/341/461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 квітня 2026 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гаполяка Т.В. розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

Представник позивачки – адвокат Денис Т.Д. звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 та просить суд ухвалити рішення про стягнення аліментів у її користь на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із продовженням навчанням в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося. 29 лютого 2024 року шлюб між ними розірвано. Зазначає, що дочка – ОСОБА_3 продовжує навчання на ІІІ-му курсі «Львівського фахового коледжу індустрії моди Київського національного університету технологій та дизайну», денна форма навчання та немає змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.

Повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги. Дочці потрібні кошти на придбання навчально-методичних посібників, підручників. ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивачки, здійснює доїзд з міста Львова до ОСОБА_4 . Витрати на дорогу складають в місяць мінімум 2 000 грн.

Батько дитини добровільно на утримання дочки матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатним, призваний на військову службу під час мобілізації.

В судове засідання позивачка та її представник – адвокат Денис Т.Д. не з`явилися, однак при подачі позову до суду представник зазначив про розгляд справи без їхньої участі та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання призначене 31 березня 2026 року не з`явився. В силу пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, такий належним чином повідомлений про розгляд справи в спосіб скеровування судових повісток по місцю реєстрації. Відзиву на позовну заяву не подав. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, а тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

29 лютого 2024 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 6-7).

Згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 11 лютого 2008 року (а. с. 8).

За цією ж адресою зареєстрована позивачка (а. с. 14 зворот).

ОСОБА_3 навчається на ІІІ-му курсі «Львівського фахового коледжу індустрії моди Київського національного університету технологій та дизайну» на денній формі навчання, термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року, що стверджується довідкою № 565 від 27 листопада 2025 року, виданою директоркою «Львівського фахового коледжу індустрії моди Київського національного університету технологій та дизайну» Н. Креденець (а.с. 9).

Дочка ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні позивачки. Батько дитини, який є працездатним, добровільно на утримання дитини матеріальної допомоги не надає, доказів протилежного судом не здобуто.

3. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 31 березня 2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До початку розгляду справи по суті відповідач позов визнав, що зафіксовано на звукозаписі судового засідання.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 199 СК України установлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про підстави виникнення обов`язку батьків щодо утримання своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Так, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Отже, стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

У зв`язку із зазначеними вище вимогами, суд установив наступне.

ОСОБА_3 є студенткою третього курсу денного відділення «Львівського фахового коледжу індустрії моди Київського національного університету технологій та дизайну». Термін закінчення навчання у закладі освіти 30 червня 2027 року. Потребує матеріальних витрат на придбання підручників та інших матеріалів для навчання.

Оскільки форма навчання ОСОБА_3 є денною, тому виключає її можливість працевлаштування.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину щодо потреби в матеріальній допомозі батьків.

Суд зазначає, що обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дітей, які хоча й досягли повноліття, однак продовжують навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їм можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітніх у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи у сукупності досліджені докази та, виходячи з принципу справедливості та розумності, а також з урахуванням того, що утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, є обов`язком обох батьків, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до припинення навчання дочкою, а саме до 30 червня 2027, а у разі продовження навчання не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.

Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, забезпечить інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин, справедливості, розумності та моральності.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 191 СК України, стягнення аліментів присудити з 25 лютого 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 430 ЦПК України,суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка при подачі позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

З огляду на це, суд вважає необхідним з відповідача на користь держави стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь держави.

Керуючись статями141,180-184 СК України, «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», статями 81, 141, 259, 263, 265,280-283 суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Cтягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача щомісячно на час навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 23 років. Стягнення розпочати з 25 лютого 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

СуддяТарас ГАПОЛЯК