Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №216/6055/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6055/25

провадження №2-о/216/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської

області в складі:

головуючого судді - Гайтко Л.А.

за участю

секретаря судового засідання - Смолдирева М.Є.,

Учасники розгляду справи:

Заявник ОСОБА_1 .

Представник заінтересованої особи не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , та просила суд: встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог заявником ОСОБА_1 зазначається наступне:

- з 20 вересня 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одразу після його розлучення зі ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з міста Мирноград Донецької області та під час проживання в м. Кривий Ріг мешкали разом за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1121-5003426340 від 02.09.2024 р. та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5003455036 від 18.09.2024 р.;

- до переміщення в зв`язку з військовою агресією з 2016 р. вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про проживання однією сім`єю;

- за час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися благоустроєм свого домогосподарства, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, перебували на обліку в одного сімейного лікаря;

- у зв`язку з військовою агресією ОСОБА_2 було мобілізовано до Збройних Сил України;

- сповіщенням сім`ї № 10/2451 від 11.03.2025 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу 14.12.2024 р. до військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій

присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність під час обстрілу противника зник безвісти в районі н.п. Гуєво Суджанського р-ну Курської області 09.03.2025 р.;

- ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_2 . За результатами розгляду вказаної заяви військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено у праві на виплату грошового забезпечення, оскільки ОСОБА_1 не є членом сім`ї чи близьким родичем зниклого безвісти військовослужбовця, які мають право на такі виплати;

- враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_1 не в змозі в повному обсязі реалізувати свої права, передбачені, зокрема, Законом України “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей” щодо отримання грошового забезпечення та інших виплат, зважаючи на те, що в позасудовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю неможливо, відтак вона звернулась до суду із вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Ухвалою суду від 17.10.2025 року відкрито окреме провадження у цивільній справі, призначено судове засідання, яке неодноразово відкладалось, зокрема з причин відсутності електроенергії в приміщенні суду.

У судовому засіданні 27.03.2026 р. заявник підтримала подану нею заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбув повному обсязі, просила суд її задовольнити.

У судове засідання 27.03.2026 р. повноважний представник заінтересованої особи: військової частини НОМЕР_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу – ухвали суду від 17.10.2025 р. в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 в системі “Електронний суд”, заяв та клопотань у справі від заінтересованої особи не надходило.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання ОСОБА_1 : з 22.03.2000 р.– АДРЕСА_2 .

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , місце проживання ОСОБА_2 : з 13.04.2006 р. – АДРЕСА_3 .

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 19.09.2016 року у справі №226/1228/16-ц шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1121-5003426340 від 02.09.2024 р. ОСОБА_1 , фактичне місце проживання вказано АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5003455036 від 18.09.2024 р. ОСОБА_2 , фактичне місце проживання вказано АДРЕСА_1 .

Заявницею до заяви долучено копію Акту про проживання однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого особи, що в ньому перелічені підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поживали однією сім`єю як чоловік і жінка у цивільному шлюбі протягом дев`яти років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Даний акт не містить дати його складання.

Також заявницею долучено копії: Акту № 477/08 від 29.12.2022 р. фактичних обставин проживання особи без реєстрації та Акту №303/08 від 13.09.2022 р., у яких зазначається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , однак фактично проживає за адресою АДРЕСА_5 .

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 23.08.2024 р. ОСОБА_2 орендував квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Також заявницею до заяви долучено копії декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, які укладені кожна окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також копію банківської виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 – 28.02.2025 р.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно сповіщення сім`ї № 10/2451 від 11.03.2025 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу 14.12.2024 р. до військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність під час обстрілу противника зник безвісти в районі н.п. Гуєво Суджанського р-ну Курської області 09.03.2025 р.

ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_2 .

Згідно листа № 2284 від 08.04.2025 р. військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у праві на виплату грошового забезпечення, оскільки вона не є членом сім`ї чи близьким родичем зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , які мають право на такі виплати.

На підтвердження факту спільного проживання зі ОСОБА_2 у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниця надала спільні фото з ОСОБА_2 , а також фото спільних святкувань родинних подій та свят з родичами та друзями (знаходяться в матеріалах справи та деякі оглянуто в судовому засіданні та повернуто заявниці).

Також на підтвердження факту спільного проживання зі ОСОБА_2 у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниця долучила письмові свідчення ОСОБА_4 від 18.12.2025 р., ОСОБА_5 від 15.12.2025 р., ОСОБА_6 від 15.12.2025 р., у яких вказані особи підтверджують перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2016 року.

16.03.2026 р. через канцелярію суду надійшли копії заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , у яких кожна окремо просила суд справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу розглядати без їхньої участі (попередньо заявниця ОСОБА_1 зверталась з клопотанням про допит вказаних осіб в судовому засіданні в якості свідків).

Допитана в судовому засіданні 27.03.2026 р. в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що була знайома із заявницею ОСОБА_1 багато років, працювати разом на шахті у м. Мирноград Донецької області, повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як визначається в п. 5 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення

факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Сімейний кодекс України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 07 квітня 2025 року у справі № 753/21898/20).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; ведення спільного побуту; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби,

вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Разом із цим положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У заяві ОСОБА_1 стверджує, що з 20 вересня 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одразу після його розлучення зі ОСОБА_3 та до 09.03.2025 р. – дня його зникнення безвісти в районні бойових дій.

Разом з тим, суд вважає, що заявниця не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_2 у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року.

Суд критично оцінює, зокрема, надану в якості доказу копію Акту про проживання однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого особи, що в ньому перелічені підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поживали однією сім`єю як чоловік і жінка у цивільному шлюбі протягом дев`яти років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, адже даний акт не містить дати його складання, а також в ньому чітко не вказано з якого часу по який вказані особи спільно проживали як чоловік та дружина.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що долучені заявницею до матеріалів справи письмові свідчення ОСОБА_4 від 18.12.2025 р., ОСОБА_5 від 15.12.2025 р., у яких вказані особи підтверджують перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2016 року не можуть вважатися свідченнями свідків в розумінні норм ЦПК України, адже вказані особи не були допитані судом в судовому засіданні, суд не попереджав їх про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань або за завідомо неправдиві показання та не приводив їх до присяги свідка.

Також суд критично оцінює твердження, викладені заявницею у її заяві про те, що за час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися благоустроєм свого домогосподарства, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, адже дані твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи належними та допустими доказами. Долучена до заяви копія банківської виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 – 28.02.2025 р., у якій міститься інформація про перерахунок 09.02.2024 р. ОСОБА_2 ОСОБА_1 суми у розмірі 10000 грн. не є належним доказом існування спільного бюджету між вказаними особами у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані заявницею обставини, а саме той факт, що заявниця та ОСОБА_2 мешкали у одному помешканні (спочатку у м. Мирноград, згодом у м. Кривий Ріг), були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині, самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між заявницею та ОСОБА_2 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_6 , яка пояснила, що була знайома із заявницею ОСОБА_1 багато років та повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року.

Разом з тим, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16, провадження №61-5296св19, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, провадження № 61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, провадження № 61-44641св18, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, провадження № 61-42601св18, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, провадження №61-3071 св 21.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявниця не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження ведення сторонами спільного бюджету, господарства та побуту, а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні заяви, судові витрати слід віднести за рахунок заявника.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 02.04.2026 р.

Суддя Л. А. Гайтко