Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №199/14885/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 199/14885/25

Провадження № 2/175/4164/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"13" березня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 199/14885/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (далі ТОВ «ФК «Факторінгс») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 3 % річних за ст. 625 ЦК України, загальний розмір яких становить 2835,69 дол. США, що на дату розрахунку за курсом НБУ (30.10.2025 року) є еквівалентом 119131,59 гривень.

В обґрунтування вимог зазначено, що 07.03.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» № 8/2007/840-К/59-АП, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 12126,73 доларів США, строком до 06.03.2014 року. Проте зазначені грошові кошти відповідачем не було повернуто вчасно позивачу. Рішенням суду від 21.05.2013 року у справі № 401/11654/12 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 стягнуто з відповідача заборгованість за вказаним договором, у сумі 19295,82 доларів США.

В подальшому 08.05.2020 року ТОВ «ФК Факторінгс» на підставі договору №GL2N78545 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 580, придбано у ПАТ «КБ «НАДРА» права вимоги щодо відповідача за кредитним договором.

Заборгованість відповідача за судовим рішенням, у розмірі 19295,82 доларів США, дотепер залишається непогашеною у зв`язку із чим, ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» має право на нарахування 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вищеперераховані обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом.

04.11.2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра було постановлено ухвалу про направлення вищезазначеної справи за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

18.12.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та цією ж ухвалою справу було призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової кореспонденції за адресою місця реєстрації та оголошенням на офіційному сайті суду, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 07.03.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» № 8/2007/840-К/59-АП, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 12126,73 доларів США, строком до 06.03.2014 року. Проте зазначені грошові кошти відповідачем не було повернуто вчасно позивачу. Рішенням суду від 21.05.2013 року у справі № 401/11654/12 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 стягнуто з відповідача заборгованість за вказаним договором, у сумі 19295,82 доларів США.

В подальшому 08.05.2020 року ТОВ «ФК Факторінгс» на підставі договору №GL2N78545 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 580, придбано у ПАТ «КБ «НАДРА» права вимоги щодо відповідача за кредитним договором.

Заборгованість відповідача за судовим рішенням, у розмірі 19295,82 доларів США, дотепер залишається непогашеною у зв`язку із чим, ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» має право на нарахування 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вищеперераховані обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом.

Втрушуючи питання про задоволення позовних вимог, суд виходить з наступних приписів права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241 цс 19та № 646/14523/15-ц, провадження № 14-591 цс 18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148 св 18, зроблено аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 711/4585/22 (провадження № 61-8119 св 21).

Згідно наведеного у тексті позовної заяви розрахунку позивачем, за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 сума 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 2835,69 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку (30.10.2025 року) становить 119131,59 грн.

Розміри заборгованості відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно з частиною першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3028 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 15А, код ЄДРПОУ: 40298218) 3% річних - загальний розмір, яких становить - 2835,69 дол. США, що на дату розрахунку за курсом НБУ (30.10.2025 року) є еквівалентом 119131,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Факторінгс» (адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 15А, код ЄДРПОУ: 40298218) суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. С. Краснокутська